3.2. Стропування конструкцій

Запитання для підготовки

Засоби і схеми стропування будівельних конструкцій. Параметри схем стропування. Класифікація захватних пристроїв. Траверси та умови їх використання. Основні вимоги до вантажозахватних пристосувань.

Рекомендована література: [1; 13; 15].

Початкові дані

Специфікація конструкцій (див. табл. 1). Варіанти піднімання і переміщення конструкцій, які визначені на попередньому етапі проектування. Відомості про початкове та проектне положення конструкцій, що монтуються.

Послідовність виконання

Визначаються місця стропування конструкцій, що монтуються, за рекомендаціями [1; 13; 15]. Розраховуються основні параметри вантажозахватних пристосувань (висота стропування, вантажопідйомність, конструктивні розміри). Потім із каталогів та довідників [1; 13; 15] вибираються вантажозахватні пристосування для конкретних видів конструкцій.

Обґрунтування варіантів

Варіанти конструктивних рішень вантажозахватних пристосувань визначаються з урахуванням відповідності їхньої вантажопідйомності масі конструкцій, що монтуються. При цьому вантажозахватні пристосування мають забезпечувати дистанційне напівавтоматичне чи автоматичне розстропування і мати підвищену універсальність. Діаметри канатів стропів і поперечні перетини траверс визначаються за формулами методики [15]. Захвати, з'єднувальні ланки та оформлення кінців канатів вибирають за рекомендаціями довідника [15].

3.3. Вивіряння та тимчасове закріплення конструкцій

Запитання дня підготовки

Ступінь вільності конструкції при переміщенні. Методи монтажу залежно від засобів фіксації конструкцій при їх вивірені та тимчасовому закріпленні. Вивірення конструкцій. Безвивіркові методи монтажу будівельних конструкцій. Визначення сталості конструкцій при їх закріпленні. Пристосування для вивірки та тимчасового закріплення будівельних конструкцій. Схеми тимчасового закріплення конструкцій.

Рекомендована література: [1; 13; 15].

Початкові дані

Специфікація конструкцій (див. табл. 1). Монтажні схеми каркаса будівлі. Дані про район будівництва. Конструктивні характеристики пристосувань для вивірення та тимчасового закріплення конструкцій.

Послідовність виконання

По аналогії з існуючими технологічними рішеннями [13-15] вибираються методи монтажу конструкцій залежно від їхньої ступені вільності. Визначаються нестійкі елементи будівель, які необхідно утримувати гаком до постійного чи тимчасового закріплення. До таких, як правило, відносяться вертикальні лінійні та пласкі елементи (колони, стінові панелі, діафрагми жорсткості). Відповідно до каталогів та довідників [1; 15] для цих елементів вибираються пристосування для вивірки та тимчасового закріплення.

Обґрунтування варіантів

Варіанти конструктивних рішень пристосувань для вивіряння та тимчасового закріплення вибираються залежно від способу фіксації конструкції, що вивіряється, і поділяють на пристосування з вільною та примусовою фіксацією. При будівництві багатоповерхових каркасно-панельних будівель для вільної фіксації рекомендується використовувати клинові вкладиші, підкоси, розтяжки, одиночні та групові прості кондуктори, а для примусової фіксації – одиночні напівавтоматичні та групові кондуктори, в'язі з упорами, маніпулятори. При цьому необхідно враховувати, що використання примусових способів фіксації збільшує продуктивність монтажу конструкцій на 10...20%. При виборі пристосувань враховуються розміри конструкцій, що монтуються, та умови їх обпирання. Наприклад, при обпиранні колон в стакани фундаментів доцільно використовувати клинові вкладиші. Крім цього, при виборі пристосувань перевагу слід віддавати тим, у яких менша вага, які простіші й зручніші при встановленні та переміщенні і дозволяють монтувати різні конструкції та виконувати декілька технологічних операцій. При оцінці варіантів пристосувань необхідно наближатися до мінімальної тривалості та трудомісткості вивірення й тимчасового закріплення конструкцій.