Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
KMZ__15.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
318 Кб
Скачать

Рекомендована література

1.Козаченко Г.В. Українська мова за професійним спрямуванням. К.: Медицина, 2013.- 334с.

2.Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Підручник. – К. Літера ЛТД, 2013.- С.270

  1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: Либідь, 2010. – 254 с.

  2. Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 2010. – 173 с.

  3. Головач А. С. Зразки оформлення документів: Для підприємств і громадян. – Донецьк: Сталкер, 2007. – 352 с.

  4. Ділове мовлення: Методичні рекомендації й зразки ділових паперів / Уклад.: С. В. Шевчук. – К.: КДПІ, 2013. – 32 с.

  5. Іванова І. В. Основні вимоги до оформлення документів: Текст лекції. – К.: Київ. торг.–екон. Ін-т, 2013. – 83 с.

  6. Коваль А. П. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 2014. – 223 с.

  7. Козачук Г. О. Українська мова: Практикум. – К.: Вища школа, 2011. – 397 с.

  8. Козачук Г. О., Шкуратян Н. Г. Практичний курс української мови. – К.: Вища школа, 2013. – 367 с.

  9. Кочан І. М., Токарська А. С. Культура рідної мови. – Л.: Світ, 1996. – 232 с.

  10. Культура української мови: Довідник / За ред. В. М. Русанівського. – К.: Либідь, 2010. – 304 с.

  11. Лобода В. В., Скуратівський Л. В. Українська мова в таблицях: Довідник. – К.: Вища школа, 2013. – 239 с.

  12. Любинець Л. П. Ділові папери. – К.: Радянська школа, 2011. – 78 с.

  13. Марахова А. Ф. Мова сучасних ділових документів. – К.: Наукова думка, 2014. – 140 с.

  14. Молдаванов М. І., Сидорова Г. М. Сучасний діловий документ: Зразки найважливіших документів українською мовою. – К.: Техніка, 2012. – 399 с.

  15. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика. – К.: Вежа, 2012. – 240 с.

  16. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь,2012. – 248 с.

  17. Російсько-український словник ділової мови / Уклад.: О. Мокровольський, О. Шокало. – 3-тє вид., випр. й доп. – К.: Редакція журналу “Український світ”, 2012. – 302 с.

  18. Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні, Ін-т української мови. – 4-те вид., випр. й доп. – К.: Наукова думка, 2013. – 240 с.

  19. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / Уклад.: С. П. Бибик, І. Л. Михно, Л. О. Пустовіт, Г. М. Сюта. – К.: Довіра: УНВЦ “Рідна мова”, 2007. – 399 с.

  20. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення. – К.: Вища школа, 2009. – 270 с.

ДОДАТОК № 1

Питання для актуалізації опорних знань студентів

1. Що є основним видом ділового тексту?

2. Що таке документ?

3. Які вимоги ставляться до документів?

4. За якими ознаками групуються документи?

5. Що таке формуляр документа?

6. Що таке бланк?

7. Що ви розумієте під реквізитом? резолюцією? посвідченням?

8. Яких найзагальніших принципів потрібно дотримуватися при

підготовці тексту документа?

9. Розкажіть про мовленнєвий етикет у писемному діловому

спілкуванні.

Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття: питання, задачі, тестові завдання

1.Мовний стиль – це:

А. різновид національної мови, що є засобом спілкування у географічно обмежених мовленнєвих колективах;

Б. сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання;

В. властивий художникові слова чи іншому носієві мови стиль, який стає обєктом дослідження лінгвістів.

2. Обговорення, відстоювання та пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвиткові – мета мовлення:

А. розмовного стилю;

Б. публіцистичного стилю;

В. художнього стилю;

Г. офіційно-ділового стилю.

3. Мовними особливостями офіційно-ділового стилю є:

А. використання суспільно-політичної, емоційно забарвленої лексики;

Б. використання канцелярської лексики;

В. широке застосування слів у переносному значенні;

Г. гранично точний виклад;

Д.Переважання складносурядних речень;

Е. Широке вживання готових словесних формул.

