Тема 3-4: «Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»

Зміст:

1. Загальна характеристика соціального страхування на випадок безробіття

2. Страховий стаж за соціальним страхуванням на випадок безробіття та порядок його визначення

3. Технологія надання допоміг, виплат та одноразової виплати на випадок безробіття.

4. Соціальні послуги за соціальним страхуванням на випадок безробіття

Ключові слова: «соціальне страхування», «безробіття», «страховий стаж», «допомога на випадок безробіття».

Навчальний матеріал.

Прочитайте, виділіть загальну характеристику соціального страхування на випадок безробіття та законспектуйте.

Проблеми забезпечення повної зайнятості в державі і боротьби з безробіттям належать до найбільш складних і таких, що важко розв'язуються. Ці проблеми мають місце у всіх державах світу, у тому числі й тих, які належать до розвинутих країн із ринковою економікою.

Економісти виділяють:

• природне безробіття (безробіття як природний продукт економічного розвитку),

• фрикційне (короткочасні пошуки та очікування роботи) та

• структурне (не збігання попиту і пропозиції на робочу силу внаслідок змін у структурі споживчого попиту) безробіття.

• Розрізняють також офіційне безробіття, яке враховує тих осіб, які зареєстровані державною службою зайнятості, і приховане (реальне) безробіття.

Право громадян на соціальний захист у випадку безробіття з незалежних від них причин є конституційним правом громадян (ст. 46 Конституції України).

Соціальний захист на випадок безробіття за світовою практикою переважно здійснюється через систему соціального страхування. В Україні така система була введена з 1 січня 2001 р. Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно з законом соціальне страхування на випадок безробіття – це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Страхування на випадок безробіття здійснюється на таких принципах: надання державних гарантій для реалізації застрахованими особами своїх прав; обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю; цільового використання коштів страхування на випадок безробіття; солідарності та субсидування; паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців та ін.

Суб'єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. .

Застраховані особи – наймані працівники, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Не підлягають страхуванню працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію. Слід враховувати, що працюючі пенсіонери та інваліди (як особи, які отримують пенсію) не сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у розмірі, встановленому відповідним законом. Проте роботодавці нараховують страхові внески на суму фактичних витрат на оплату праці працівників зазначеної категорії у встановленому розмірі.

Не підлягають соціальному страхуванню іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За загальним правилом право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Разом з тим Закон також надає право на забезпечення за соціальним страхуванням на випадок безробіття й незастрахованим особам – військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ України, звільненим з військової служби у зв'язку зі скороченням чисельності або штату без права на пенсію, та особам, які вперше шукають роботу.

Інші незастраховані особи мають право на забезпечення за соціальним страхуванням у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

Громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Особи, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страхових внесків.

Особа набуває статусу застрахованої з дня укладення трудового договору. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору.

Страхувальниками є роботодавці та самі застраховані особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески.

Страховиком є Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок – подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Закон встановлює, що слід розуміти під "втратою роботи з незалежних від особи обставин". До таких обставин належить припинення трудового договору за пунктами 1, 2, 3 статті 36; статтею 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору чи трудового договору); статтею 39; статтею 40 (пункти 1, 2, 5, 6) КЗпП України.

Окрім того, страховим випадком також вважається обставина, за якою застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття. Під таким безробіттям розуміється втрата працівниками частини заробітної плати внаслідок вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої відповідно до законодавства України тривалості робочого часу та (або) перерви в отриманні заробітної плати чи скорочення її розмірів у зв'язку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин з причин економічного, технологічного та структурного характеру. Часткове безробіття може виникати внаслідок простою на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва, що має невідворотний та тимчасовий характер і який триває не менше одного місяця, не перевищує шести місяців і не залежить від працівника та роботодавця; простій протягом місяця, що охопив не менше ЗО % чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу. Перелік причин тимчасового припинення виробництва встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади – Міністерством праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

2. Прочитайте текст та законспектуйте страховий стаж за соціальним страхуванням на випадок безробіття та порядок його визначення

Страховий стаж за соціальним страхуванням на випадок безробіття.

