Тема 3. Психологія виховання

Тема: 1. Cоціалізація, індивідуалізація та виховання. 2. Загальна характеристика процесу виховання. 3. Формування мотиваційної сфери особистості. 4. Формування моральної свідомості. 5. Соціально-психологічні аспекти виховання.

1. Соціалізація, індивідуалізація та виховання Уявлення про особистість.

Під особистістю розуміється конкретний людський індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями. Поняття особистості конкретно-історичне. Особистість виникла і розвинулася внаслідок суспільно-історичного розвитку людства. Її психологічну та соціальну сутність визначають належність до певного суспільства, входження в певну систему суспільних відносин, власна активна діяльність та спілкування з іншими людьми. Особистість – це завжди соціальна істота, суб’єкт міжособових і соціальних взаємин та свідомої діяльності. Характерними ознаками особистості є наявність у неї свідомості, суспільна спрямованість її діяльності, виконувані нею соціальні ролі. Однією з істотних характеристик особистості є її індивідуальність, тобто своєрідне, неповторне поєднання психологічних особливостей особистості (її характеру, темпераменту, перебігу психічних процесів, мотиваційної сфери, спрямованості тощо). Особистість, таким чином, являє собою системну соціальну якість індивіда, яка формується в спільній діяльності та спілкуванні і відображає представлення у ньому суспільних відносин.

Структура особистості

Існує багато підходів до визначення структури особистості, та у даному випадку зручно скористатися простою, змістовною та спеціально адаптованою до потреб педагогічної практики концепцією особистості, запропонованою відомим вітчизняним психологом К.К. Платоновим. Відповідно до цієї концепції, у структурі особистості розрізнюють чотири ієрархічно організовані підструктури. Перша підструктура – спрямованості і ставлень особистості (включає такі взаємообумовлені та ієрархічно організовані елементи як інтереси, схильності, ідеали, переконання, моральні якості, цінності та установки тощо). Визначається ця підструктура суспільним буттям людини. Її розвиток є результатом соціалізації особистості; в свою чергу, саме ця підструктура зумовлює особливості ставлень людини до різних сторін оточуючої дійсності, її суб’єктивну схильність вибирати ті чи інші альтернативні форми поведінки. Наступна – це підструктура досвіду (знання, вміння, навички, звички). Набувається досвід внаслідок научування, насамперед у процесі навчання і виховання. Третя підструктура – підструктура форм відображення. Вона охоплює індивідуальні особливості пізнавальних (відчуттів, сприймань, уваги, пам’яті, мислення, уяви) та емоційно-вольових (емоцій, почуттів, волі) психічних процесів. Четверта підструктура – біопсихічні властивості, тобто біологічно зумовлена сторона психічних функцій особистості. До неї відносять типологічні властивості особистості, а також її статеві та вікові особливості. Біопсихічні властивості у сконцентрованому вигляді виражаються в типі нервової системи, типі вищої нервової діяльності та темпераменті. Дещо осторонь від уже названих підструктур знаходяться такі особистісні компоненти як характер та здібності, оскільки в них виявляються і біопсихічні властивості, і досягнутий рівень розвитку психічних процесів, і освоєний соціальний досвід, і спрямованість та ставлення особистості.