4. Документ – це:

А. друкована стандартна форма ділового папера з реквізитами, що містять постійну інформацію;

Б. основний вид ділового мовлення, що фіксує і передає інформацію, підтверджує її достовірність, об’єктивність;

Г. сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності

ДОДАТОК № 2

РОЗГОРНУТИЙ КОНСПЕКТ ОСНОВНОГО ЕТАПУ ЗАНЯТТЯ

ПЛАН

  1. Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, наказ, резюме, заява.

  2. Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до ділового листування.

  3. Оформлення довідково-інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні, пояснювальні записки, виробничі звіти.

  4. Виробничі протоколи. Витяг з протоколу.

Резюме.

Резюме – це документ, який укладають для участі в конкурсі на заміщення вакантної посади. Претендент у стислій формі викладає такі основні відомості:

1. Назва документа.

2. Ім`я, ім`я по батькові та прізвище.

3. Дата й місце народження (відповідно до записів у паспорті).

4. Домашня адреса та номер телефону

5. Родинний стан.

6. Навчання (вищі, середні спеціальні, професійно-технічні заклади освіти, курсова підготовка, спеціалізована СЗШ чи ліцей, наприклад із поглибленим вивченням певної дисципліни тощо).

7. Науковий ступінь.

8. Досвід роботи (за спеціальністю, на яку претендує кандидат,зазначається окремо).

9. Трудова діяльність (якщо немає досвіду роботи за спеціальністю на яку претендує кандидат).

10. Додаткові відомості (дані, які не ввійшли до попередніх пунктів, але які доцільно висвітлити: індивідуальні позитивні якості, працездатність, знання, навички роботи, володіння суміжними спеціальностями тощо).

11. Дата.

12. Підпис.

Зразок

РЕЗЮМЕ

Ганна Миколаївна Кучеренко

Народилая 2 квітня 1975 р. в м. Харкові.

Заміжня, маю сина.

Домашня адреса: 61123, м. Харків, пров. Вишневий, 5, к. 67.

Телефон – 7164567.

Навчання: 1990 – 1994 рр. – Харківське педагогічне училище (учитель початкових класів);

1996 – 2001 рр. – Харківський державний університет (фах «географ», присвоєно кваліфікацію «Викладач географії»).

Досвід роботи: липень 2001 р. – жовтень 2004 р. – викладач географії України в Харківському педагогічному коледжі.

Із жовтня 2004 р. дотепер викладач екологічної безпеки Харківського реrіонального інституту післядипломної освіти вчителів.

Маю досвід роботи з ПК, вмію працювати з Word, Excel.

Досконало володію англійською та німецькою мовами.

У разі потреби можу подати рекомендації.

12.07.2007 (підпис)

Накази.

Наказ — розпорядчий документ, що видається керівником установи, організації, підприємства на правах єдиноначальності та в межах його компетенції і стосується організаційних або кадрових питань.

Наказ видають на підставі та для виконання чинних законів, постанов і розпоряджень уряду, Президента, Верховної Ради, наказів і директивних вказівок вищих органів. Отже, він має як розпорядче, так і виконавче значення.

Накази осягають широке коло питань виробничої і навчальної діяльності: організація праці (навчання); добір і призначення кадрів; трудова (навчальна) дисципліна; заохота до праці (навчання) тощо.

За призначенням усі накази поділяють на накази щодо особового складу (кадрові) та накази із загальних питань (організаційні, із питань основної діяльності).

У наказах щодо особового складу оформляють призначення, переміщен­ня, звільнення, відрядження,відпустки, нагороди та стягнення працівни­ків. Ці накази укладають на підставі доповідних записок керівників струк­турних підрозділів, заяв громадян, протоколів колеґійних органів тощо.

