Захворювання III етапу

Прогресуючий тромбофлебіт характеризується тим, що одночасно із запаленням судинної стінки і утворенням тромбу патологічний процес поширюється далі веною. Тромби іноді розпадаються і заносяться течією крові у легені викликаючи емболію легеневої артерії.

Емболія великих гілок легеневої артерії проявляється різким болем у грудній клітці ,зниженням АТ, тахікардією. Найпростішою ознакою тромбоемболії легеневої артерії є колючий біль під час дихання. Підвищу­ється температура тіла, спостерігається лейкоцитоз.

Лікування полягає у негайному введені внутрішньовенно спазмолітиків, антикоагулянтів, гормональних препаратів, інгаляції зволоженого кисню та інше.

Післяпологовий( акушерський) перитоніт. Частіше перитоніт виникає при переході інфекції на очеревину при нагноєнні швів на матці чи розривах гнійників маткових труб і яєчників. Перитоніт супроводжується підвищенням темпе­ратури тіла до 39-40°С. Ознобу не буває.

Пульс частий, слабкого наповнення, АТ знижується. Дихання приско­рене, поверхневе. Спостерігається сухість язика, він обкладений нашаруван­нями. Нерідко бувають нудота, блювання. Напруження м'язів черевної порожнини виражене нечітко, симптом Щоткіна-Блюмберга нерідко слабко позитивний, перистальтика кишківника сповільнена, гази не відходять, випорожнення затримуються і припиняється. У крові –лейкоцитоз із зміщенням формули вліво, прискорене ШОЕ.

Лікування перитоніту консервативне: антибактеріальна, дезінтоксикаційна, десенсибілізуюча, загальнозміцнююча та імунотерапія. При відсутності ефекту від консервативної терапії показане оперативне лікування.

Септичний (інфекційно-токсичний шок)

Може розвинутись на любому етапі, але як правило спостерігається при тяжких формах післяпологової інфекції.

У основі септичного шоку лежить гострий розлад гемодинаміки, внаслідок ендотоксину, який звільнюється при масивному руйнуванні мікробів. Виникає спазм судин, зменшується маса циркулюючої крові, приплив її до серця виявляється недостатнім, АТ знижується і розвивається клініка шоку. Септичний шок супроводжується також зсіданням крові.

Клініка: початок раптовий, з'являється озноб і значне підвищення температури тіла. Шкіра бліда, холодний піт, АТ різко знижується. Важлива ознака септичного шоку є зниження АТ без втрати крові. В крові - лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз. Розлади кровообігу приводять до виникнення гострої ниркової недостатності.

Зміни у статевих органах під час септичного шоку порівняно незначні. Коли настає септичний шок, найбільшу небезпеку становить уремія, інтоксикація, гостра ниркова недостатність та інше.

Лікування

1.Оперативне - видалення інфекції - екстирпація матки з придатками

2.Консервативне: антибактеріальна, дезінтоксикаційна, десенсибілізуюча, загальнозміцнююча та імунотерапія. У разі гострої ниркової недостатності не перевантажувати організм рідиною. При інтоксикації калієм - вводять антогоніст калію.

Захворювання IV етапу післяпологової інфекції

Сепсис - тяжке інфекційне захворювання, що характеризується токсемією мікробного тканинного походження, постійним або періодичним надходженням у кров мікробів з осередку інфекції та утворенням у ряді випадків гнійних метастазів. Розрізняють 2 основні форми сепсису:

- сепсис без метастазів (септицемія);

- сепсис з метастазами (септикопіємія).

Сепсис без метастазів - гостре загальне септичне захворювання, що характеризується бактеримією і вираженою інтоксикацією організму.

Клініка: на 2-3 добу після пологів озноб і різке підвищення температури тіла до 40-41ºС.Озноби повторні. Пульс частий, аритмічний. Загальний стан тяжкий - кволість, сонливість, апатія, може бути збудження. Живіт здутий, при пальпації не болючий. Спостерігається нетримання сечі, мимовільна дефекація (парез сфінктерів), менінгізм (подразнення мозкових оболонок). Діагноз ставиться на підставі повторного виявлення мікробів у крові.

Сепсис з метастазами характеризується утворенням метастатичних гнійних осередків у різних органах, у першу чергу у легенях.

Клініка відрізняється хвилеподібним перебігом: тяжкий стан хворої, ч/з 1 -2 тижні змінюється покращенням, після чого знову погіршується (при появі нового гнійного вогнища).

Зміна в крові при генералізованих інфекціях: лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної форми вліво, анемія, лімфо-моноцитопенія, ШОЕ збільшується до 65-70мм/рт.ст. Лікування як і при септичному шоці.

Лікування

1. Введення спазмолітиків і антигістамінних препаратів.

2.Внутрішньовенне введення кортикостероїдів (преднізолон-120мг, гідрокортизон 1000-1500мг- на добу.

3.Для попередження ДВЗ- синдрому- гепарин 5-10 тис. од кожні 6 годин

4.Інгаляції кисню, а при необхідності- ШВЛ.

5.Антибіотики третього та четвертого поколінь. При необхідності переводять на «штучну нирку». При відсутності ефекту від консервативної терапії протягом 6-8 год показана екстирпація матки.

Післяпологовий мастит- це запалення молочних залоз.

Етіологія: проникнення збудників інфекції в тканини молочних залоз через тріщини сосків.

Стадії маститу:

• серозний (початковий);

• інфільтративний;

• гнійний.

Клініка: раптове підвищення температури тіла 38-40º С і озноб. У одній з ділянок молочних залоз виникає біль і почервоніння шкіри. Молочна залоза збільшується, стає припухлою і пружною. Молоко із залози виділяється краплями, акт смоктання та зціджування молока різко болючий. Загальний стан порушений. Лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної форми вліво, анемія, ШОЕ збільшується.

1. Лікування тріщин сосків: змащування сосків біпонтеном, синтоміциновою маззю, солкосерилом.

2. Антибіотикотерапія - в/в або реr.оs, при легких формах: оксациллін, ампіциллін, гентаміцин та ін.

3. Легкий масаж та зціджування молочної залози. Годування дитини з цієї залози продовжують.

4. При гнійному маститі – оперативне лікування - розкривають гнояк, дренують.

Лікування тим ефективніше, чим раніше його починають.

.

6