– це сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем (ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

До страхового стажу включаються:

1) період роботи за трудовим договором (контрактом) на умовах повного або неповного робочого дня (тижня), у тому числі час проходження альтернативної (невійськової) служби;

2) період участі безробітного в оплачуваних громадських роботах;

3) період, протягом якого застрахована особа була звільнена від сплати страхових внесків за Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а саме: період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком; період отримання допомоги по частковому безробіттю;

4) періоди, коли застрахована особа отримувала виплати за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування: відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" – страхові виплати втраченого заробітку у зв'язку з втратою працездатності; відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" – допомогу по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомогу по вагітності та пологах;

5) періоди, за які сплачено страхові внески до Фонду на добровільних засадах: під час роботи за межами України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; коли особи забезпечували себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок); періоди заняття фізичних осіб підприємницькою діяльністю; періоди виконання робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими угодами.

До страхового стажу прирівнюється:

1) трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";

2) строк проходження військової служби, крім строкової, у Збройних Силах України, Прикордонних військах України, внутрішніх військах, військах цивільної оборони та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Службі безпеки України, органах внутрішніх справ України;

3) період проходження державної служби в підрозділах міліції;

4) заняття підприємницькою діяльністю зі сплатою збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

До страхового стажу та трудового стажу, що прирівнюється до страхового та набутого до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", не включаються періоди:

1) навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;

2) строкової військової служби;

3) періоди одержання допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки, матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Страховий стаж обчислюється в роках шляхом підсумовування повністю відпрацьованих місяців, за які сплачено страхові внески в установленому розмірі, та періодів, які включаються або прирівнюються до страхового стажу, і ділення цієї суми на 12. Неповністю відпрацьовані місяці перераховуються на повні шляхом підсумовування відпрацьованих календарних днів та ділення цієї суми на 30. Якщо обчислений стаж знаходиться на межі стажевих груп, то враховується залишок відпрацьованих календарних днів, які не ввійшли до повного місяця.

Страховий та прирівняний до страхового стаж обчислюється центром зайнятості.

3. Прочитайте та законспектуйте технологію надання допомог, виплат та одноразової виплати на випадок безробіття.

Надання допомоги по безробіттю регулюється статтями 22 та 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. № 307.

Допомога по безробіттю надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи.

Розмір допомоги по безробіттю визначається двома способами:

1) залежно від тривалості страхового стажу та у відсотковому відношенні до середньої заробітної плати (доходу) працівника;

2) незалежно від тривалості страхового стажу та у розмірах, встановлених законодавством.

Згідно зі статтями 22 та 23 Закону та пунктом 2.1 згаданого Порядку застрахованим особам, які втратили роботу з незалежних від них обставин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, допомога по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу:

• до 2 років – 50 %;

• від 2 до 6 років – 55 %;

• від 6 до 10 років – 60 %;

• понад 10 років – 70 %.

Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру:

• перші 90 календарних днів – 100 %;

• протягом наступних 90 календарних днів – 80 %;

• надалі – 70%.

Середня заробітна плата (дохід) визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266.

Без урахування страхового стажу в розмірі, установленому законодавством, визначається допомога по безробіттю для таких категорій безробітних:

1) особам, звільненим з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, – виплата їм починається з 91 календарного дня;

2) особам, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів;

3) особам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви;

4) особам, які брали участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали або займалисьпідприємницькою діяльністю і сплачували страхові внески до Фонду менше 26 календарних тижнів;

5) категоріям осіб, зазначеним у пункті 2.5 Порядку, які працювали або займались підприємницькою діяльністю і не сплачували страхові внески до Фонду, але мали раніше набутий трудовий, що прирівнюється до страхового, або страховий стаж.