Серед організаційних наказів розрізняють:

  • ініціативні, які видають для оперативного впливу на процеси, що виникають усередині організації (підприємства);

  • на виконання розпоряджень керівних (вищих) органів; такі на­кази видають під час створення, реорганізації або зліквідування структурних підрозділів, затверджуючи положення про структурні підрозділи, підсумовуючи висліди діяльності установ (організацій), затверджуючи плани тощо.

Слід розрізняти специфіку укладання й оформлювання наказу, пам'ятаючи, що він містить констатаційну та розпорядчу частини. Однак у наказах, що видають на виконання ухвал керівних (вищих) органів, зчаста не пишуть констатаційної частини. Замісць цього подають посилання на нумер і дату вищого розпорядчого документа. Констатаційної частини може також не бути, якщо дії,запропоновані до виконання, не потребують роз'яснень, та з різнопланових питань. У таких випадках текст наказу містить параграфи.

Реквізити:

  1. Назва міністерства, якому підпорядковано організацію, підприємство, установу (для державних).

  2. Повна назва організації, установи.

  3. Назва документа.

  4. Індекс (до нумера з дефісом додають літери ВК (відділ кадрів), нумер наказу (посередині).

5. Дата укладання (лівобіч)-

6. Назва осідку, де розташоване підприємство, установа (правобіч).

7. Наголовок «про...».

8. Текст:

  • констатаційна частина містить такі складники: вступ (зазначають причину видання наказу); доведення (викладають основні факти); висновок (указують мету видавання наказу). Якщо підставою для Видавання наказу є розпорядчий документ вищого органу (установи), то в констатаційній частині вказують назву, нумер, дату й наголовок до тексту розпорядчого документа, а також передають зміст певного розділу статті документа вищого органу (установи), який є підставою для видавання конкретного наказу;

  • розпорядча частина починається словом «Наказую» і складається з пунктів, що поділяються на такі складниці: дія, термін виконання та відповідальність за виконання. Кожний пункт наказу нумерують арабськими цифрами.

Текст викладу розпорядчої частини подають у наказовій формі. Зок­рема, кожний пункт слід починати з дієслова в інфінітивній фор­мі («Зарахувати», «призначити», «Здійснити», «Наголосити», «Звільнити» та ін.). Якщо ж фактові надається вагоміше значення, ніж особі, тоді вживають пасивну форму («Грубі порушення виявле­но...»); активну форму вживають для вказування на ініціатора певної дії («...завідувач навчальної частини зобов'язаний...»). Як виконавця зазначають назву організації, підрозділу, посади служ­бовця, його прізвище та ініціали у Д. відмінку. Якщо в одному пункті Перелічують декілька осіб, о їхні прізвища подають за абеткою. Якщо в розпорядчій частині значна кількість пунктів, то її оформ­люють у вигляді таблиці.

9. Наприкінці кожного пункту зазначають підставу для його укладання (службова записка, рапорт, заява тощо).

  1. Посада першого керівника установи (лівобіч), його підпис, ініціали та прізвище (правобіч).

  2. Візи (якщо є) «Проект наказу внесено...», «Проект наказу погоджено...».

Зразок:

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет ім. В. Каразіна

НАКАЗ

№ 94—ВК

17.10.09 м. Харків

щодо особового складу

1. ЗАРАХУВАТИ:

1.1 Біленко Ларису Глібівну на посаду викладача історії України від 17.10.09 з окладом відповідно до штатного розпису.

Підстава заява Біленко Л. Г.

1.2 Кардаша Григорія Юрійовича на посаду старш. лаборанта кат. соціології за сумісництвом від 18.10.09 з окладом відповідно до штатного розпису.

Підстава заява Кардаша Г. Ю.

2. Перевести:

Вєтрову Ганну Іллівну, вахтера гурт. № 3, на посаду гардеробниці навч. корпусу від 19.10.09 до 30.03.09 у зв'язку з капітальною направою гуртожитку.

Підстави: 1) доповідна записка коменданта гурт. № 3 Фесенко С. О.;

2) заява Вєтрової Г. І.

