Послідовність виконання роботи

1. Ознайомитись з загальною будовою доїльного апарату.

2. Розібрати колектор, пульсатор, доїльний стакан.

3. У зворотній послідовності зібрати їх.

4. Після перевірки соскової гуми зібрати доїльний апарат.

5. Підключити доїльний апарат до вакуумної апаратури.

6. Включити його та відрегулювати пульсацію (100 пульсів/хв).

7. Заповнити звіт.

Завдання до звіту

1. Описати процес роботи доїльного апарату.

2. Зарисувати такти доїння.

Питання для самопідготовки

1. З якою метою виготовляють колектор двотактного доїльного апарату із нержавіючої сталі?

2. Як можна переробити тритактний доїльний апарат на двотактний?

3. В чому полягає принцип роботи доїльного апарату.

4. Як підключається соскова гума?

Література

1. Ревенко І.І. Механізація тваринництва: Підручник. - К.: Вища освіта, 2004. - С. 153-171

2. Белянчиков М.М. Механізація тваринництва.: Посібник для сільськогосподарських технікумів. – К.: Вища школа, Головне в-во, 1980. - С. 184-200

3. Ревенко І.І. Механізація виробництва продукції тваринництва. К.: Урожай. 1989. - С. 201-213

Після виконання роботи студент повинен

Знати: Будову та робочий процес доїльного апарату.

Вміти: Підготовляти до роботи і регулювати режим роботи доїльного апарату.

Лабораторна робота №11

Тема: Вивчення будови і робочого процесу доїльної установки.

Мета: Набути вмінь та навиків по підготовці до роботи доїльної установки типу «Молокопровід.»

Обладнання і інструменти: доїльна установка АДМ - 8 (фрагмент), набір інструменту.

Техніка безпеки

1. Електродвигун, щиток повинні бути заземлені.

2. Вакуумний і молочний привід повинні мати надійні з'єднання.

3. Включення доїльної установки проводиться лише з дозволу викладача.

Теоретичні відомості

Є стаціонарні доїльні установки для доїння корів у переносні відра, у молокопровід при прив'язному стійловому утриманні і для доїння в молокопровід у спеціальних доїльних приміщеннях при безприв'язному та прив'язному утриманні. Усі доїльні установки обладнані вакуум-силовими агрегатами та ва­куум-трубопроводами з арматурою.

Установка АД-100 для доїння корів у стійлах в переносні відра має в комплекті десять доїльних апаратів «Волга» та устат­кування для їх миття, її застосовують для доїння корів у стан­ках корівника і в родильному відділенні.

Після модернізації цю установку випускають під маркою АД-100А. До її складу входять також десять апаратів «Волга», вакуум-трубопровід з арматурою та приладами, уніфікована ва­куумна установка УВУ-45, установка для промивання та дезинфекції апаратури, візки для перевезення бідонів, шафа для збе­рігання деталей, комплект миючих пристроїв і запасні частини.

Для доїння корів у стійлах використовують також установ­ки типу «Молокопровод», обладнані скляними молочни­ми трубопроводами, устаткуванням для циркуляційного миття та дезинфекції апаратури, вакуум-силовою апаратурою, вакуумними трубопроводами, приладами для контрольних доїнь, лічиль­никами молока та переносними доїльними апаратами. До складу установок входять охолодники молока, молочні насоси, танки для зберігання молока і допоміжне устаткування (холодильна установка МХУ-8С, водонагрівник, пароутворювач, бойлери та ін.).

Зараз є в експлуатації доїльні уста­новки «Даугава»у варіантах для корівників на 100 і на 200 голів.