Мінімальний розмір допомоги зазначеним категоріям осіб до стабілізації економічного становища в Україні визначається виходячи з реальних можливостей Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Зокрема Законом України від 9 квітня 2004 р. № 1678-IV, виходячи з можливостей Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, установлено, що допомога по безробіттю зазначеним особам встановлюється в розмірі не нижче ніж 23 % прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років з дня призначення допомоги по безробіттю. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів. Для зазначених осіб передпенсійний вік визначається на день їх реєстрації як безробітних у державній службі зайнятості.

Безробітним, яким виповнилося 18 років і які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, за їх бажанням допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації ними підприємницької діяльності у розмірі річної суми допомоги по безробіттю, визначеної конкретному безробітному.

Якщо безробітний вже отримав частину призначеної допомоги по безробіттю, то виплачується її залишок.

Допомога по безробіттю в цьому випадку не підлягає коригуванню у зв'язку зі зміною розміру середньої заробітної плати, що склалася в галузях національної економіки відповідної області, протягом періоду, за який допомога по безробіттю була виплачена.

Для розгляду питань щодо отримання допомоги безробітний подає до центру зайнятості такі документи: заяву про надання допомоги, бізнес-план.

Рішення про одноразову виплату допомоги по безробіттю приймається директором центру зайнятості на підставі висновку комісії з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, створеної центром зайнятості, щодо здатності безробітного до підприємницької діяльності. Прийняте рішення про одноразову виплату допомоги по безробіттю оформлюється наказом, з яким безробітний має бути ознайомлений під особистий підпис.

Рішення про одноразову виплату допомоги по безробіттю приймається протягом 10 календарних днів з дня подання всіх необхідних документів для її призначення.

Одноразова виплата допомоги по безробіттю здійснюється через установи банків у встановленому порядку за умови подання безробітним до центру зайнятості протягом 10 календарних днів після прийняття рішення про одноразову виплату допомоги по безробіттю засвідченої в установленому порядку копії свідоцтва про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності, а в разі створення юридичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності – також копії установчих документів. •

У трудовій книжці безробітного працівник державної служби зайнятості робить запис про одноразову виплату допомоги по безробіттю та зазначає період, за який вона була нарахована.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню.

Виплата матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання. Тривалість її виплати зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати.

Порядок надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. № 308 (зі змін, і доп.).

За цим Порядком матеріальна допомога у період професійного навчання надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" безробітними, які за направленням державної служби зайнятості проходять професійне навчання у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та їх підпорядкування, та оплачуються вартість проїзду безробітного до місця проведення професійного навчання, якщо воно здійснюється в іншій місцевості, та у зворотному напрямку, а також проживання в період професійного навчання.

Матеріальна допомога у період професійного навчання не надається: особам, які не мають статусу безробітного; безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю; громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, що працювали за межами України, й не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, у якій вони перебували, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, у разі відсутності раніше набутого трудового, що прирівнюється до страхового або страхового стажу; особам, які забезпечували себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичним особам, які були суб'єктами підприємницької діяльності або виконували роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами й не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, у разі відсутності раніше набутого трудового, що прирівнюється до страхового, або страхового стажу.

Розмір матеріальної допомоги у період професійного навчання, установлений на початок професійного навчання, не підлягає зменшенню залежно від тривалості безробіття і залишається однаковим на весь період навчання.

Якщо до направлення на професійне навчання безробітний отримував допомогу по безробіттю, яка була зменшена залежно від тривалості безробіття, то розмір матеріальної допомоги у період професійного навчання встановлюється, виходячи з розміру допомоги по безробіттю за останній місяць.

