4. Основні цілі та завдання реалізації Стратегії

Стратегія спрямована на досягнення таких цілей.

1. Побудова інфраструктури електронної ідентифікації в Україні.

2. Забезпечення інтероперабельності (сумісності) інфраструктури електронної ідентифікації.

3. Створення довірчого середовища у кіберпросторі України та мотивування громадян до використання електронних послуг.

4. Забезпечення сталого розвитку національної інфраструктури електронної ідентифікації та пов’язаних з нею інших електронних послуг.

Перші дві цілі спрямовані на проектування та створення національної інфраструктури електронної ідентифікації та управління нею для надання громадянам, приватному та державному сектору національної економіки електронних послуг.

Третя мета спрямована на забезпечення конфіденційності, цілісності, доступності ті інших властивостей, що пов’язані із безпекою інформації у кіберпросторі держави та захисту конституційних прав громадян під час використання електронних послуг, а також на широку освіту громадян, для успішного впровадження інноваційних технологій електронної ідентифікації та електронних послуг.

Четверта мета спрямована на визначення державних пріоритетів щодо сталого розвитку та удосконалення інфраструктури електронної ідентифікації, пов’язаних з нею інших систем (наприклад, системи електронного цифрового підпису) та удосконалення безпеки електронної ідентифікації.

4.1 Побудова інфраструктури електронної ідентифікації

Побудова інфраструктури електронної ідентифікації має забезпечити гарантії ідентичності учасників он-лайн транзакцій та споживачів електронних послуг в Україні. Створення інфраструктури електронної ідентифікації спрямоване на:

• мотивування провайдерів електронних послуг будувати процеси автентифікації перш за все на основі розуміння ризиків, що пов’язанні з он-лайн транзакціями у кіберпросторі, а не на основі власних бізнес-потреб;

• забезпечення загальної правової, організаційної та технологічної основи створення довірчої ідентифікації серед учасників он-лайн транзакцій та споживачів електронних послуг;

• впровадження в Україні національних, європейських та міжнародних стандартів, що забезпечують достатній рівень взаємодії (технологічної, семантичної, організаційної тощо) між провайдерами електронних послуг;

• усунення невизначеності стосовно відповідальності за випуск засобів електронної ідентифікації, атрибутів, ідентифікаційних даних тощо.

Для досягнення першої мети необхідно вирішити таки завдання.

Розробка та прийняття стандартів електронної ідентифікації та автентифікації, що засновані на моделях ризику. Розробка та застосування національних стандартів електронної ідентифікації та автентифікації є дуже важливим для забезпечення стабільності, надійності та безпеки інтернет-середовища. Модель ризиків необхідна для оцінки та адаптації рівня безпеки у залежності від ризиків електронної ідентифікації та електронних послуг. Також модель ризиків необхідна для розуміння потрібного рівня захищеності електронних послуг, на основі моделі (типів) загроз та потенційного рівня наслідків (втрат) під час проведення електронних транзакцій. Національні стандарти мають бути гармонізовані з міжнародними та європейськими стандартами та визначати організаційні заходи та механізми електронної ідентифікації користувачів, інформаційних систем та засобів через відкриті мережі, їх автентифікації, забезпечувати необхідний рівень інтероперабельності та безпеки, зберігаючи при цьому спроможність до адаптування до нових загроз безпеки та нових технологій.

Визначити та нормативне закріпити відповідальності постачальників (провайдерів) послуг електронної ідентифікації та встановлення механізмів підзвітності. Норми національного законодавства повинні визначити права та обов’язки всіх учасників інфраструктури електронної ідентифікації та створити правові, організаційні та технічні механізми спонукання до їх дотримання. Уряд має вирішити питання відповідальності в рамках інфраструктури електронної ідентифікації центральних та місцевих органів влади, провайдерів електронних послуг, громадян, а також встановити механізми підзвітності стосовно надання та споживання послуг електронної ідентифікації. Нові нормативно-правові акти повинні зберігати гнучкий підхід щодо забезпечення безпеки інформації, що є власністю держави, та інформації, що не є власністю держави.