Молокопровід установки виконаний у вигляді замкнутих петель з окремих скляних труб, з'єднаних гнучкими патрубками та гумовими з'єднувальними муфтами. Вакуум-ре­гулятори 10 закритого типу розміщені в центрі кожної петлі, що поліпшує умови проходження молока в молокопроводі в ре­зультаті надходження невели­ких порцій зовнішнього повіт­ря, що створює достатню для транспортування молока різни­цю тисків у системі. Молоко­провід і вакуум-трубопровід у корівнику розміщені паралель­но. Установлений між ними диференціальний вакуум-регулятор 11 забезпечує вирівнювання величини вакууму в обох системах із збереженням різниці в 3 кПа. Вакууму молокопроводі підтримується на рівні 51 кПа, а в вакууммагістралі – 48 кПа.

Згідно з технологічною схемою установки «Молокопровод» видоюване молоко надходить з доїльного апарата 17 в молокопровід 13 і, пройшовши охолодник 2, збирається в цистерну 1, де зберігається до відправлення. Якість молока залежить від робо­ти мийного устаткування. Пристрій для миття складається з ванни для миючої рідини, колекторної труби, системи трубопро­водів, випорожнювача, пульсопідсилювача з пульсатором і крон­штейнів для підвішування доїльних стаканів.

Схема роботи мийного устаткування - після доїння з молочних охолодників знімають молочні верхні шланги, приєднані до петель молокопроводу (по одному на кож­ну петлю), і підключають їх до колектора мийної установки за допомогою спеціального трійника. Молочний шланг охолодника від'єднують від молочного танка і надівають на вільний кінець шланга 16 випорожнювача 1. Молочні шланги доїльних апаратів підключають до кранів колекторної труби 14, а їх доїльні ста­кани опускають у ванну 15 з водою (298...303 К).

Пристрій включають у працюючу вакуум-магістраль поворо­том крана на патрубку магістралі, підведеного до пульсопідсилювача 2 і пульсатора 5. Відбувається циркуляційний рух води в системі ванна — доїльний апарат — колектор — молокопро­від — охолодник — випорожнювач — ванна. Воду замінюють содовим розчином або розчином миючого синтетичного порошку (А або В), потім систему промивають теплою водою і дезинфі­куючим розчином. Перед доїнням систему молокопроводу про­мивають теплою водою. Конструктивно мийна установка уніфі­кована з аналогічними установками ДАС-2 і АД-100А.

Стаціонарна доїльна установка АДМ-8 для до­їння корів у стійлах є на основі установки «Молокопровод-200» «Даугава». Установка АДМ-8 технічно досконаліша і складається з молокопроводу, доїльних апаратів ДА-2М, вакуум-силової установки УВУ-60/45, установки для напівавтоматич­ного промивання апаратури та лінії молокопроводу, вакуум-трубопроводу з арматурою, групового лічильника надою молока, повітророздільника, пристрою для піднімання кінцевих петель молокопроводу, молочного насоса НМУ-6, приладів для індиві­дуального обліку молока УЗМ-1, охолодника молока, електронагрівача типу ВЗТ, шафи керування, шафи запасних частин і комплектів інструменту, монтажних та запасних частин.

Молокопровід виконаний у вигляді незалежних ліній, закіль­цьованих на групові лічильники молока 14, розміщені в молочному відділенні корівника. Вакуум у молокопровід від силової установки надходить по повітророздільнику-випорожнювачу через групові лічильники. Від вакуум-силової установки відходить магістральний вакуум-провід, від якого йдуть відга­луження до групових лічильників, вакуумної мережі корівника та до мийної установки. Кільця молокопроводу розділені в се­редній частині спеціальним пристроєм — видозміненим молочним краном, у корпусі якого встановлена еластична камера. При до­їнні атмосферне повітря стискає стінки камери, роз'єднуючи мо­локопровід на дві тупикові лінії. При промиванні молокопроводу ручкою крана відключаємо доступ повітря і з'єднуюємо простір між корпусом і камерою з вакуум-проводом. Камера вирівню­ється, і відновлюється закільцьованість петлі молокопроводу, необхідна для циркуляційного миття.Головний вакуум-регулятор 4 змонтований на лінії вакуум-проводу і з'єднується з молокопроводом за допомогою трійників. Повітря в систему надходить крізь фільтр грубої очистки. Дифе­ренціальні клапани установлені на переході від головної ваку­умної магістралі до вакуум-магістралі корівника. Вони забезпе­чують у молокопроводі глибший, ніж у вакуумній мережі корівника, вакуум за рахунок вантажу, підвішеного до клапана. Різниця вакуумів поліпшує умови транспортування молока по молокопроводу в молокозбіриник повітророздільника.

