6.4. Документальне оформлення заробітної плати

Типові форми первинних документів з обліку праці та її оплати можна згрупувати таким чином.

Облік особового складу. Його ведуть у відділі кадрів, де заповнюють особову картку (ф. № П-2).

Оформлюють працівника на роботу на основі Наказу (розпорядження) про прийняття на роботу (ф. П-1). Кожному робітнику присвоюють табельний номер, відкривають особовий листок.

Облік використання робочого часу ведуть у Табелі обліку використання робочого часу (ф. № П-5). У ньому для кожного робітника вказують кількість відпрацьованого часу, щоденно й за місяць. Зауважте: ф. № П-5 застосовують тільки для обліку використання робочого часу працівників із погодинною оплатою праці.

Документи для розрахунку зарплати. Перш за все, це Розрахунково-платіжна відомість (ф. № П-6) Її складає бухгалтер підприємства на підставі відповідних первинних документів (табелів обліку використання робочого часу, нарядів, лікарняних листів) зазвичай в одному примірнику. Узагальнення даних відомостей по підприємству роблять шляхом складання зведеної Розрахунково-платіжної відомості (ф. П-7).

При відрядній системі оплати праці для правильного нарахування зарплати обліковують виробіток продукції або обсяг робіт, виконаний кожним робітником. Для обліку виробітку застосовують різні первинні документи в залежності від характеру виробництва й технологічного процесу. Це й наряд на відрядну роботу, і маршрутний лист у поєднанні з рапортом про виробіток або відривним талоном, і рапорт про виробіток (змінний рапорт), лист простою тощо.

Підприємство може розробляти наступні первинні документи на доплати робітникам: лист на доплату у випадках простою не з вини працівника, лист простою, табель для відмітки фактичних годин роботи в межах норм, понаднормової роботи, роботи в нічний час.

РОЗДІЛ 7. ОБЛІК ВИТРАТ

7.1. Синтетичний облік витрат

Облік, що здійснюється за допомогою синтетичних рахунків, називається синтетичним і служить для контролю за узагальненими показниками.

Види витрат визнаються виходячи з економічного змісту, що міститься в кожному елементі витрат, і є базою для формування калькуляційних статей витрат.

За економічним змістом усі витрати підприємства поділяються на операційні, фінансові, інші звичайні та надзвичайні.

До операційних витрат належать витрати, що обліковуються на рахунках 90, 91, 92, 93, 94.

До фінансових витрат належать витрати, що обліковуються на рахунках 95 і 96.

До інших звичайних витрат належать витрати, що обліковуються на рахунку 97. Разом з тим, при аналізі рахунків 971 – 979 з’ясовується що не всі з них можна зарахувати до “Інших звичайних витрат”. Так, наприклад, рахунок 971 і частково рахунок 975, поза будь-яким сумнівом, належить до фінансових витрат. Крім того, такі специфічні рахунки, як 978 і 979, якими користуються виключно страхові організації, ніяк не можуть належати до “інших витрат ”, оскільки насправді є для страхових організацій основними.

До надзвичайних витрат належать витрати на рахунку 99.

7.2. Методи обліку витрат на підприємстві

Облік витрат – відображення витрат, що здійснюються на підприємстві протягом певного періоду, пов’язаних з процесами постачання, виробництва іреалізації в розрізах, що формують собівартість готової продукції.

Важливою рисою систем упралінського обліку є оперативність обліку витрат.

Згідно з цим принципом виділяють облік фактичних (для складання звітної калькуляції) і нормативних витрат (передбачає складаневиробничі витрати) чи неповної (обмеженої) собівартості (тобтокалькулювання на основі лише змінних витрат) – в залежності від повнотиохоплення обліком витрат.

Методи обліку витрат на виробництво повинні бути гнучкими, простими у використанні і дозволяти в оперативному порядку отримати необхіднуінформацію. При цьому оперативність інформації значно важливіша від точності.

Суть методу обліку фактичних витрат полягає у послідовному накопиченні даних про фактичні виробничі витрати без відображення в обліку даних про їхвеличину за діючими нормами.

Цей метод, як правило, є традиційним та найбільш поширеним на вітчизняних підприємствах.

Облік фактичних витрат на виробництві будується на наступних принципах: повне та документально оформлене відображення прямих витрат на виробництво всистемі рахунків бухгалтерського управлінського обліку; облікова реєстраціяїх в період виникнення в процесі виробництва; локалізація витрат за видамивиробництв, характером витрат, місцями виникнення, об’єктами обліку таносіями витрат; віднесення фактичних виробничих витрат на об’єкти їх облікута калькулювання; порівняння фактичних показників з плановими.

Тому найбільш прогресивними виявляються варіанти обліку нормативних витрат, особливо в умовах ринкових відносин та конкуренції.

Своєчасний вплив на рівень виробничих витрат і формування собівартості продукції можливий при такій організації і методології обліку, при якійпричини змін собівартості, допущення перевитрат і отримання економії засобіврозкривається не тільки шляхом наступного вивчення звітних калькуляцій, але йщоденно в самому процесі виконання плану на підставі первинної документації іпоточних облікових записів. Таким вимогам відповідає нормативний метод, який застосовується в різних галузях промисловості.