Тема 2: «Організаційно-правові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування»

Зміст:

5. Джерела коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування

6. Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для виплат за соціальним страхуванням

7. Нагляд, контроль та відповідальність суб'єктів у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування

Ключові слова: «загальнообов’язкове державне страхування», «кошти», «середня заробітна плата», «виплата», «прибуток», «суб'єкти у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування», «страховий ризик», «страховий випадок».

Навчальний матеріал.

Прочитайте, виділіть джерела коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування, зробіть конспект.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі – роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках – члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За загальним правилом загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту): а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання; б) у фізичних осіб;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності.

Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та документом суворої звітності.

Страхувальниками за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.

Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, з настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених статтею 25 Основ.

Слід розрізняти страховий випадок і страховий ризик.

Страховий ризик – обставини, внаслідок яких громадяни та/або члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування і потребувати матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Страховий випадок – це подія, яка відбулася. І саме ця подія вважається за законом об'єктом соціального страхування.

Умови надання соціальних послуг і матеріального забезпечення особам за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, їх види та розміри матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 25 Основ та відповідно до законів з конкретних видів соціального страхування надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

1) пенсійне страхування: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку із втратою годувальника (крім випадків, передбачених у п. 4 ст. 25 Основ); медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів;

2) з введенням медичного страхування з відповідного фонду будуть забезпечуватися: діагностика та амбулаторне лікування; стаціонарне лікування; надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення; профілактичні та освітні заходи; забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання;

3) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомога по вагітності та пологах; допомога при народженні дитини та по догляду за нею; допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); забезпечення оздоровчих заходів;

4) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання: профілактичні заходи щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

5) страхування від безробіття: допомога по безробіттю; відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією; дотація роботодавцю для створення робочих місць; допомога на поховання безробітного.

Цей перелік матеріального забезпечення та соціальних послуг конкретизується згідно з законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з кожного його виду визначаються виходячи з того, що вони мають забезпечувати: надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених законодавством; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення виплат і надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття витрат страховика, пов'язаних зі здійсненням загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Об'єктом оподаткування для визначення розмірів страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є:

• для роботодавців – сума фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

• для найманих працівників – сума оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Джерела та порядок формування коштів цільових страхових фондів для забезпечення осіб, які повністю або на певний час звільняються від сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків, згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", здійснюється за рахунок: внесків роботодавців: для підприємств – з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій – з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку. Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець.

Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування.

Наповнення Пенсійного фонду України має свої особливості. Передусім з платників стягується не страховий внесок, а пенсійний збір. Це зумовлено тим, що формування механізму пенсійного страхування ще повністю не завершено. На основі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який уже набрав чинності, призначаються пенсії з солідарної системи, але Пенсійний фонд України, з якого відбувається виплата цих пенсій, ще не є страховим.

Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що Пенсійний фонд України не включається до Державного бюджету України. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду України не за цільовим призначенням, у тому числі на кредитні, депозитні операції, надання позичок тощо. Тимчасово вільні кошти в разі відсутності заборгованості з виплати пенсій можуть бути використані Пенсійним фондом України виключно на придбання державних цінних паперів. Фінансування витрат на утримання органів Пенсійного фонду України та його апарату провадиться у межах кошторису, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Перелік платників пенсійного збору включає роботодавців, найманих працівників, осіб, які самостійно забезпечують себе роботою, а також значну частину інших зобов'язаних суб'єктів, які своїми обов'язковими платежами забезпечують додаткове наповнення бюджету Пенсійного фонду.

Роботодавці зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Комерційні банки при відкритті відповідних банківських рахунків зобов'язані вимагати інформацію від таких платників щодо зазначеної реєстрації.