Під час доїння при зниженні вакууму у вакуум-проводі корів­ника за рахунок надходження повітря через пульсатори апаратів відновлюється різниця вакуумів; підвищення тиску у вакуумній лінії приводить до закриття клапана, і надлишок повітря від­смоктується в головну вакуум-магістраль.

Під час миття доїльної апаратури та молокопроводу викори­стовуємо перемикач, який з'єднує кінці петлі молокопроводу з лічильниками молока. Його переводимо в положення, при якому один кінець петлі молокопроводу з'єднується з колекторною тру­бою мийної установки, а другий — з патрубками лічильників.

Групові лічильники молока монтуємо у молочній лінії між перемикачами і молокозбірником, спільним для всіх петель молокопроводу. На кожну півпетлю молокопроводу ставимо один лічильник. Молоко з молокопроводу надходить у приймальний бачок. Крізь прорізи розподільного диска воно потрапляє в один із ковшів лотока, виконаного у вигляді двоплечого важільного пристрою. Під масою молока, що надходить, ківш опускається, повертаючи весь пристрій на осі, і під струмок мо­лока підводиться другий ківш, розміщений на другому плечі ва­желя. Кожний подвійний хід важільного пристрою відмічається сигналом на блоці лічильного механізму за допомогою вмонтова­них в лотік постійного магніту і магнітокерованого контакту лі­чильного приладу.

Для забезпечення зоотехнічного обліку застосовуємо лічильник УЗМ-1. Під час контрольного доїння його вста­новлюємо, підвішуючи за дужку на лінію вакуум-проводу, між молочним шлангом доїльного апарата і молокопроводом, під­ключаючи вихідний штуцер приладу коротким шлангом до мо­лочного крана та вхідний — до молочного шланга колектора підвісної частини доїльного апарата.

Загальну кількість доїльних установок n_у для ферми виз­начаємо залежно від кількості дійних корів m та пропускної здатності W_y, голів/год, вибраної установки за формулою:

n_у =

де Т — тривалість одного циклу доїння всіх корів, год.

Відповідно до зоотехнічних вимог час Т повинен cтановити 1,5—2,25 год при доїнні корів у стійлах. Тривалість одного циклу доїння 4—6 год.

Кількість лінійних доїльних установок, які використову­ються стаціонарно в однотипних корівниках, розраховують за формулою:

де m_п — місткість типового корівника, голів; n_п — кількіcть однотипних приміщень на фермі; m₁ — кількість корів, що обслуговується однією доїльною установкою.

Перед початком роботи установки перевіряємо роботу доїль­них апаратів і регулюють їх на частоту пульсацій. Після доїння та промивання апаратури її підготовляємо до наступного до­їння: перевіряємо лінії на відсутність підсмоктувань повітря, підтягуємо, в разі потреби, з'єднувальні муфти трубопроводу, пере­віряють місця ущільнення прокладок, штуцерів, шлангів. Ваку­ум-регулятор і диференціальний клапан регулюють шляхом знімання або встановлення вантажів.

Доїльні апарати в складеному стані регулюють на частоту пульсацій. Як правило, рекомендують встановлювати найменше число пульсацій, яке не викликає негативної реакції у корови і не призводить до спадання стаканів з вим'я.

До початку доїння, за 30...60 с до надівання доїльних стака­нів на дійки, здійснюють санітарну обробку вим'я: його підмива­ють теплою водою, обтирають чистим рушником і трохи маса­жують. Виникає «припуск молока». Перші струмочки молока здоюють вручну в спеціальний посуд. Це молоко забруднене (бактеріальні пробки, які утворюються в каналі сфінктера ді­йок), тому його виливають. Потім надівають доїльні стакани на дійки у певній послідовності при включеному апараті. Після при­пинення молоковіддачі проводять машинне додоювання, відтя­гуючи апарат за колектор униз і трохи вперед та утримуючи йо­го в цьому положенні 15...20 с. Переконавшись у закінченні доїн­ня, відключають апарат і знімають стакани з дійок.