Без урахування страхового стажу в розмірі, установленому законодавством, визначається матеріальна допомога у період професійного навчання для таких категорій безробітних: 1) особам, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів; 2) особам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви; 3) особам, звільненим з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України; 4) особам, які шукають роботу вперше, у тому числі випускникам загальноосвітніх шкіл, а також особам, які закінчили навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах або звільнились зі строкової військової служби і не мали страхового стажу; 5) особам, які брали участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали або займались підприємницькою діяльністю і сплачували страхові внески до Фонду менше 26 календарних тижнів; 6) категоріям осіб, які працювали або займались підприємницькою діяльністю і не сплачували страхові внески до Фонду, але мали раніше набутий трудовий, що прирівнюється до страхового, або страховий стаж; 7) військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку зі скороченням чисельності або штату без права на пенсію, а також звільненим за станом здоров'я, у разі порушення строку реєстрації в державній службі зайнятості як безробітних; 8) особам, які проходили державну службу в підрозділах міліції та були звільнені у зв'язку зі скороченням чисельності або штату без права на пенсію, а також звільненим за станом здоров'я, у разі порушення строку реєстрації в державній службі зайнятості як безробітних.

Тривалість виплати матеріальної допомоги у період професійного навчання зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю, що визначається залежно від категорії безробітного і не може її перевищувати.

Виплата матеріальної допомоги у період професійного навчання здійснюється з першого дня професійного навчання та призначається на підставі особистої заяви безробітного, а якщо безробітного направлено на професійне навчання до призначення допомоги по безробіттю, – довідки про середню заробітну плату за останнім місцем роботи, відомостей трудової книжки, за пред'явленням свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та паспорта або документа, що посвідчує особу.

У разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, допомога на поховання виплачується особам, які здійснили поховання, у розмірі прожиткового мінімуму.

Допомога на поховання виплачується на підставі заяви та документів, які: підтверджують факт смерті безробітного чи особи, яка перебувала на його утриманні (довідка про смерть); засвідчують факт перебування особи на утриманні безробітного; засвідчують особу, яка здійснила поховання (паспорт або інший документ, що посвідчує особу).

Суми матеріального забезпечення на випадок безробіття, що належать безробітному і залишилися неодержаними у зв'язку з його смертю, виплачуються непрацездатним особам, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

4. Прочитайте текст та законспектуйте соціальні послуги за соціальним страхуванням на випадок безробіття

Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 13 лютого 2001 № 53/59 затверджене Положення про порядок надання Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття послуг з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

Професійне навчання організовується державною службою зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі – Фонд) у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях (далі – навчальні заклади та підприємства) незалежно від форм власності чи відомчого підпорядкування за наявності в них ліцензій на надання освітніх послуг.

Державна служба зайнятості здійснює професійне навчання застрахованих осіб, а також незастрахованих осіб – військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ України, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ України, звільнених з військової служби у зв'язку зі скороченням чисельності або штату без права на пенсію, та осіб, які вперше шукають роботу, інших незастрахованих осіб у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних, за їх згодою, у випадках, передбачених чинним законодавством.

Передусім безробітним, які потребують професійного навчання, з метою визначення професійних інтересів, відповідності професійним вимогам і професійній придатності надаються послуги з профорієнтації. З безробітними, які направляються державною службою зайнятості в навчальні заклади на професійне навчання, центри зайнятості, де вони зареєстровані, укладають відповідні договори та видають направлення на навчання, згідно з яким провадиться зарахування безробітних до навчального закладу.

Професійне навчання безробітних здійснюється за денною формою навчання. Термін навчання визначається навчальними планами. Виконавча дирекція Фонду не направляє на навчання безробітних за рахунок коштів Фонду за професіями чи спеціальностями, термін навчання за якими перевищує 12 місяців.

Професійне навчання безробітних за робітничими професіями організовується у навчальних закладах та підприємствах, у тому числі шляхом курсового чи індивідуального навчання.

При організації перепідготовки безробітних за робітничими професіями термін професійного навчання встановлюється на основі термінів, передбачених для первинної професійної підготовки робітників з відповідної професії, при цьому навчальна програма перепідготовки може бути скорочена до 50 % за рахунок виключення раніше вивченого матеріалу за наявності у безробітного документа про присвоєння робітничої кваліфікації.