3. НАДАТИ:

3.1 Беремесенкові Антону Олександровичу, водієві вантажівки ГАЗ-53, тарифну відпустку від 20.10 до 21.11.09 (на 24 робочі дні) за термін роботи.

Підстави: 1) графік відпусток;

2) заява Беремесенка А. О.

3.2 Завалій Валерії Корніївні, доц. кат. української мови, декретну відпустку від 19.10.09.

Підстава заява Завалій В. К.

4. ЗВІЛЬНИТИ:

Комар Олександру Михайлівну, проф. кат. історії України, у зв'язку із завершенням терміну дії контракту від 11.10.09.

Підстави: 1) контракт № 124-5 від 26.08.99;

2) заява Комар О. М.

Ректор (підпис) Г.Б.Лобан

Розпорядження

Розпорядження — правовий акт управління державного колеґійного органу, що видається в межах компетенції, наданої посадовцеві, Видаєть­ся одноосібне керівником або колеґійним органом для розв'язання опе­ративних поточних питань і є обов'язковим для виконання всіма, кому його адресовано. Зазвичай цей документ має обмежений термін чинності і стосується вузького кола осіб.

Розпорядження та наказ правовим статусом рівнозначні документи й можуть видаватися нарівні. У цьому випадку в тексті слово «НАКАЗУЮ» заступають його відповідниками: ^ВИМАГАЮ», «ДОЗВОЛИТИ», «ДОРУ­ЧАЮ», «ЗАБЕЗПЕЧИТИ», «ЗОБОВ'ЯЗУЮ», «ПРОПОНУЮ». На відміну від наказу, який може стосуватися загальних, усеосяжних питань, розпо­рядження зазвичай висвітлює конкретні питання, що стосуються як усього колективу, так і окремих підрозділів та ланок його роботи.

Реквізити:

  1. Герб України (для державних організацій).

  1. Назва міністерства, якому підпорядковано організацію (для держав­них).

  1. Повна назва органу управління, що видає розпорядження,

  2. Назва документа та його нумер.

  3. Дата видання.

  4. Місце видання (назва міста, села, селища тощо).

  5. Наголовок («про...»,).

  6. Текст, що складається із двох частин:

а) констатаційної — де сформульовано мету чи причину видання;

б) розпорядчої — де сформульовано порядок дій, які слід виконати, та зазначено виконавця.

9. Додатки (якщо потрібно).

10. Посада виконавця, його підпис та розшифрування підпису.

Взірець:

Чернігівське акційне об'єднання

безалкогольних напоїв «Джерело»

РОЗПОРЯДЖЕННЯ № 31

01.11.09 м. Михайло-Коцюбинське

про подання графіків проведення демонтажних робіт У зв'язку з реконструкцією виробничих потужностей ЗОБОВ'Я­ЗУЮ: усіх начальників цехів та керівників відділів до 01.12.09 подати голов. інженерові АО Сельодкіну А. Я. графік проведення демонтажних робіт та інвентаризації верстатів, механізмів, інструментів і сиро­винних матеріалів.

Директор (підпис) 3. /І. Луб'яницький/

Службові листи

     Це найпоширеніший вид документації, один з способів обміну інформацією.      Службові листи належать до головних засобів встановлення офіційних, службових контактів між підприємствами, організаціями, фірмами. За функціональними ознаками службові листи поділяють на такі, що потребують відповіді, й такі, що її не потребують.      До листів, що потребують відповіді, належать:      - Листи-прохання;      - Листи-звернення;      - Листи-пропозиції;      - Листи-запити;      - Листи-вимоги.      До листів, що не потребують відповіді, належать:      - Листи-попередження;      - Листи нагадування;      - Листи-підтвердження;      - Листи-відмови;      - Супровідні листи;      - Гарантійні листи;      - Листи-повідомлення;      - Листи-розпорядження.      За кількістю адресатів розрізняють звичайні, циркулярні й колективні листи. Звичайний лист надсилають на адресу однієї інстанції, циркулярний лист – цілій низці установ, колективний лист – на одну адресу, але пишуть його від імені керівників кількох установ.      Реквізити:

  • Штамп (повна назва установи – автора листа).

