Тема 24. Правове регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності у сфері господарювання

§24.1. Загальна характеристика інвестиційної діяльності у сфері господарювання

§24.2. Особливості правового регулювання інноваційної діяльності

§24.3. Специфіка здійснення іноземних інвестицій у сфері господарювання

§24.4. Публічне управління інвестиційною діяльністю.

§24.1. Загальна характеристика інвестиційної діяльності у сфері господарювання

24.1.1. Поняття інвестицій. Класифікація інвестицій

Формування ефективної та соціально орієнтованої ринкової економіки, до якої прагне Україна, потребує значних інвестицій та відповідних організаційних зусиль з боку держави, територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб.

У широкому розумінні інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Таке об’ємне визначення інвестицій дане у ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність»¹ від 18 вересня 1991 р. В ст. 326 ГК України уточнено, що інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту.

Слід звернути увагу на те, що в обох дефініціях законодавець вказує як на невід’ємну ознаку інвестицій мету, з якою вони здійснюються, а саме - досягнення економічного або соціального ефекту. Крім цього, інвестиції, як зазначено у законодавстві, вносяться в об’єкти господарської (підприємницької чи іншої) діяльності. Тому ті приватно - правові чи фрагментарні майнові вкладення, що відбуваються поза сферою господарювання (наприклад, придбання фізичними особами нерухомого майна, земельних ділянок чи антикваріату з метою захисту коштів від знецінення) чи кінцеве споживання економічних благ, що походять зі сфери суспільного виробництва, не можуть іменуватися інвестиціями у господарсько-правовому сенсі цього терміну.

У ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» законодавець також дає загальний перелік інвестицій, якими можуть бути:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів);

- рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

- майнові права інтелектуальної власності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

- інші цінності.

Цілком очевидно, що приведений вище перелік є достатньо непослідовною систематизацією лише засобів інвестування. Різноманітність інвестиційних цінностей потребує формулювання їх більш об’ємної класифікації за чітко визначеними критеріями. По-перше, можливо дати класифікаційний перелік інвестицій виходячи із того, яким статусом наділена конкретна інвестиція як об’єкт господарських правовідносин. Зокрема, інвестуватися може:

- майно, включаючи грошові кошти, цінні папери (крім векселів), нерухоме майно, рухоме майно;

- майнові права зобов’язального чи речового характеру, включаючи права вимоги за банківським вкладом чи за іншим договірним зобов’язанням, права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, права на чужі речі тощо;

- немайнові права, які мають грошову оцінку та можуть відступатися;

- корпоративні права (господарських товариств та інших підприємств);

- майнові права на об’єкти інтелектуальної власності, включаючи винаходи, корисні моделі, знаки для товарів та послуг, комерційну таємницю, секрети виробництва (ноу-хау) тощо.

По-друге, залежно від того, з якої країни походять інвестиції, розрізняються: а) національні інвестиції та б) іноземні інвестиції.

По-третє, виходячи з такого чинника, як об’єкт внесення інвестицій, їх поділяють на:

а) капітальні інвестиції (згідно з підпунктом а) п. 14.1.81 ПК України капітальні інвестиції передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу);

б) фінансові інвестиції (відповідно до п.п. а) п. 14.1.81 ПК України такі інвестиції скеровані на придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів²).

При цьому фінансові інвестиції у ПК України поділяються на прямі та портфельні. Прямі інвестиції передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою, а портфельні інвестиції скеровуються на купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку. Таким чином, у процесі прямого фінансового інвестування інвестиції вносяться безпосередньо в об’єкт інвестування та переходять в розпорядження емітента. Засоби портфельних інвестицій надходять продавцям відповідних активів, а метою інвестування у такій ситуації є отримання вигоди від росту вартості об’єктів інвестування або ж отримання бажаної міри контролю над емітентом.

По-четверте, залежно від джерела внесення інвестицій їх можна поділити на:

а) первинні інвестиції (здійснюються за рахунок майна інвестора, сформованого при відсутності попередньої інвестиційної діяльності або, якщо така діяльність мала місце - безвідносно до її результатів);

б) реінвестиції ( господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій. Відповідне визначення дане законодавцем у підпунктом в) п. 14.1.81 ПК України).

По-п’яте, в залежності від форми права власності на цінності, які виступають інвестиціями їх поділяють на: а) приватні; б) комунальні; в) державні; г) змішані.

Також важливо відзначити, що інвестиції, отримані суб’єктами господарювання (корпоративні інвестиції), бувають внутрішніми та зовнішніми. Внутрішні інвестиції формуються та вносяться за рахунок самого суб’єкта господарювання (це таке інвестування, в межах котрого інвестор та реципієнт інвестицій співпадають в одній особі), а зовнішні – вносяться на користь реципієнта учасниками суб'єкта господарювання чи іншими фізичними та/або юридичними особами (зовнішніми інвесторами).