Послідовність виконання роботи

1. Ознайомитись із способами утримання тварин.

2. З'ясувати системи утримування тварин.

3. Вивчити будову різних видів стійл.

4. З'ясувати будову обладнання для утримування тварин та їх прив'язу.

5. З'ясувати способи видалення гною, напування тварин та роздавання кормів.

6. Заповнити звіт.

Завдання до звіту

1. Дати схему короткого і довгого стійла в корівнику.

2. Коротко описати технологічне обладнання для утримання тварин.

Питання для самопідготовки

1. Назвіть способи утримування ВРХ і їх недоліки.

2. Яке стійлове обладнання застосовують при прив'язному утримуванні?

3. Поясніть принцип дії стійлового обладнання ОСП-Ф-26.

Література

1. Ревенко І.І. Механізація тваринництва: Підручник. - К.: Вища освіта, 2004. - С. 20-35

2. Белянчиков М.М. Механізація тваринництва.: Посібник для сільськогосподарських технікумів. – К.: Вища школа, Головне в-во, 1980. - С. 5-12.

3. Ревенко І.І. Механізація виробництва продукції тваринництва. К.: Урожай. 1989. - С. 18- 33.

Після виконання роботи студент повинен:

Знати: Будову, роботу обладнання для утримання тварин.

Вміти: Підбирати технологію утримання тварин для різних вікових груп. Користуватись різними типами прив'язі.

Лабораторна робота № 2

Тема: Вивчення будови та робочого процесу водопідйомного насоса.

Мета: Набути практичних умінь по розбиранню, складанню і керуванню водопідйомним насосом.

Обладнання: Водопідйомний насос, набір інструменту, довідкова література.

Техніка безпеки

1. При розбиранні водопідйомного насоса дотримуватись загальних вимог техніки безпеки

2. Корпус водопідйомного насоса має бути надійно заземлений.

3. Вивчати будову насоса тільки відключивши його від електроенергії.

Теоретичні відомості

За принципом дії насоси бувають лопатеві, об'ємні і струминні.

У лопатевих (відцентрових та вихрових) насосах рідина перемі­щується під дією обертання робочого колеса з лопатями; об'ємні на­соси поділяють на поршневі, шестеренчасті та ін.; струминні насоси; включають підйомники, в яких для подачі рідини використовують енергію другого його потоку.

Застосовують водопідйомники таких типів: ерліфти, в яких для і підйому води використовують енергію стисненого повітря; водочерпальні (стрічкові і шнурові), в яких водою змочується стрічка або шнур, що безперервно рухається; гідроударні (гідравлічні тарани), в яких використовують енергію гідравлічного удару, що створюється трубі внаслідок різного гальмування потоку води; інерційні (вібраційні), в яких діючою є сила інерції, що виникає під впливом швид­кої зміни тиску.

Основним робочим органом лопатевих насосів є колесо з лопатями. Залежно від форми робочого колеса і характеру руху рідини ло­патеві насоси поділяють на відцентрові, діагональні та осьові.

Відцентрові насоси застосовують для забору і подачі води з по­верхневих джерел, шахтних і трубчастих колодязів, їх поділяють: за розміщенням осі — на горизонтальні і вертикальні; за числом ро­бочих коліс — на одно- і багатоколісні або, багатоступінчасті; за спо­собом підведення рідини до робочого колеса — з одно- і двобічним входом; за місцем установлення — на поверхневі, заглибні і пла­ваючі. За величиною напору відцентрові насоси бувають низького (до 20 м), середнього (до 40 - 60) і високого тиску (понад 60 м).

Перевагами відцентрових насосів є: простота конструкції і надій­ність у роботі; мала маса і потреба в незначній площі для їх установ­лення; зрівноваженість у роботі, що дає змогу обійтись без масивних фундаментів; велике число обертів, внаслідок чого їх можна з'єднувати безпосередньо з електродвигуном; відсутність ударів та вібрацій у трубопроводах; можливість забору рідини зі значним вмі­стом механічних домішок.

Недоліками вважа­ють необхідність зали­вання відцентрових на­сосів та всмоктувальної труби водою перед пус­ком і відносно мала ви­сота всмоктування.

Робоче колесо відцен­трового насоса насосної установки (рис.1) за­кріплене на валу й обер­тається в корпусі.

Під час обертання робочого колеса вода, залита в насос перед його пуском, захоплю­ється лопатками і під дією відцентрової сили рухається по міжлопаткових каналах від Центра колеса, одержує прискорення, тобто приріст кінетичної енергії, яка потім через спі­ральну форму корпусу переходить в енергію тиску. В разі витіснен­ня води з робочого колеса в його центрі створюється розрідження, внаслідок чого вода під дією атмосферного тиску через приймаль­ний клапан надходить із джерела в насос.

Особливістю відцентрових насосів є тісний взаємозв'язок між подачею і напором: зі збільшенням подачі напір насоса зменшується і навпаки.

Рис. 1 Схема насосної установки: 1 — приймальний клапан; 2 — всмоктувальна тру­ба; 3 — лопатка; 4 — робоче колесо; 5 — напірний трубопровід; 6 — корпус насоса

Робота насоса характеризується такими основними показниками: подачею Q, м³/год (м³/с); напором Н, м; споживаною потужністю N, кВт; частотою обертання робочого колеса n, с^-1 (хв^-1); коефіцієнтом і корисної дії h % ;

У практиці сільського господарства для подачі води температурою до +80 °С застосовують відцентрові насоси консольного типу К і КМ. За подачею і напором цей тип насосів поділяють на 19 типорозмірів (подача змінюється від 0,45 до 360 м³/год за напорів від 8,8 до 98 м).

Для фермерських господарств Харківський електротехнічний за­вод випускає побутові відцентрові електронасоси типу БЦНМ.

Літери і цифри у марці насоса, напри­клад БЦНМ 3/17, означають: Б — побу­товий; Ц — відцентро­вий; Н — насос; М — моноблоковий; 3 — номінальна подача на­соса, м³/год; 17 — на­гар за встановлення насоса на поверхні во­ди, м вод.ст.

Насос БЦНМ є моноблоком, що складається з асинх­ронного однофазного конденсаторного електродвигуна з короткозамкненим рото­ром і відцентрового насоса. Електро­насос обладнаний приєднаною за до­помогою кабелю конденсаторної при­ставки, в якій розміщені два робочі конденсатори типу МБГО (20х500) і захисне теплове реле РТ-10, що запо­бігає перегріванню обмотки струмом короткого замикання.

Висота всмоктування для всіх відцентрових насосів не перевищує 7 м. Для отримання найбільшої подачі насос слід установлювати так, щоб максимально наблизити його до поверхні води.

Заглибні відцентрові насоси в тваринництві найчастіше засто­совують на фермах із добовою витратою води 10 м³ і більше. Вони призначені для підіймання з глибоких свердловин неагресивної води з температурою до +25 °С і вмістом механічних домішок не бі­льше 0,01 % (за масою). За подачею вони бувають 1,6-670 м³/год, напором 15 - 640 м і споживаною потужністю 0,5 - 500 кВт. Заглиб­ні насоси обладнані сухими, маслозаповненими, напівсухими і мок­рими електродвигунами.

Найпростіші за конструкцією насосні агрегати з мокрими елект­родвигунами. Вони надійні в експлуатації, економічні і широко за­стосовуються в сільському господарстві.