  • Номер і дата листа.

  • Назва установи-адресата.

  • Текст, що складається з двох частин: - опис фактів або подій, які послугували підставою для написання листа; - висновки та пропозиції.

  • Підпис керівника організації.

  • Печатка.

     Правила ведення ділової кореспонденції: Для того, щоб оволодіти мистецтвом листування, слід засвоїти правила ведення ділової кореспонденції:      1. Починати листа необхідно із звертання. Проблема вибору звертання є доволі делікатною. Найпоширенішими є такі звертання:      Шановний/а (ім'я та батькові)!      Шановний/а пане (пані)... !      Шановні панове (колеги)!      Вельмишановний добродію!            У сучасному діловому листуванні прийнято зазначати звання адресата чи вказувати на його професію.      Високопоставлений пане Міністре!      Вельмишановний (високоповажний) професоре!      Шановний вчителю!      Високоповажний пане ректоре!      Не слід забувати про те, що в українській мові звертання вживають у формі кличного відмінка. Відсутність звертання може бути витлумачена як зневага до адресата і порушення етикету ділового листування.

     2. Дуже важливо ретельно обміркувати початкову фразу листа, від якої може багато залежати, адже саме вона має переконати адресата у правомірності написання листа. Якщо це лист-відповідь на запит, на запрошення, лист-подяка, то вже у першому ж реченні буде доречним ввічливо висловити вдячність.      Висловлюємо свою найщирішу вдячність за...      Щиро дякуємо за лист з порадами та рекомендаціями щодо..      Перш за все дозвольте подякувати Вам за...              У листах-підтвердженнях варто скористатися такими початковими фразами:      Із вдячністю підтверджуємо отримання листа — відповіді...      Офіційно підтверджуємо свою згоду на...

     Ми отримали Вашого листа з повідомленням про... і щиро Вам вдячні.      Поширеними вступними фразами в ділових листах є посилання на попередній лист, телефонну розмову, подію, зустріч:      У відповідь на Ваш лист від (дата)...      Відповідаючи на Ваш запит від (дата)...      Відповідно до пункту укладеної угоди...

     До спонсорів, клієнтів, партнерів нерідко доводиться звертатися із проханнями. Для їх оформлення є чимало типових висловів:      Будь ласка, повідомте нам про...      Будемо вдячні, якщо Ви підтвердите свою участь у...      Звертаємося до Вас із проханням про невелику пожертву у фонд...      Просимо Вас терміново оплатити рахунки.            У діловому світі з різних причин (наприклад, ви на кілька днів затрималися з відповіддю, не змогли вчасно виконати замовлення, надійшла скарга від замовників, запізнилися на зустріч з клієнтом) іноді виникають такі ситуації, коли потрібно вибачитися, перепросити за неприємності, яких ви завдали адресату. У такому разі листа слід розпочинати так:      Просимо вибачення за прикре непорозуміння, що сталося...      Щиро просимо вибачення за затримку з відповіддю.

     Щиро перепрошуємо Вас за вчорашнє спізнення на зустріч.      Просимо вибачення за створені Вам не з нашої вини незручності.      Перепрошуємо за зайві хвилювання з приводу...      У листах-нагадуваннях, що належать до психологічно складних, треба ввічливо, тактовно, делікатно, ненав'язливо вказати на те, що термін оплати рахунка минув. Такі листи варто розпочати так:      Вважаємо за свій обов'язок ще раз нагадати Вам про...      Вибачте, що знову турбуємо Вас, але ми не отримали жодної відповіді на лист від (дата).      Вибачте, але ми хочемо нагадати Вам про необхідність оплати рахунка за...