При розбиранні та складанні доїльних апаратів треба ста­ранно виконувати всі операції в установленому порядку. Від яко­сті складання залежать результати машинного доїння. Недбале складання може призвести до затримок у доїнні, що негативно позначається на надої. Надійність дії, довговічність апарата та якість молока залежать від виконання таких правил технічного обслуговування:

• перед доїнням потрібно промивати доїльні апарати гарячою (353...363 К) водою для усунення випадкових забруднень і піді­гріву доїльних стаканів (309...311 К), що поліпшує молоковід­дачу;

• перед доїнням заздалегідь слід старанно відрегулювати ро­боту доїльного апарата на оптимальне число пульсацій; після доїння потрібно промити апаратуру спочатку холодною водопровідною водою, потім гарячою водою (353...363 К), теп­лим дезинфікуючим розчином (323...333 К), а потім знову гаря­чою водою; для промивання застосовують синтетичні миючі за­соби (порошки А і В, що розчиняються у воді), а також 0,5% розчин каустичної соди;

• щоденно слід частково розбирати доїльний апарат та проми­вати колектор; дійкові гуми в стаканах після доїння слід звіль­нити від натягу; після промивання вузли та деталі апаратів по­трібно сушити у підвішеному стані і на стелажах, один раз на тиждень слід виконувати повне розбирання апаратів і ставити змінну дійкову гуму.

Після розбирання апарата гумові деталі (крім мембран пульсатора) витримують для знежирювання в 1% гарячому (343...353 К) содовому розчині протягом 30 хв., потім чистять йоржами і промивають у гарячій воді. Змінну дійкову гуму зне­жирюють кип'ятінням в 1 % розчині соди протягом півгодини і для поновлення її пружності укладають на 2...3 тижні в шафу, де витримують у 5% розчині каустичної соди протягом усього цього періоду.

Тривала експлуатація одного комплекту гуми недопустима у зв'язку з тим, що вона просочується жиром молока та втрачає еластичність.

Найдовше використовується гума доїльних апаратів у госпо­дарствах, де використовують два або три змінних комплекти. Мембрану пульсатора замінюють один раз на місяць у разі по­треби.

Послідовність виконання роботи

1. Ознайомитися з призначенням та розташуванням окремих вузлів установки.

2. З'ясувати принцип дії вакуумного насосу.

3. Перевірити кріплення всіх вузлів установки.

4. Перевірити наявність масла у фільтрах вакуумних регуляторів.

5. Включити доїльну установку в режим роботи «доїння».

6. Перевірити покази манометрів.

7. Підключити доїльні апарати.

8. Заповнити звіт.

Завдання до звіту

1. Описати роботу довільно вибраної доїльної установки

2. Дати схему установки.

Питання для самопідготовки

1. Яке призначення доїльної установки?

2. З чого складається доїльна установка?

3. Як працює поперечна лінія?

4. Як здійснити промивку трубопроводів та доїльних апаратів?

5. Як перевірити роботу доїльних апаратів та установки?

Література

1. Ревенко І.І. Механізація тваринництва: Підручник. - К.: Вища освіта, 2004. - С. 171-196

2. Белянчиков М.М. Механізація тваринництва.: Посібник для сільськогосподарських технікумів. – К.: Вища школа, Головне в-во, 1980. - С. 205-230

3. Ревенко І.І. Механізація виробництва продукції тваринництва. К.: Урожай. 1989. - С. 213-224

Після виконання роботи студент повинен:

Знати: Будову і правила експлуатації доїльнії установки.

Вміти: Підготовити до роботи і експлуатувати доїльну установку.

