Лекція № 9 Організаційний розвиток

1. Поняття організаційного розвитку

Організаційний розвиток - необоротна, спрямована і закономірне зміна в часі, що є об'єктивним процесом, незалежним від бажання або небажання членів трудового колективу. Можна сказати, що організаційний розвиток це плановане, кероване зміна в організації і найчастіше відбувається внаслідок певних обставин і причин. Таких причин може бути багато, наприклад: зміна керівництва, злиття або дроблення, зміна технологій виробництва, зміна масштабів виробництва, зміни середовища діяльності та багато іншого.

Організаційний розвиток може бути декількох типів:

1) сплановане і спонтанне розвиток;

2) структуроване і неструктуроване розвиток;

3) директивне або спільний розвиток;

4) особистісний або позаособистісної розвиток;

5) революційне або еволюційний розвиток.

Способи організаційного розвитку:

1) тренінг чутливості;

2) моніторинг умінь, конкурси;

3) рольові ігри;

4) групові дискусії;

5) зворотній зв'язок - оцінка почуттів і установок працівників.

Всі ці способи спрямовані на досягнення максимально ефективного виробництва, оновлення інформаційної бази, прагнення відповідати критеріям, прийнятим у більш просунутих організаціях. Останнім часом у вирішенні виробничих завдань все частіше використовуються командні методи роботи.

У формуванні команд необхідно враховувати наступні моменти:

1) людські відносини - об'єктивно оцінки внеску працівників, можливість прямої участі у прийнятті рішень формують у працівника прихильність організації, гарне ставлення з боку роботодавця підвищує самооцінку та самоповагу;

2) людські ресурси - кількість працівників, їх знання, ідеї, можливості, творчі пропозиції;

3) ступінь залученості в роботу - більша самостійність дозволяє глибше вникнути в суть робочого завдання, в той же час відповідальність лягає на плечі працівника і формує самостійність і впевненість.

2. Самостійні групи

Для вирішення будь-якої проблеми в організації часто створюються самостійні групи. Д. Шульц, С. Шульц в книзі «Психологія і робота» говорять про деяких позитивних моментах самостійних груп:

1) рівень індивідуальної відповідальності вище;

2) самостійний моніторинг трудової діяльності і самостійний пошук зворотного зв'язку;

3) результативність праці підвищується, оскільки працівник сам вносить корективи в робочі дії;

4) допомогу колегам в поліпшенні якості продукції (Шульц Д., Шульц С. Психологія і робота, СПб, Пітер, 2003).

3. Прихильність до організації та фактори її формування

Фактори прихильності до організації, на думку Д. Шульца і С. Шульца:

1) збагачення змісту роботи;

2) автономність праці, тобто самостійність;

3) різноманітність праці;

4) позитивне ставлення до колективу;

5) підтримка і турбота про співробітників організації;

6) задоволеність стилем керівництва;

7) різнорідність персоналу.

4. Типи прихильності організації

Д. Шульц, С. Шульц виділяють кілька типів прихильності організації:

1) емоційна - заснована на самоідентифікації працівника з організацією, прийнятті цінностей, установок і вимог організації;

2) поведінкова прихильність заснована на принципі вигоди роботи в даній організації;

3) нормативна прихильність заснована на почутті боргу, що спонукає залишатися на підприємстві.