Інтерактивне навчання
/ 1. Виникнення і становлення порівняльної педагогіки як науки.
Порівняльна педагогіка пройшла два етапи становлення як науки:
Донауковий (з античних часів до початку XIX ст.);
Власне науковий (з поч. XIX ст. по даний час).
Характерні риси донаукового періоду (мандрівного етапу)
Мандрівки античних істориків Геродота (Вавілон, Єгипет), Ксенофонт (Персія), Платон (Спарта), Таціт (германці)
Подорожі мандрівників, етнографів під час Великих географічних відкриттів
Описи, історичні екскурси, твори про особливості виховання і навчання в зарубіжних
країнах
Оформлення національних систем освіти в 17-18 ст. в Європі
З часів Я.А. Коменського (який сам знайомився з освітою Англії, Швеції, Литви, Угорщини), коли педагогіка набуває статусу науки, виникла потреба детально вивчати і узагальнювати зарубіжний педагогічний досвід. Прагнення досконало пізнати зарубіжний досвід, проаналізувати і запозичити його позитивні прояви, нагально вимагали створення відповідної галузі педагогіки.
Цю галузь педагогічної науки започаткував Марк Антуан Жульен (де Парі) Паризький (1775 - 1848), французький громадський і політичний діяч, публіцист.
Жюльен від своїх послідовників отримав почесне звання «батька» порівняльної педагогіки за те, що вперше запровадив у педагогічну термінологію терміни ^«порівняльна педагогіка» і «порівняльне виховання»; здійснив спробу визначити цілі, функції та методи порівняльної педагогіки.
Жульен визначив три основні завдання порівняльної педагогіки:
1 Вивчення педагогічного досвіду різних країн
Порівняння освітнього досвіду різних країн
Створення раціональної системи освіти в масштабах Європи
Основними функціями порівняльної педагогіки Жюльен вважав:
Збір різноманітних фактів про освіту і виховання в зарубіжних країнах
Аналіз і систематизація фактичного матеріалу ^
Визначення країн, які лідирують в галузі освіти, а які відстають
Які перепони на шляху до освітнього прогресу і які шляхи їх подолання
Створення нормативної педагогіки і поступове зближення практики виховання всіх країн
Європи
Значну роль в реалізації завдань і функцій порівняльної педагогіки Жюльен відводив методам дослідження, які він детально розробив «Плані для порівняльної педагогіки». До основних методів Жюльен відносив.- Спостереження, Аналіз і систематизація, Анкетування, Порівняльні таблиці.
У XIX столітті виникла потреба у розширенні знань про ПП. Це стимулювали:
Розвиток машинної індустрії зумовив потребу в освічених працівниках
Погреба професійної освіти (робітничої і вищої)
Формування державних систем освіти, поява в європейських країнах міністерств освіти
Запровадження обов’язкової початкової освіти
Кількісний і якісний розвиток порівняльної педагогіки відбувався таким шляхами:
Збір інформації про зарубіжний досвід вченими та службовцями на замовлення університетів та міністерств освіти (урядів).
Наприклад: 1862 - 1867 рр., Німеччина, Франція, Бельгія, Італія, Швейцарія (К.Д. Ушинський (1824-1870), інспектор Смольного інституту шляхетних дівчат, Міністерство народної освіти, (Росія)) - Праці: «Про народність в громадянському вихованні» (1857), «Три елементи школи» (1857), «Педагогічна подорож по Швейцарії» (1862-1863 рр ). Звіти про розвиток народної школи та жіночої освіти в європейських країнах (зміст, форми, методи навчання, підготовка учителів). На думку педагога, можливості запозичення зарубіжного досвіду принципово відрізняються в залежності від того чи стосується це науки чи системи виховання.
Таким чином протягом всього XIX ст. і на початку XX ст., послідовно розширювалась робота педагогів і діячів освіти країн Заходу і Росії щодо зібрання, класифікації і первинного аналізу фактичних матеріалів про стан освіти за рубежами власної батьківщини. Однак ця діяльність часто носила попутний короткотривалий характер
Діяльність дослідницьких закладів нового типу
З середини XIX століття створюються дослідницькі заклади нового типу, які збирали й розповсюджували інформаційні матеріали і статистичні дані про освіту і виховання не лише власних, але й зарубіжних країн. До них, зокрема відносяться:
Міжнародні виставки (Лондон, 1851р.)
Служба освіти (Вашингтон, 1866 р.)
Музеї педагогіки (Париж, 1879 р.)
Спеціалізовані бібліотеки (Центральна бібліотека початкового навчання в Парижі 1879 р.)
Дослідницькі інститути (Песталоцці в Цюріху, Міжнародний інститут з вивчення зарубіжної
педагогіки в Нью-Йорку, 1923 р.)
Викладання порівняльної педагогіки
Вперше це відбулося у 1898 році в педагогічному коледжі Колумбійського університету, де відомий вчений професор Дж. Рассел розробив і прочитав навчальний курс «Порівняльний аналіз систем освіти» з метою ознайомлення студентів з зарубіжною педагогікою і педагогікою США. Тут же створилась перша кафедра порівняльної педагогіки.
Розробка теоретичних положень порівняльної педагогіки
У 20-х роках XX ст.. з’являються перші теоретичні публікації з проблем порівняльної педагогіки, які стають поштовхом до бурхливого розвитку методологічних основ науки. Найвідомішими вченими, які залишили багату теоретичну спадщину були: І.Кендл (США), Н.Хенс (Англія), Б. Холмз (Англія), Ф. Шнейдер (Німеччина) «Концепції в порівняльній педагогіці», М. Дебесс (Франція) «Порівняльна педагогіка». Відстоював думку історичного підходу в дослідженнях порівняльної педагогіки., П. Россело (Швейцарія) Докторська дисертація «Жюльен Паризький-батько порівняльної педагогіки і попередник Міжнародного бюро освіти»
Діяльність міжнародних освітніх організацій
Значну роль розвитку порівняльної педагогіки відіграли міжнародні організації, які працюють в галузі освіти і порівняльної педагогіки:
Глобальні( МБО (1925) ЮНЕСКО (1946) Міжнародна асоціація з досліджень систем освіти)
Регіональні (Європейське (американське, азійське) товариство порівняльної педагогіки )
Національні (Інститут міжнародних педагогічних досліджень (ФРН), Міжнародний центр педагогічних досліджень (Франція).