Слухачі вивчають теоретичний курс самостійно і шляхом одержання консультацій у викладачів та фахівців підприємств, установ, організацій. Виробниче навчання проводиться індивідуально на робочих місцях під керівництвом кваліфікованих робітників в обсягах, передбачених навчальними планами та програмами.

Слухачам, які завершили курс професійного навчання й успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, за рішенням державної кваліфікаційної комісії видається документ встановленого зразка, відповідно до чинного законодавства.

Безробітні з вищою освітою, які виявили бажання оволодіти робітничими професіями і працювати за набутою професією, проходять навчання на загальних підставах. Професійне навчання безробітних з вищою освітою здійснюється шляхом перепідготовки або підвищення кваліфікації (крім стажування, що здійснюється індивідуально) за груповою формою навчання. Термін підвищення кваліфікації безробітних за робітничими професіями та фахівців з вищою освітою шляхом стажування встановлюється від 1 до 3 місяців залежно від складності професії. Перепідготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста, молодшого спеціаліста і не може приводити до підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня.

Після закінчення повного курсу навчання за відповідними навчальними планами і програмами слухачі отримують документи встановленого зразка, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України: фахівці з вищою освітою після перепідготовки – дипломи молодшого спеціаліста чи спеціаліста з присвоєнням кваліфікації; при підвищенні кваліфікації – свідоцтво про підвищення кваліфікації.

Період професійного навчання безробітного зараховується до його трудового стажу. Відповідний запис про час навчання заноситься в установленому порядку до трудової книжки (за її наявності у слухача).

Професійне навчання безробітних здійснюється за рахунок коштів Фонду в межах затвердженого бюджету. У разі припинення безробітним професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Регіональні центри зайнятості та їх органи на місцях сприяють працевлаштуванню безробітних за набутою професією (спеціальністю).

Фондом може надаватися дотація роботодавцям на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних у розмірі витрат на заробітну плату прийнятих за направленням державної служби зайнятості осіб (але не вище за середній рівень у галузях національної економіки відповідної області) в розрахунку на рік. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 січня 2001 р. № 1 затверджено Порядок надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних.

Дотація надається роботодавцю за умови працевлаштування на строк понад два роки безробітних, які перебували на обліку в державній службі зайнятості як безробітні не менше 6 місяців, а зазначених нижче категорій безробітних, які направляються на дотаційні робочі місця у першу чергу, – не менше З місяців за направленням державної служби зайнятості: жінок, які мають дітей віком до шести років; одиноких матерів, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів; молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних та вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце; дітей (сиріт), які залишилися без піклування батьків, а також осіб, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу; осіб перед пенсійного віку; осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування; осіб, які входять до складу сім'ї, де двоє і більше її членів є безробітними (чоловік, дружина та неодружені діти, які проживають разом з батьками).

Перевага в наданні дотації надається роботодавцям, що створюють додаткові робочі місця для працевлаштування безробітних, які не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, понад установлену квоту.

Дотація надається щомісячно протягом року в розмірі фактичних витрат на заробітну плату прийнятих за направленням державної служби зайнятості осіб, але не вище за середній рівень заробітної плати в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць. Ці витрати включають основну та додаткову заробітну плату та суми страхових внесків (збору) на соціальне страхування.

Дотація надається за умови, що трудовий договір з цим працівником не буде розірвано у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників протягом двох років. У разі розірвання трудового договору з працівником, працевлаштованим за направленням державної служби зайнятості, у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників, невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору надана дотація має бути повернена в повному обсязі з урахуванням індексації на рівень інфляції. У разі переведення працівника за його згодою з робочого місця, на яке надавалася дотація, якщо він працював на ньому понад 6 місяців, на постійну роботу на інше робоче місце на цьому підприємстві зі збереженням гарантій зайнятості, передбачених умовами надання дотації, виплата дотації не припиняється.