Лабораторна робота №12

Тема: Вивчення будови і робочого процесу вакуумної апаратури.

Мета: Вивчити будову і робочий процес вакуумної апаратури.

Обладнання і інструменти: вакуумний насос, набір інструментів, схема, плакати.

Техніка безпеки

1. Вакуумний насос повинен бути надійно заземлений.

2. Вакуумний насос повинен бути ізольований від вакуум магістралі.

3. Вакуумний регулятор повинен мати масляний фільтр.

4. Не запускати насос в роботу без дозволу викладача.

Теоретичні відомості

Вакуумна система доїльної машини включає джерело вакууму, регулятор вакууму, вирівнювач пульсації та вакуумну трубопровідну мережу з вакуумметрами, повітряними каналами та іншою арматурою. Джерелом вакууму є різні за конструкцією вакуумнасоси, що приводяться в дію від електродвигунів або двигунів внутрішнього згоряння, які входять до комплектів деяких типів доїльних установок. Тікі установки, як правило, застосовують у пасовищних умовах або в господарствах з ненадійною подачею електроенергії.

Ротаційний вакуум-насос УВУ-45 складається з ребристого чавунного корпуса, який зменшує нагрів його під час роботи за рахунок великої поверхні тепловіддачі, в середній частині корпуса розміщений всмоктувальний канал. Два вихлопних канали розміщені в правій і лівій кришках корпуса.у насосі УВУ-60 вихлопний і всмоктуючий канали містяться в самому корпусі. Ротор має чотири пази, в яких переміщуються текстолітові термостійкі пластини, і обертається в шарикопідшипниках, ущільнених металевими шайбами та гумовими манжетами.

Кришки при складанні фіксують установочними штифтами і прикріплюють болтами до корпуса після встановлення відповідного зазора (0,04...0,08 мм) між ротором і корпусом. Перевіряють зазор плоским щупом через вікна контрольних пробок у кришках. Зазор повинен бути не більше 0,02 мм від прийнятого. Складений насос встановлюють на раму, причому точками кріплення є опори кришок. У середній їх частині є вихлопні вікна, які з’єднуються з вихлопною трубою рами. На кінець вихлопної труби насаджують глушник, корпус якого заповнений скловатою для затримування відпрацьованого мастила.

Змащування насоса самопливне, гнотове літнім дизельним маслом ДП-8 або ДП-11 і зимовим індустріальним маслом 12 або 20. маслянки мають мітки, що позначають максимальний та мінімальний рівень мастила. Масло засмоктується гнотами і через отвори в корпусі проходить до підшипників і каналів у кришках, звідки надходить у пази ротора, змащуючи його торці та поверхню лопаток. Витрата мастила регулюється зміною кількості ниток у гноті.

Уніфікована вакуумна установка в агрегаті складається з вакуум-насоса, електродвигуна, резервного двигуна внутрішнього згоряння, спільної рами, вакуумного балона, глушника та пускового щита. Щоб збільшити повітропродуктивність, такі установки можна комбінувати попарно, що забезпечує широкий діапазон їх застосування. Повітропродуктивність спарених установок може досягати 120 м³/год і більше.

Для вирівнювання пульсації вакууму, викликаних роботою насоса, агрегат забезпечений вакуумним балоном. Балон обладнаний плаваючим клапаном, який забезпечує перекривання повітровідсмоктуючого каналу при заповненні балона рідиною і запобігає потраплянню її в насос.

Запобіжний клапан при цьому забезпечує проходження зовнішнього повітря в насос. Балон також має клапан для спускання конденсату.

Вакуум-регулятор призначений для підтримування в вакуумній мережі потрібного розрідження, впусканням в магістраль атмосферного повітря, коли створене насосом розрідження починає перевищувати величину, задану масою вантажу регулятора.