Законом встановлено такі ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування:

1) роботодавці (фізичні і юридичні особи), які використовують працю найманих працівників, сплачують 32,3 % від фактичних витрат на оплату праці працівників, а також від суми винагород, які виплачуються фізичним особам за договорами цивільно-правового характеру (для платників збору, які мають найманих працівників, але не здійснюють витрат на оплату їх праці, сплачують 32,3 % від суми коштів, що визначається розрахунково як добуток визначеного законом мінімального розміру заробітної плати на кількість працівників такого платника збору, на яких здійснюється нарахування заробітної плати), а також 100 % від фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" – "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення;

2) фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності й займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу, сплачують 32 % від суми оподатковуваного доходу (прибутку) а також від суми винагород, які виплачуються фізичним особам за договорами цивільно-правового характеру;

3) працівники:

а) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо, сплачують від сукупного оподатковуваного доходу:

• 1 % від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід не перевищує 150 гривень;

• 2 % від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує 150 гривень;

б) для платників збору з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах:

• 1 % від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід становить менше 150 гривень;

• 2 % від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід становить від 150 до 250 гривень;

• 3 % від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід становить від 250 до 350 гривень;

• 4 % від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід становить від 350 до 500 гривень;

• 5 % від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує 500 гривень;

в) для платників збору, які мають статус державного службовця або працюють на посадах, робота на яких зараховується до трудового стажу, що дає право на одержання пенсії відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95:

• 1 % від об'єкта оподаткування а частини сукупного оподатковуваного доходу, що не перевищує 150 гривень;

• 2 % від об'єкта оподаткування з частини сукупного оподатковуваного доходу в розмірі від 151 до 250 гривень;

• 3 % від об'єкта оподаткування з частини сукупного оподатковуваного доходу в розмірі від 251 до 350 гривень;

• 4 % від об'єкта оподаткування з частини сукупного оподатковуваного доходу в розмірі від 351 до 500 гривень;

• 5 % від об'єкта оподаткування з частини сукупного оподатковуваного доходу в розмірі понад 501 гривню.

Окрім зазначених внесків нині Пенсійний фонд України також наповнюється за рахунок додаткових надходжень. Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування також є юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют; суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння; юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом; підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше; підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також оператори цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно.

2. Прочитайте текст та законспектуйте порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для виплат за соціальним страхуванням

Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266, визначає правила обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі – страхові виплати) у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників. Цей Порядок поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від організаційно-правових форм і формвласності та на фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників (далі – роботодавці).

Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески. Розрахунковим періодом для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень), робота яких пов'язана із сезонним характером виробництва, та добровільно застрахованих осіб) є останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш як 6 календарних місяців, середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які сплачено страхові внески. У разі коли застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менше ніж календарний місяць, середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.

Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Середній дохід добровільно застрахованої особи обчислюється виходячи із суми оподатковуваного доходу (прибутку), з якого сплачувалися страхові внески.

До середньої заробітної плати (доходу) включається заробітна плата (дохід) у межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" установлено з 1 січня 2005 р. максимальну величину витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких відповідно до законодавства справляються страхові внески до фондів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в розмірі 4100 гривень на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу.

Військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи та податкової міліції, звільненим у зв'язку зі скороченням чисельності або штату без права на пенсію та за станом здоров'я, для обчислення середнього грошового забезпечення для надання допомоги по безробіттю враховуються такі виплати грошового забезпечення: оклад за посадою, оклад за військовим чи спеціальним званням з урахуванням відсоткової надбавки за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення, що виплачуються щомісяця.

Якщо на дату звернення за страховою виплатою особа, яка має у зв'язку з ушкодженням здоров'я право на отримання страхових виплат, вже не працює на виробництві, з яким пов'язана втрата працездатності, середня заробітна плата обчислюється виходячи з середньої заробітної плати відповідного працівника (на дату подання потерпілим документів медико-соціальній експертній комісії для встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності) за тією професію (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), де працювала зазначена особа до моменту ушкодження здоров'я. У цьому разі за бажанням потерпілого середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат може обчислюватися відповідно до положення, затвердженого правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків за погодженням з Мінпраці.

У разі коли на час звернення за страховою виплатою у потерпілого відсутня довідка про його заробітну плату у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи чи організації, страхові виплати розраховуються виходячи з діючої місячної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною місячною тарифною ставкою (посадовим окладом) аналогічної професії (посади), але не меншою від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом України на день виплати.

Довідка про середню заробітну плату видається роботодавцем на вимогу застрахованої особи або робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на підставі платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату.

Довідка про оподатковуваний дохід добровільно застрахованим особам видається державними податковими органами за місцем проживання зазначених осіб на підставі декларацій, поданих ними в установленому законодавством порядку.