 Вважаємо необхідним нагадати Вам...      Дозвольте нагадати Вам, що...      До категорії складних листів належать листи-відмови. Якщо ви не можете дати позитивну відповідь, то сказати "ні" слід аргументовано, коректно, доброзичливо. За умови дотримання цих порад адресат зрозуміє, що у вас не було іншого виходу. Сформулюйте відмову так:      Ми докладно вивчили запропонований Вами проект, з прикрістю повідомляємо, що не маємо ні найменшої змоги...      На жаль, ми не можемо прийняти Вашої пропозиції.

     Щиро жалкуємо, проте ситуація, що склалася, не дозволяє нам...      Вибачте, але ми не можемо погодитися на...      З. Вибір завершальних речень є також дуже важливим і залежить насамперед від змісту листа. Можна повторити подяку, висловлену на початку листа, чи просто подякувати за допомогу, оскільки слово "дякую" — найуживаніше слово кожного порядного комерсанта, підприємця, банкіра, кожної ділової людини.      Дозвольте ще раз подякувати Вам...      Хочемо ще раз висловити свою щиру вдячність...      Дякуємо за допомогу.      Ще раз дякуємо Вам і висловлюємо надію, що...      Щиро дякуємо за...      Доречним і корисним наприкінці листа є запевнення адресата як психологічне підкріплення усього висловленого в листі: Запевняємо, що Ви цілковито можете розраховувати на нашу підтримку.      Будемо раді співпрацювати з Вами.      Були б раді співпрацювати з Вами і чекатимемо Вашої відповіді.

     Досить поширеною формою кінцівки у ділових листах є висловлення надії, сподівання:      Сподіваємося, що наша пропозиція зацікавить Вас.      Сподіваємося, що домовленість буде взаємовигідною.      Гадаємо, що в майбутньому зможемо стати Вам у пригоді.

     Завершальним у листі може бути прохання:      Просимо Вас уважно ознайомитися з...      Просимо Вас терміново повідомити (зателефонувати).      Звичайно, буде ввічливо, якщо наприкінці листа ви повторите вибачення за турботи, затримку з оплатою чи запізнення:      Ще раз просимо вибачення за завдані незручності.      Ще раз перепрошуємо за цю прикру помилку.      Щиро просимо вибачення за...      Не слід забувати про прощальну фразу. Найчастіше в листах уживаються такі форми:      З повагою ...      З вдячністю і повагою ...      З повагою і найкращими побажаннями ...      Бажаємо успіхів!      4. Якщо ви бажаєте досягти успіху, подбайте про те, щоб ваш лист був і за змістом, і за формою бездоганним. Слід друкувати листа на гарно виконаних бланках, які є "візитною карткою" вашої установи, фірми.

     5. Ділові листи не повинні бути надто довгими. Викладати свої міркування слід чітко, по суті, лаконічно.      6. Важливою умовою успіху листа є логічність та послідовність викладу. Логічна послідовність викладу досягається за рахунок чіткого членування тексту на абзаци. Висловлюючи думки, слід добирати мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови й зрозумілі для адресата. Треба стежити за тим, щоб у листі все було доречним.

Протокол.

Це один із наймасовніших видів документів. У ньому фіксуються хід і результати роботи нарад, засідань У протоколах відбиваються всі виступи з питань, що розглядаються, і рішення, прийняті в результаті обговорення.

Протокол веде секретар або інша спеціально призначена особа.

Протоколи загальних зборів (засідань, нарад) підписують голова й секретар, апротоколи засідань комісій - усі члени президії.

Текст протоколу складається з двох частин: вступної й основної.

У вступній частині вказується дата проведення зборів, зазначаються прізвища та ініціали всіх присутніх. При великій кількості присутніх на засіданні їх список складається окремо й додається, а в протоколі зазначається лише загальна кількість присутніх. У цій частині подається і порядок денний зборів із переліком питань, що розглядаються.

Основний текст протоколу поділяється на розділи, які відповідають пунктам порядку денного. Кожен розділ містить: слухали - виступили - ухвалили.

