3. Специфічні принципи фізичного виховання.

До специфічних принципів належать:

а) спрямованості на формування базової фізичної підготовки, високої працездатності та здоров'я людини;

б) адекватності (відповідності);

в) систематичності;

г) циклічності і хвилеподібності.

Принцип спрямованості на формування базової фізичної підготовки, високої працездатності та здоров'я людини.

В основі цього принципу лежать такі закономірності:

v висока суспільна значимість здоров'я, працездатності та фізичної підготовленості людини;

v систематичне підвищення вимог до фізичної підготовленості і працездатності людини (сучасний потік інформації).

Методичні положення, які випливають з цього принципу:

v єдність соціального і біологічного в структурі особистості людини;

v необхідність індивідуалізації моделей рівня здоров'я людей.

Принцип адекватності (відповідності) ("не пошкодити”).

В основі цього принципу лежать такі закономірності:

v генетична природа;

v єдність організму людини в його будові, функціонуванні та розвитку;

v антифазність (неспівпадіння) періодів інтенсивного росту елементів систем рухів з періодами росту структур організму.

Методичні положення, які випливають із закономірностей:

v ймовірність характерних адаптаційних реакцій (стандартизація і індивідуалізація);

v високий ступінь індивідуальних рухових проявів (стабільність і варіативність);

v залежність амплітуди та часу адаптації від віку, статі та стану тренованості.

Принцип систематичності

В основі цього принципу лежать такі закономірності:

v безперервність життєдіяльності людини;

v гетерохронність (неодночасність) активізації, втоми та відновлення організму.

Методичні положення, які випливають із закономірностей:

v взаємозв'язок навантаження і відпочинку;

v нелінійність процесу розвитку рухових якостей.

Принцип циклічності і хвилеподібності.

В основі цього принципу лежать закономірності:

v наявність біоритмічних проявів (робота серця, температура, тиск, робота шлунку та інше). Розрізняють біоритми органів, систем, добові ритми, довготривалі ритми;

v фазовість систем та органів.

Методичне положення, яке випливає із закономірностей - це періодична зміна тренувальних впливів в залежності від стану людини (показників внутрішнього навантаження).

Принципи спортивної підготовки

Принципи спортивного тренування:

 спрямованість до максимуму досягнень;

 поглиблення спеціалізації та індивідуалізації;

 єдність загальної та спеціальної підготовки спортсмена;

 безперервність тренувального процесу;

 взаємозв'язок поступовості навантажень та тенденцій до „максимальних" навантажень;

 циклічність тренувального процесу.

Принцип спрямованості до максимуму досягнень є одним з найважливіших принципів.

Він характеризує перш за все спрямованість діяльності спортсмена на досягнення високих результатів, участь у змаганнях, встановлення рекордів, діяльність в умовах жорстокої спортивної конкуренції.

Цей принцип щільно пов'язаний з метою спортивного тренування, реалізується у використанні найбільш ефективних засобів, методів, інтенсифікації навчального процесу та змагальної діяльності.

Керуючись цим принципом тренери і науковці постійно шукають нові шляхи інтенсифікації тренувального про цесу, покращення техніки виконання, вдосконалення матеріально - технічної бази, обладнання, одягу, вдосконалення засобів відновлення і т.п

• Принцип поглибленої спеціалізації.

Однією з закономірностей сучасного спорту є неможливість досягнути одночасно високих результатів у різних видах спорту. Тому спортивне тренування спрямовано на вузьку спеціалізацію і концентрацію сил на обраному виді діяльності, з метою досягнень максимальних результатів.

Принцип єдністі загальної та спеціальної підготовки спортсмена.

Єдність загальної та спеціальної підготовки спортсмена означає, що одну з цих сторін не можна виключати з тренування без шкоди для зростання спортивних досягнень.

Єдність загальної та спеціальної підготовки полягає також у взаємній залежності їх змісту: зміст загальної фізичної підготовки визначається з урахуванням особливостей обраного виду спорту, а зміст спеціальної підготовки залежить від тих передумов, які створюються загальною підготовкою. Оптимальне співвідношення загальної і спеціальної підготовки не залишається постійним, а постійно змінюється на різних стадіях спортивного вдосконалення.

Безперервність тренувального процесу.

Принцип безперервності підготовки спортсменів характеризується

наступними положеннями:

- спортивна підготовка будується як багаторічний процес, усі

ланки якого спрямовані на досягнення максимальних результатів;

- вплив кожного наступного тренувального заняття як би накладається на

результати попереднього, закріплюючи його;

- робота і відпочинок у спортивному тренуванні регламентуються таким

чином, щоб забезпечити оптимальний розвиток фізичних якостей і здібностей у конкретному виді спорту. Це значить, що повторні тренування, мікроцикли можуть проводитись як під час підвищеної працездатності

(повністю відновлена працездатність), так й під час різного ступеня втоми.

