Різноманітність тваринного світу

Досить значне ландшафтне різноманіття, багатство рослинного світу та антропогенізованість навколишньої території створюють в умовах заказника сприятливі умови для мешкання багатьох видів тварин. До складу ядра фауни входять мешканці широколистяних та мішаних лісів, степів, луків та долино-річкових комплексів. Зокрема із ссавців це – козуля, борсук, лисиця звичайна, куниця лісова, білка, заєць, кріт, їжак. Періодично з`являються вовки. Часто можна зустріти сліди діяльності інших тварин – обідрані оленями стовбури дерев, розритий дикими кабанами грунт.

Багатою є орнітофауна заказника. Найчастіше помітні дрібні птахи –типові представники місцевих лісових комплексів: повзик, шпак звичайний, дятел строкатий, вивільга, дрозди, синиці тощо. Значна кількість пернатих зустрічається під час сезонних міграцій та перельотів.

З плазунів найбільш поширені: мідянка, вуж звичайний, гадюка лісова, ящірка прудка. Численним є представництво класів Земноводних та Комах.

Іхтіофауна представлена сомом, щукою, лящем, коропом, карасем, окунем, рибцем, вирезубом.

До червонокнижних видів Коростовецького заказника належать – борсук, видра річкова, мідянка, вирезуб.

В районі заказника розташовані історичні та археологічні пам’ятки – великі ланцюги змієподібних окопів, траншей та інших оборонних споруд, що утворюють беллігеративні ландшафти. Заслуговують на увагу і печери в кристалічних породах, які пов’язані з козацько-гетьманським періодом історії України, про що свідчать розповіді жителів села Ладижинські Хутори.

Перспективи оптимізації природно-заповідного фонду Вінниччини та Гайсинщини.

Впровадження заходів по охороні ландшафтного різноманіття не можливе без теоретично-методологічного їх обґрунтування. Переконана, що розвиток заповідної справи, як в області так і в районі, має бути спрямований на формування такої мережі природно-заповідних територій та об’єктів, які б відповідали сучасним завданням, що передбачені природоохоронною політикою держави на основі «Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні» (1994 р.). Основними її завданнями є збереження та відновлення ландшафтної та синоптичної території, різноманітності територій, генетичного фонду рослинного та тваринного світу.

Для реалізації цих завдань необхідним є розширення природно-заповідного фонду за рахунок існуючих об’єктів і територій, підвищення їх статусу і створення нових на основі резервованих цінних для заповідання ділянок. Звідси, необхідністю часу є визначення сучасного стану ландшафтів і окремих природоохоронних компонентів на територіях області, а також в межах існуючих заповідних об’єктів і територій. Проведення досліджень дадуть можливість не тільки виявити перспективні для резервування території, але й допоможуть встановити доцільність перебування в складі ПЗФ або перегляду будь-яких територіальних змін природоохоронних територій різних рівнів.

Нині Вінниччина чи не єдина в Україні область, де відсутні поліфункціональні території типу парків різних рівнів – національних, регіональних, ландшафтних. Рекреаційна і освітня функція в них поєднується з охороною ландшафтів. Більше того, в цій категорії поєднуються дві лінії охорони: збереження в природному стані типових і унікальних ландшафтних комплексів і їх компонентів з одного боку та історико-культурних цінностей у вигляді археологічних, архітектурних та інших об’єктів – з іншого.

Наступним кроком розвитку заповідної справи на Вінниччині має стати створення системи природоохоронних територій у відповідності до концепції Всеєвропейської екомережі. Особливістю екологічної мережі є те, що вона на відмінно від звичайної нам системи природо-заповідних територій зможе об’єднати не тільки різнорівневе збереження і відтворення натуральних і мало змінених ландшафтів і їх компонентів, але й ділянки, які тепер зазнають різного типу антропогенних навантажень (сінокоси, пасовища, ліси тощо). Оскільки ядрами модельованої Всеєвропейської екомережі мають вступати природно-заповідні об’єкти і території то певну зацікавленість вже тепер викликають проектовані екологічні коридори Бузький і Дністровський. Основною їх функцією є забезпечення підтримання процесів розмноження, обміну генофондом, міграції видів, поширення видів на суміжній території, переживання ними несприятливих умов та підтримання екологічної рівноваги.

Інтегруюче функціонування екомережі, насамперед, зніме проблему локалізованості існуючих природоохоронних краю і забезпечить цілісність, територіальну і функціональну єдність із максимальним збереженням біологічного та ландшафтного різноманіття. Крім того, створення об’єднаної мережі заповідних територій різного рівня і призначення сприятиме прискоренню процесу переходу до новітніх економічно-і ресурсноневиснажливих технологій господарювання та ренатуралізації особливо цінних деградованих ландшафтних комплексів і їх складових частин.

Зрозуміло, що тільки поєднання всіх перелічених вище напрямків природозаповідання може забезпечити ефективність подальшого удосконалення і розвитку природоохоронних територій, що дозволить, в кінцевому результаті, мешканцям області і району вписатись разом із своїми господарськими проблемами в природу краю.