80. Особливості сучасної літературної вимови. Вимова голосних, приголосних, сполучень приголосних, слів, засвоєних з інших мов:

Вимова голосних звуків Орфоепічні норми охоплюють правила вимови голосних і приголосних, звукосполучень, слів іншомовного походження, наголошення слів. Норми вимови голосних звуків в українській літературній мові пов’язані з їх наголошеною чи ненаголошеною позицією. На вимову ненаголошених голосних впливає наступний наголошений голосний звук, а також темп мовлення.Усі наголошені голосні звуки у СУЛМ вимовляються чітко. Тільки початковий наголошений [і] вимовляється з наближенням до [и] чи навіть змінюється на [и] з наближенням до [і].

Ненаголошені голосні [а], [у], [і] зберігають чіткість. Голосні звуки [е] [и] [о] у ненаголошеній позиції внаслідок ослаблення напруженості вимовляються менш виразно, ніж наголошені, зазнають певних змін. Ненаголошений голосний [е] майже завжди вимовляється із наближенням до [и], але ступінь такого наближення різний.

Приголосних звуків:

1. Дзвінкі приголосні не втрачають дзвінкості в кінці слова та в позиції перед глухими приголосними (крім [г], [з]): [горб], [пох’ід], [наказ], [дубкй], [н'іжка], але [н'іхт'і], [леихкйї], [ш:умом] (з шумом); у префіксі без- [з] не оглушується.

2. Глухі перед дзвінкими вимовляються дзвінко внаслідок асиміляції за дзвінкістю: [бород'ба], [проз'ба], [воґзал], [фудбол].

3. Губні [б], [п], [в], [м], [ф] у кінці слова вимовляються твердо: [с'ім], [др'іб], [верф], а перед [і] — напівпом’якшено: [б’іл'], [в’ік], [м’іж], [п’ід], [ф’ігура], у словах іншомовного походження зберігають пом’якшення перед голосними заднього ряду ([у], [о], [а]): [б’уро], [ф’узеил'аж].

4. Шиплячі в кінці слова і складу, а також перед голосними [а], [о], [у], [е], [и] завжди вимовляються твердо: [п’іч], [курча], [чес'т'], [чаша]. Лише у позиції перед [і] ці звуки вимовляються напівпом’якшено: [нож’і], [груш’і], [оч’і].

5. У кінці слова завжди вимовляємо [ц']: [к’інец'], [хл'ібец'], [сиенйц'а]; крім слів іншомовного походження та вигуків: [палац], [бац].

6. Буквосполучення дж, дз передають одну фонему в межах

7. Щілинний [г] в українських і в багатьох запозичених словах вимовляється як гортанний: [гай], [гор'іх], [гора], [гуси], [сн'іг], [агроном], а проривний [ґ] звучить у небагатьох словах: [аґрус], [ґан°ок], [ґиерлйґа]

Сполучень приголосних:

Вимова свистячих перед шиплячими
[з] + [ж] —› [ж:]	безжалісний—› [беиж:ал'існиї], розжарений —› [рож:ареиниї]
[з] + [ш] —› [жш]	безшелесно —› [беижшеилесно], безшумний—› [беижшумниї]
[з] + [ш] —› [ш:]	зшити—› [ш:йти], розшукати —› [рош:укати]
[с] + [ш] —› [ш:]	віднісши —› [в’ідн'іш:и], зрісши ^[зр'іш:и]
[з] + [ч] —› [жч]	безчесний —› [беижчесниї], без черги —› [беижчерги]
[з] + [ч] —› [шч]	зчеп—› [шчеп], з часом —› [шчасом]
[з] + [дж] —› [ждж]	їздити —› [йіжджу], з джемом—› [жджемом]
[с] + [ч] —› [шч]	вереск—› [веиреишчати], високий —›[вйшчиї]
Вимова шиплячих перед свистячими
[ж] + [с] —› [з'с']	зважся—› [зваз'с'а], мажся —› [маз'с'а]
[ш] + [с] —› [с':]	бачишся—› [бачис':а], мінишся—› [м’інис':а]
[ч] + [с'] —› [ц'с']	не морочся—› [неимороц'с'а]
[ж] + [ц'] —› [з'с']	книжці —›[кнйз'ц'і], запорожц—›  [запороз'ц'і]
[ш] + [ц'] —› [с'ц']	грушці—› [грус'ц'і], дошц—› [дос'ц'і]
[ч] + [ц'] —› [ц':]	водичці—› [водйц':і], качці—› [кац':і]

К + т —›хт

Ч+ к —›шк.

Ж + ш –—› жч

Ш + ш—› шч

Д+ т —› ст.; Т+ т —› ст.

Іншомовні слова:

1. Голосні [і] та [и] слід завжди вимовляти відповідно до їх написання. Після приголосних [д], [т], [з], [с], [ц], [р], [ж], [ч], [ш] постійно вимовляється [и], а не [і] перед наступним приголосним звуком: система, дипломатичний, фізика, цивільний, риторика, шифр, ратифікація, режим.

Початковий [і] вимовляється чітко, а наближена до [и] вимова [і] є орфоепічною помилкою.

Правильно Неправильно

[ідеал'но] - ідеально идеально

[ідейа] - ідея идея

2. В іншомовних словах ненаголошений [о] ніколи не переходить в [у] (навіть перед складом з постійно наголошеним [у]):корупція, доручення, документ, популяризація.

3. Ненаголошені [и], [е] після приголосного вимовляються з наближенням до [е], [и]: [те^инден'ц'ійа] - тенденція; [пе^ир'іодизац'ійа] -періодизація; [се"рти^сф'ікат] - сертифікат.