Реалізація цього принципу пов’язана з рівнем підготовленості і віком

спортсменів.

• Принцип поступовості збільшення навантажень і тенденції до максимальних навантажень

Закономірності формування адаптації до тренувальних навантажень і

становлення різних складових спортивної майстерності вимагають на кожному новому етапі підготовки вимог, які близькі до межі можливостей спортсмена. Існує думка, що навантаження повинні зростати поступово з року на рік, досягаючи максимально можливих індивідуальних значень.

Для цього на етапах початкової, попередньої базової і спеціалізованої

базової підготовки ставиться завдання - створення різнобічного функціонального і рухового фундаменту

• Напрямки можливої інтенсифікації тренувального процесу:

• - збільшення річного обсягу роботи;

• - збільшення кількості тренувальних занять у тижневому мікроциклі;

• - збільшення кількості тренувань протягом одного дня;

• - збільшення кількості тренувань з великим навантаженням у тижневому мікроциклі;

• - збільшення обсягу роботи у «жорстких» умовах (ударні тренування);

• - використання технічних засобів, природних умов (гіпоксія);

• - збільшення обсягу змагальної діяльності

• Принцип хвилеподібності і варіативності навантаження.

Хвилеподібний характер навантаження характерний для усіх структурних одиниць тренувального процесу. Найбільш виразно хвилі можна побачити у великих його частинах. В окремих мікроциклах може навпаки спостерігатись його збільшення або зменшення.

Хвилеподібність можна виявити у обсязі та інтенсивності навантаження, періодами напруженого тренування і відносного відновлення.

При цьому хвилі обсягу та інтенсивності навантаження як правило

протилежні за напрямком.

Періоди напруженої роботи у мезоциклах чергуються з періодами

зниження навантаження, на протязі яких створюються умови для

відновлення.

Таким чином хвилеподібність навантаження дозволяє уникнути

протиріччя між видами роботи різної спрямованості, обсягом і

інтенсивністю, процесами відновлення і втоми.

Варіативність навантаження обумовлена різноплановістю завдань, що

стоять перед спортивним тренуванням, необхідністю керування

працездатністю спортсмена і процесами відновлення.

• Принцип циклічності

• проявляється у систематичному повторенні відносно самостійних структурних одиниць тренувального процесу (окремих занять, мікроциклів, мезоциклів, періодів, макроциклів).

• мікроцикли бувають від 2-3 до 7-10 днів;

• мезоциклу –від 3-до 5 - 6 тижнів,

• періоди – від 2 - 3 тижнів до 4 -5 місяців,

• макроцикли –від 2-4 до 12 місяців.

• Основні методичні положення цього принципу сформульовані професором Л.П.Матвєєвим

• 1) під час побудови тренувального процесу необхідно виходити з необхідності систематичного повторення її елементів і одночасної зміни їх змісту у відповідності з закономірностями процесу підготовки;

• 2) розглядати кожен елемент процесу підготовки у взаємозв’язку з іншими складовими структури (більш або менш крупними);

• 3) вибір тренувальних засобів, характер і величина навантаження повинні відповідати етапу і періоду тренування.

Складові спортивної підготовки

Технічна підготовка.

Досягнення успіху в будь-якому виді спорту значною мірою обумовлене оволодінням спортивною технікою.

Тактична підготовка.

Спортивна тактика — мистецтво ведення змагань з суперниками, головне завдання — якнайраціоналініше використати сили й можливості для перемоги.

Фізична підготовка.

Частина процесу тренування спортсмена.

Поділяється вона на загальну й спеціальну.

• Загальна фізична підготовка - збільшення сили, швидкості, витривалості, спритності і т.д.

• Спеціальна фізична підготовка - має на меті високий розвиток усіх органів і систем, всіх функціональних можливостей організму спортсмена, але вправи добираються з урахуванням особливостей даного (обраного) виду спорту.

• Теоретична підготовка має на меті

Озброїти спортсменів певними знаннями в галузі теорії й методики спорту взагалі і конкретноЇ спеціалізації зокрема, ознайомити з питаннями особистої гігієни, режиму, лікарського контролю та самоконтролю тощо.

Психологічна підготовка спортсменів

План

1. Поняття та основні характеристики психологічної підготовки

2. Воля як активний аспект свідомості людини та основні психологічні якості, що визначають успіх у спорті.

3. Основні компоненти психологічної підготовки відповідно до специфіки різних видів спорту.

4. Напрямки психологічної підготовки.

5. Засоби та методи психологічної підготовки спортсменів. 1