Фригаторна установка виробляє холод за рахунок танення льоду або суміші його з сіллю. Розсіл і тала вода, надходячи в молочний охолодник, відбирають тепло від молока і повертаються у зрошену льдову камеру іригатора. Зрошуючи лід, тапле вода або розсіл спричиняють танення його. Відбувається охолодження розсолу (води), який насосом знову подається у молочний охолодник. Частина розсолу на виході з охолодника надходить у концентратор установки, де збагачується сіллю. Концентрація розсолу підтримується постійно.

Фригаторні установки входять до складу доїльних пересувних пасовищних агрегатів УДС-3. у стаціонарних умовах ці установки, незважаючи на простоту будови та експлуатації, застосовують дедалі рідше. Їх витісняють компресорні холодильні установки, які більше відповідають санітарним вимогам, зручніші, не потребують заготівель льоду та влаштування льодосховищ.

Ротаційний вакуумний насос РВН-40/350 складається з корпуса з циліндричною камерою, що має гладко шліфовані стінки, по яких ковзають лопатки ротора. У камері зроблено отвори, з’єднані з всмоктуючим і вихлопним патрубками. Ротор має чотири радіальні пази, в яких вільно переміщуються робочі лопатки.

Вісь ротора встановлена в підшипниках бокових кришок ексцентрично відносно осі камери корпуса. Таке розміщення забезпечує при обертанні ротора утворення змінних об’ємів, обмежених лопатками. За лопатками виникає розрідження, і повітря з патрубка, розміщеного по ходу обертання ротора, відсмоктується, а повітря перед лопатками стискується і викидається через патрубок в атмосферу.

Залежно від конструкції, мастила та матеріалу частота обертання ротора може становити 11 м/с і більше. Практично частоту обертання ротора встановлюють в 1,5...3 рази меншу за розрахункову, щоб запобігти надмірному спрацюванню та збільшити строк роботи насоса. Носос РВН-40/350 загрегатований з електродвигуном АОЛ2-32-4 потужністю 2,8...3 кВт і частотою обертання 1450...1435 хв^-1. Нососами РВН-40/350 обладнано багато діючих доїльних машин і установок.

Вакуумна мережа прокладається з металевих стальних безшовних труб у корівнику, родильному відділенні, на доїльній площадці. Щоб забезпечити надійність експлуатації, мережу роблять закільцьованою. У мийному відділенні молочної, як правило, мережа тупикова. Для зручності роз’єднання мережі окремі її частини складають на різьбових згонах. До складу мережі входять повітряні крани для підключення доїльних апаратів і крани для спускання конденсату, розміщені в нижніх перехідних точках мережі.

Вакуумну мережу доцільно обладнувати додатковим вакуумметром, що підключається до найвіддаленішої від вакуум-агрегату точки.

Послідовність виконання роботи

1. Ознайомитися з конструкцією і роботою вакуумного насосу.

2. Ознайомитися з призначенням та конструкцією вакуумної апаратури.

3. Включити у роботу вакуумний насос і встановити відповідний вакуум.

4 Заповнити звіт.

Завдання до звіту

1. Зарисувати схему роботи вакуумного насосу

2. Заповнити таблицю технічних характеристик вакуумних насосів.

Питання для самопідготовки

1. Як працює вакуумний насос?

2. З чого складається вакуумний насос?

Література

1. Ревенко І.І. Механізація тваринництва: Підручник. - К.: Вища освіта, 2004. - С. 175-186

2. Белянчиков М.М. Механізація тваринництва.: Посібник для сільськогосподарських технікумів. – К.: Вища школа, Головне в-во, 1980. - С. 200-205

3. Ревенко І.І. Механізація виробництва продукції тваринництва. К.: Урожай. 1989. - С. 220-224

Після виконання роботи студент повинен:

Знати: Будову і правила експлуатації вакуумної апаратури.

Вміти; Підготовляти до роботи і експлуатувати вакуумну апаратуру.

Лабораторна робота № 13

Тема: Вивчення будови, робочого процесу очисника-охолодника молока.

Мета: Вивчити будову та робочий процес очисників-охолодників молока..

Обладнання: Очисник-охолодник ОМ-1, набір фільтрів, плакати, підручники.