Слово Слухали переважно друкується великими літерами, після нього ставиться двокрапка. У наступному рядку з абзацу вказуються ініціали й прізвище доповідача, тема доповіді. Далі викладається основний зміст доповіді або вказується, що текст додається.

Таким самим чином оформляється розділ Виступили.

У розділі Ухвалили повністю записується прийняте рішення, яке може складатися з одного чи кількох пунктів або з констатуючої й резолюційної частин.

Крім повного протоколу, є ще коротка форма протоколу (витяг із протоколу). У витязі вказуються прізвища та ініціали тих, хто виступив (без викладу виступів), а також зміст прийнятих рішень.

Витяг із протоколу підписують голова й секретар засідання.

Зразок:

Протокол № 8

загальних зборів студентів ІІ курсу

природничо-географічного факультету

10.05.96 р.

Голова: Литвиненко С.В.

Секретар: Шульга В.О.

Присутні: декан факультету доц. Кулик В.П., доц. Куценко А.А., доц. Кучер П.І., асистенти: Зазимко Б.М., Литвин Ф.С., студенти ІІ курсу.

Порядок денний:

1. Підготовка студентів до виробничо-польової практики.

2. Робота з озеленення й благоустрою навколишньої території.

І. СЛУХАЛИ:

Куценко А.А. Інформація керівника виробничо-польової практики.

ВИСТУПИЛИ:

Зазимко Б.М. вніс пропозицію поділити студентів на підгрупи, чітко визначити кожному завдання й години роботи на ділянці.

Литвин Ф.С. відзначив, що до початку практики треба підготувати рослини, реактиви.

УХВАЛИЛИ:

1. Усім студентам взяти участь у виробничо-польовій практиці.

2. Доручити керівникові практики скласти графік робіт.

3. Поділити студентів на групи й визначити час роботи на ділянці.

ІІ. СЛУХАЛИ:

. . . . . . . .

Голова зборів

(підпис)

ЛитвиненкоС.В.

Секретар

(підпис)

Шульга В.О.

Звіт

Це письмове повідомлення про виконання якоїсь роботи. Звіти бувають статистичні (цифрові) й текстові. Статистичні звіти пишуться на спеціальних, виготовленим друкарським способом бланках, текстові - на звичайному папері. Матеріал звіту охоплює точно визначений період часу.

Схема звіту така:

1) у заголовку, крім слова Звіт, вміщуються дані про те, яка організація чи установа звітується, за який період, за який вид роботи;

2) у вступній частині вказується коло завдань, які були поставлені перд організацією чи установою за звітний період;

3) наступна частина звіту має містити точний опис виконаної роботи із зазначенням позитивних і негативних прикладів;

4) у звіті мають бути висновки, пропозиції, перспективи на майбутнє:

5) підпис відповідальної особи установи чи організації або службової особи, яка писала звіт;

6) дата складання звіту;

7) печатка установи (якщо це потрібно).

Звіт повинен характеризуватися чіткістю побудови, логічною послідовністю викладу матеріалу і містити вичерпні відповіді на всі запитання схеми.

Якщо звіт дуже великий за обсягом, частини його матимуть певні назви, які повинні бути короткими і відповідати змістові. Вони записуються у вигляді заголовків.

Зразок:

Звіт

про педагогічну практику з 10.02.96 по 22.03.96 студентки філологічного факультету Даценко І.П.

Педагогічну практику проходила у 115-й школі м.Києва, де було створено всі умови для її проходження. Всі вчителі української мови і літератури мають великий стаж роботи і високу фахову й методичну підготовку. Шкільні кабінети української мови і літератури достатньо обладнані технічними засобами навчання, забезпечені наочними посібниками, науковою, навчальною та методичною літературою. Протягом усього перебування в школі я мала змогу отримувати консультації як від вчителів-предметників і класних керівників, так і від адміністрації школи.

За час практики провела 12 контрольних уроків і 5 уроків, які спеціально не оцінювались. Усі уроки були обговорені з учителем і методистом. Практика в школі допомогла здобути багато практичних умінь і навичок. Я навчилася:

1. Проводити уроки різних типів з української мови і літератури.

