Міністерство освіти і науки України

Мала Академія Наук України

Вінницьке територіальне відділення МАН

ім. М. Коцюбинського

Природоохоронні території Гайсинщини. Коростовецький заказник – територія найменшого антропогенного впливу

Роботу виконала

дійсний член ВМАН

Капкан Тетяна Олександрівна

учениця 10 класу

СЗШ №4 м. Гайсин

Вінницька обл.

Науковий керівник:

кандидат геологічних наук, доцент ВДПУ

Корінний В. І.

Вінниця 2009

Зміст

1. Вступ………………………………………………3

2. Класифікація природо-заповідних територій і об’єктів ……………………………………………...4

3. Історична довідка Коростовецького заказника…5

4. Особливості географічного положення Коростовецького заказника……………………….8

5. Рельєф, геологія, геоморфологія………………….8

6. Клімат території заказника………………………..9

7. Поверхневі води природоохоронної території….10

8. Особливості ґрунтового покриву ………………...11

9. Флора Коростовецького заказника………………..12

10. Різноманітність тваринного світу………………..14

11. Перспективи оптимізації природно-заповідного фонду Вінниччини та Гайсинщини……………….. 15

12. Висновок……………………………………………17

13. Список використаної літератури………………….18

14. Додатки до роботи………………………………….19

Вступ

Останнім часом людство почало задумуватися над питанням збереження природи на Землі, адже навколишнє середовище дедалі більше потерпає від забруднення, спричиненого різними факторами. Одним із найвагоміших факторів є антропогенний, тобто дія безпосередньо самої людини на навколишнє середовище. З розвитком суспільства люди дедалі більше використовують природні умови і ресурси для власних потреб, що спричиняє надмірну експлуатацію, виснаження природних ресурсів, а інколи призводить до зникнення багатьох цінних видів рослин і тварин з лиця Землі. Тому головне завдання науки на сучасному етапі розвитку людства–комплексне вивчення і раціональне використання ресурсів світу. Для більш ефективного вивчення особливостей, закономірностей природних ландшафтів створюються національні парки, заповідники, заказники та інші природоохоронні території світового та загальнодержавного значень.

На території України розрізняють мішано-лісові, широколисто-лісові, лісостепові, степові та сухостепові ландшафти. Для того, щоб запобігти зникненню багатьох видів флори і фауни, тут створюються заповідники загальнодержавного значення. Найбільшими з них є: Асканія-Нова, Канівський державний заповідник, Карпатський державний заповідник, Луганський державний заповідник, Поліський державний заповідник, Чорноморський державний заповідник та інші. Для детального вивчення, дослідження і охорони території все ж слід починати з місцевих природоохоронних територій.

На території Гайсинського району, площа якого становить 110 247 га, виділяються 12 заповідних об’єктів, які займають площу 423,92 га, що становить 0,38% від загальної території району.

Класифікація природо-заповідних територій і об’єктів

Термін «класифікація» походить від латинських classis – розряд, група і facio – роблю. По відношенню до природоохоронних утворень класифікація – це поділ об’єктів і територій природно-заповідного фонду на категорії відповідно до їх походження (генезису), статусом, структури території, вимог режиму охорони та інших ознак подібності і відмінності. Перша класифікація природно-заповідних територій і об’єктів була затверджена Урядом України у 1972 році. Остання (нині діюча) в 1992 році на основі прийняття Закону «Про природно-заповідний фонд України». Згідно нього в Україні виділенні дві великі системні групи: природні та штучно створенні. Вони в свою чергу визначають певні категорії заповідності території та об’єктів. До першої групи належать наступні категорії: природний заповідник, біосферний заповідник, національний природній парк, регіональний ландшафтний парк, заказник, пам’ятка природи, заповідне урочище. Друга група включає такі природо-культурні об’єкти як ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, а також пам’ятки природи садово-паркового мистецтва.

В залежності від наукової та народногосподарської цінності багато природоохоронних об’єктів і територій можуть бути як загальнодержавного так і місцевого значення (заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, зоологічні парки, дендрологічні парки, пам’ятки природи садово-паркового мистецтва) і затверджуються відповідно облвиконкомом або Міністерством природних ресурсів. Інші, як то – природні і біосферні заповідники та національні природні парки є тільки загальнодержавними, а регіональні ландшафтні парки і заповідні урочища – місцевого значення.

Природний заповідник – вища форма охорони природних комплексів. Ці науково-дослідні установи загальнодержавного значення створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної смуги (зони) природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Національні природні парки – це рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення. Створюються вони з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Заказниками називаються ділянки природної території (акваторії), на яких постійно або у певній сезони оберігаються окремі види тварин, рослин або в цілому природний комплекс. Господарське використання компонентів, які не охороняються, дозволяється з додержанням загальних вимог охорони довкілля. За характером об’єктів охорони та їх режимом заказники поділяються на ботанічні, лісові, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні, карстово-спелелогічні, загально зоологічні, орнітологічні, етимологічні, іхтіологічні та ландшафтні.

Останнім часом роботи по заповіданню проводяться з врахуванням створюваної в Україні, як і у всій Європі так званої Європейської екологічної мережі. Основним її завданням є підтримання екологічного балансу регіонів і збереження його ландшафтного різноманіття.