5.2 Фальстафівський період (1594 – 1600)
На межі періодів творчої діяльності Вільяма Шекспіра (приблизно 1594–1601 роки) стоїть один із знаменитих його творів — «Венеціанський купець». У ньому ще немало наслідування, але в цій п'єсі геній Шекспіра вже могутньо виявив свою самостійність і з незвичайною яскравістю проявив одну з найдивовижніших своїх здібностей — перетворювати грубий, неотесаний камінь запозичуваних сюжетів на художню скульптуру, що вражає досконалістю.
Перехід до другого періоду позначився у відсутності тієї поезії молодості, яка така характерна для першого періоду. Герої ще молоді, але вже достатньо пожили, і головне для них в житті — насолода. Порція пікантна, жвава, але ніжної краси дівчат в ній вже зовсім немає. Безтурботне, веселе користування життям і добродушне жуїрство — ось головна межа другого періоду, центральною фігурою якого є третій безсмертний тип Шекспіра — сер Джон Фальстаф. Це справжній поет і філософ веселого черевоугодництва, у якого прагнення до іскристого життя духу, до блиску розуму таке ж сильне, як і жадання ублаготворення тваринних потреб. Фейєрверк його добродушно-цинічної дотепності так само для нього характерний, як і черевоугодництво.
Набагато вдаліша спроба знову повернутися до фальстафівського типу в завершальній п'єсі другого періоду — «Дванадцятій ночі». Тут ми в особі сера Тобі маємо ніби друге видання сера Джона.
Органічно зв'язаний «фальстафівській» період з серією історичних хронік Шекспіра: Фальстаф фігурує в двох головних п'єсах цієї серії — «Генріху IV» і «Генріху V».
6. Другий період
Другий період творчості Шекспіра (1601-1609) позначений заглибленням поета в аналіз трагічних суперечностей людини, які з усією силою виявились під кінець Ренесансу. Це період глибокого душевного мороку, але разом з тим період створення найбільших літературних творів. Перший натяк на зміну настрою і світобачення з'являється в комедії «Як вам це сподобається», у психології стомленого життям меланхоліка Жака. А також варто згадати «Гамлета», вічна боротьба буття та небуття; пошуки себе; прагнення помсти та високих ідеалів одночасно. Трагедія «Гамлет» настільки добер характеризує настрою тогочасного В. Шекспіра, що цей період часто називають «гамлетівським».
Однієї з характеристик другого періоду є те, що художник зневірюється не тільки у земному житті, він засумнівався навіть у замогильному житті, для нього були безсилі утіхи релігії.
7. Третій період
Цей період ще називають «романтичним», і він охоплює 1609- 1612 роки. Оскільки він тривав всього лише 4 роки, сюди відносяться чотири трагікомедії, або романтичні драми: "Перікл"(1609), "Цимбелін"(1610), "Зимова казка" (1611); "Буря" (1612). Деякі вчені відносять сюди і історичну-драму "Генріх VIII", проте більшість сходяться в тому, що майже вся п'єса написана Джоном Флетчером. В трагікомедія панує атмосфера казково-фантастичного, в них добро і справедливість завжди перемагають сили зла. Так "цар драматичних поетів" (В. Бєлінський) до останнього свого твору залишається вірним світлим ідеалам гуманістичного мистецтва Ренесансу.
У п'єсах останнього періоду все йде благополучно, важкі випробування вводяться тільки для того, щоб солодшою була радість позбавлення від лих. Наклеп викривається, невинність виправдовує себе, вірність отримує нагороду, безумство ревнощів не має трагічних наслідків, ті, що люблять, — з'єднуються в щасливому шлюбі. У цьому оптимізмі немає, проте, нічого нудотного, тому що відчувається дійсна примиреність.