2. Перевіряти різні види письмових робіт, оцінювати їх та аналізувати.

3. Планувати роботу з розвитку мови.

4. Працювати над наочністю у класі, виготовляти дидактичний матеріал для уроків.

5. Організовувати позакласну роботу з української мови і літератури.

6. Проводити класні години.

При проведенні уроків з мови, і з літератури у подачі нового матеріалу, в його закріпленні особливих труднощів не було. Складніше проводити уроки аналізу контрольних робіт чи диктанту, а також уроки з розвитку мовлення.

За час педагагічної практики проводила позакласну роботу із спеціальності: лінгвістичну вікторину, тиждень української мови. До Шевченківських свят “В сімї вольній, новій...” випустила з учнями стінгазету.

Які труднощі були під час практики?

1. Не завжди могла підвести учнів до сприйняття наочності та організувати з нею роботу. Найчастіше наочність виконувала лише ілюстративну функцію, а не була важливим елементом уроку.

2. Важко встановлювала звязок уже вивченого учнями матеріалу з тим, що вивчається чи вивчатиметься, а показувала перспективу практичного його використання.

3. Не завжди вдало могла визначити виховну мету уроку, хач протягом уроку її забезпечувала.

4. Не завжди врахувала психічний і фізичний стан дітей на уроці і намагалася утримувати увагу загальними зауваженнями до класу.

Висновки:

1. Педагогічна практика поглибила і закріпила знання, здобуті в інституті з фахових і психолого-педагогічних дисциплін і дала змогу застосувати їх на практиці.

2. Виробила вміння проводити різні типи уроків, застосовувати різні методи й форми, які активізують пізнавальну діяльність учнів.

3. Закріпила впевненість у правильності вибору професії й фаху, викликала прагнення вивчати спеціальні та психолого-педагогічні дисципліни у вузі, вдосконалювати свої педагогічні здібності, розширювати свою ерудицію.

4. Дала змогу відповідно до знань з педагогіки, психології й фізіології проводити навчально-виховну роботу з дітьми середнього шкільного віку.

5. Показала функції класного керівника й дала змогу випробувати себе в них.

6. Дала змогу протягом шести тижнів спостерігати за навчально-виховною роботою в школі, аналізувати її й робити висновки.

22.03.96 р. Підпис

ДОДАТОК № 3

ТЕЗАУРУС ЗА ТЕМОЮ ЗАНЯТТЯ:

1. Резюме – це документ, який укладають для участі в конкурсі на заміщення вакантної посади.

2. Наказ — розпорядчий документ, що видається керівником установи, організації, підприємства на правах єдиноначальності та в межах його компетенції і стосується організаційних або кадрових питань.

3. За призначенням усі накази поділяють на накази щодо особового складу (кадрові) та накази із загальних питань (організаційні, із питань основної діяльності).

4. Розпорядження правовий акт управління державного колеґіального органу, що видається в межах компетенції, наданої посадовцеві. Видаєть­ся одноосібне керівником або колеґіальним органом для розв'язання опе­ративних поточних питань і є обов'язковим для виконання всіма, кому його адресовано. Зазвичай цей документ має обмежений термін чинності і стосується вузького кола осіб.

5. Це найпоширеніший вид документації, один з способів обміну інформацією.      Службові листи належать до головних засобів встановлення офіційних, службових контактів між підприємствами, організаціями, фірмами. За функціональними ознаками службові листи поділяють на такі, що потребують відповіді, й такі, що її не потребують.

6. Протокол - це один із наймасовніших видів документів. У ньому фіксуються хід і результати роботи нарад, засідань У протоколах відбиваються всі виступи з питань, що розглядаються, і рішення, прийняті в результаті обговорення.

7. Звіт - це письмове повідомлення про виконання якоїсь роботи. Звіти бувають статистичні (цифрові) й текстові.

ДОДАТОК № 4

Практичні завдання основного етапу заняття

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]