Застраховані особи, які сплачують фіксований сільськогосподарський податок, єдиний податок з фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності або прибутковий податок за фіксованим розміром шляхом придбання патенту чи спеціального торгового патенту, подають робочим органам виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування довідку про сплату встановленого розміру податку, яка видається органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку. Розрахунки середнього доходу зазначеним у цьому пункті особам здійснюють робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У разі коли страхові виплати призначаються особі, котра вже не працює на виробництві, з яким пов'язана втрата працездатності, довідку про діючу тарифну ставку (посадовий оклад) на підприємстві, в установі та організації за професією (посадою) за запитом робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа.

Якщо підприємство (установа, організація), на якому працювала особа, ліквідовано, довідка про середню тарифну ставку (посадовий оклад) за аналогічною професією (посадою) видається місцевим органом з питань праці та соціального захисту населення, а у разі відсутності в цьому органі таких відомостей – центральним органом виконавчої влади, який координує діяльність галузі, до якої належали ліквідовані підприємство, установа чи організація.

Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей на підприємствах, в установах чи організаціях або шляхом звірення бази даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду з базою даних Державної податкової адміністрації.

3. Прочитайте текст та законспектуйте особливості нагляду, контролю та відповідальність суб'єктів у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування

Нагляд за діяльністю цільових фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснює Наглядова рада.

Наглядова рада здійснює контроль за виконанням статутних завдань та цільовим використанням коштів відповідним фондом із загальнообов'язкового державного соціального страхування. З цією метою до складу Наглядової ради входять у рівній кількості представники від застрахованих громадян, роботодавців та держави.

Склад Наглядової ради та її повноваження визначаються законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Державний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснює спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади. Таким органом є Міністерство праці та соціальної політики. У Положенні про Міністерство регламентовано повноваження Міністерства у цій сфері.

Контроль за дотриманням страхувальниками та страховиками законів України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них, здійснюють державні органи – фінансові, податкові, органи місцевого самоврядування.

Страхувальники та страховики зобов'язані надавати посадовим особам органів державного нагляду за діяльністю страховиків усі документи та довідки, необхідні для здійснення ними функцій контролю.

Якщо страховиком прийнято рішення з порушенням страхового законодавства або страхувальник не виконує вимог цього законодавства, орган державного нагляду вказує на допущені порушення і встановлює термін для їх усунення. Якщо протягом цього терміну страховик або страхувальник не усуне порушення, незаконне рішення скасовується органом державного нагляду з наступним відшкодуванням збитків за рахунок страховика або страхувальника. У двотижневий термін страховики або страхувальники можуть оскаржити рішення органу державного нагляду в суді.

Орган державного нагляду може вимагати скликання засідання правління цільового страхового фонду. Якщо ця вимога не буде виконана, орган державного нагляду може сам скликати і провести засідання правління цільового страхового фонду.

За невиконання своїх обов'язків за рішенням органу державного нагляду члени правління цільового страхового фонду можуть бути позбавлені своїх повноважень.

Страховики складають звіти про результати своєї діяльності й подають їх Кабінету Міністрів України або уповноваженому ним органові та доводять до відома застрахованих осіб через засоби масової інформації.

З ініціативи органу державного нагляду за діяльністю страховиків може призначатися проведення аудиторської перевірки діяльності фондів із загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Контроль у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють у межах своєї компетенції Міністерство охорони здоров'я України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, профспілки, організації роботодавців та їх об'єднання.

Роботодавці несуть відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або страховикам внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків із загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до законодавства. Роботодавцю забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до прийняття ним разом із застрахованою особою спільного рішення, яке може в подальшому завдати шкоди цій особі.

Заклади охорони здоров'я, заклади професійної реабілітації і громадяни, які надають соціальні послуги застрахованим особам, несуть цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або страховикам внаслідок фальсифікації документів про обсяги та якість наданих послуг. Достовірність зазначених у документах даних перевіряється виконавчими органами цільових страхових фондів.

Страховики несуть відповідальність відповідно до законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання матеріального забезпечення та соціальних послуг, встановлених законодавством.

Застраховані особи зобов'язані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування строки сплачувати внески страховикам, повідомляти страховиків про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо).

Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.