6. Основні підходи до опису матеріалу порівняльної педагогіки.

Порівняльна педагогіка (компаративна) — галузь педагогічної науки.

Завданням порівняльної педагогіки є вивчення і порівняльний аналіз теорії і практики навчально- виховної роботи в різних країнах, вивчення й узагальнення позитивного досвіду. Порівняльна педагогіка спирається на описовий, статистичний, історичний, соціологічний, порівняльний та індуктивно-дедуктивні методи дослідження, адже тільки комплексне дослідження педагогічних явищу взаємозв’язках і взаємодіях може створити загальну достовірну картину як національної так і глобальної системи освіти. Методи дослідження, якими користується порівняльна педагогіка різноманітні і доповнюють один одного.

Оннсово-споглядальний(відноситься до емпіричних) - метод безпосереднього спостереження і опису педагогічних фактів. Сюди входить вивчення, аналіз, опис різного роду матеріалу порівняльної педагогіки.

Опис матеріалу порівняльної педагогіки не можливе без порівняння, адже воно сприяє виявленню рис подібності та відмінності систем освіти; дозволяє фіксувати загальні та специфічні прояви педагогічних закономірностей; може з застосуванням математичного апарату і комп'ютерної техніки розкрити багато взаємозв'язків і закономірностей.

Важливий аспектом тут є - розробка показників порівняння. Основні вимоги до методу опису це - точність і об’єктивність опису. Це досягається з допомогою:

• віднаходження типових (а не одиничних) фактів;

• лінгвістична обізнаність спостерігача;

• професійна підготовленість спостерігача.

У порівняльній педагогіці використовуються декілька способів опису зібраного з допомогою різних методів матеріалу. Це такі, як:

• географічно-країнознавчий. Опис систем освіти кожної з країн здійснюється почергово (особливо широко він використовується в зарубіжній педагогіці).

• порівняльно-описовий Країни описуються попарно і порівнюються при цьому. Як правило порівняння здійснюються з вітчизняною системою.

• порівняльно-проблемний. Опис і порівняння здійснюється на основі обраною теми чи проблеми, яка стосується груп країн.

Немає і, мабуть не може бути, загальної методології порівняльних досліджень, використання якої могло б гарантувати вирішення всіх досліджуваних проблем.

Порівняльна педагогіка не втратить свого значення і в майбутньому. Вона сприяє кращому розумінню власної системи освіти та освіти в інших країнах, демонструє знання та погляд на освітні структури та практику, а також сприяє прогресу в культурі, традиціях і суспільних структурах. Проводячи педагогічні дослідження, можна буде вийти поза рамки власної країни, поглибити знання і зацікавлення іншими суспільствами, позбавитися етноцентризму в оцінці себе та інших.

'^) 7. Порівняльна педагогіка як навчальний предмет у системі професійної підготовки

педагогічних працівників.

ЮНЕСКО, Всесвітня рада товариств порівняльної педагогіки і інші міжнародні організації своїми рішеннями пропагують обов’язкове викладання порівняльної педагогіки в університетах.

Як навчальна дисципліна вона присутня в підготовці майбутніх фахівців, що передбачають обізнаність з особливостями освіти та співпрацю чи контакти з іноземцями, аналіз розвитку економіки чи культури інших країн. Зокрема:

• педагогів;

• лінгвістів;

• дипломатів;

• журналістів; юристів

У більшості високорозвинених країн в університетах активно працюють кафедри порівняльної педагогіки, члени яких займаються не лише підготовкою студентів, а й компаративістськими дослідженнями.

Як навчальна дисципліна порівняльна педагогіка відіграє важливу роль у професійній підготовці майбутнього вчителя: розширенні наукового і загальнокультурного світогляду; зростанні професійної ерудиції та компетентності, зміцненні педагогічних поглядів і переконань; розвитку інтелектуальних умінь аналізувати, порівнювати, узагальнювати факти, події, процеси; глибокому осмисленні актуальних вітчизняних і міжнародних педагогічних проблем.