8. Контент-аналіз підручників для початкової школи щодо формування тендерних стереотипів у молодших школярів.

Вивчення впливу основних чинників гендерної соціалізації на учнів початкової школи засвідчує, що їх знання про взаємини хлопчиків і дівчаток обтяжені гендерними стереотипами. До таких чинників належать: родина, школа, однолітки, дитяча література, засоби масової інформації. Настанови і стереотипи формуються в молодших школярів через: традиційні відносини подружжя (соціальна реальність полягає в дихотомії виховних обов’язків батька й матері); усталені шкільні правила (неоднакові навчально-педагогічні вимоги до дітей різних статей); стосунки з однолітками («болісне» ставлення дітей до власної ідентифікації, особливо хлопчиків); трансляцію гендерних конфігурацій героїв (казкові канони героїнь-жертв і героїв-визвольників); розважальну сферу (комерційні рекламні кінофільми, ролики зі змістом інформації про «світ жінок» і «світ чоловіків»).

Аналіз сучасного впливу основних чинників гендерної соціалізації на учнів початкових класів підтверджує припущення про те, що культурно-символічне визначення статі відображає асиметрію нинішнього суспільства, посилює гендерну стратифікацію, підкріплює тенденцію стереотипного призначення статей. Таким чином, перед шкільною освітою постає дилема: з одного боку, до учнів різних статей повинні бути однакові вимоги, а з другого боку, ці вимоги часто обтяжені гендерними стереотипами.

Гендерні стереотипи і настанови, що існують у масовій свідомості, відображаються в навчально-виховному процесі. Проте зміст поняття «гендерний підхід до виховання», за свідченнями критичних педагогів (М. Арутюнян, Л. Попова та ін.), є складовою організації навчально-виховного процесу загалом. Саме через гендерний підхід у педагогіці реалізується гендерне виховання дітей молодшого шкільного віку. Завданнями гендерного виховання є: реалізація принципів рівноправності, взаємозамінності, партнерства у взаємодії статей; усвідомлення негативного впливу статево-рольових стереотипів на рівні сімейних і суспільних ролей; уникнення упередженого ставлення до представників протилежної статі; накопичення досвіду егалітарної поведінки з метою самореалізації кожної особистості.

Гендерне виховання як процес передбачає досягнення певного стану сформованості особистісних характеристик дітей, що визначаємо як гендерну вихованість. Під гендерною вихованістю розуміємо результат засвоєння егалітарних цінностей, повагу до особистості незалежно від статі, протидії гендерним стереотипам, розвитку здібностей до самореалізації кожного, оволодіння навичками партнерства та взаємозамінності.

Дослідження дало змогу уточнити три компоненти гендерної вихованості молодших школярів: когнітивний, емоційно-ціннісний і поведінковий, визначити відповідні їм рівні (низький, середній, високий) та з’ясувати їх показники: знання про гендерні взірці поведінки; наявність умінь і навичок паритетної взаємодії статей; уміння діяти в ситуаціях вибору з відходом від гендерних стереотипів; знання про гендерні ролі дорослих; прагнення до саморозвитку, самовдосконалення.

Когнітивний компонент включає усвідомлення дітьми себе як представника/представниці певної статі, розуміння того, що зміст гендерних ролей людей більший, ніж «суто чоловічі» чи «суто жіночі». Завдяки цьому компоненту учні знайомляться з необхідною інформацією, засвоюють і поглиблюють її, перетворюють із зовнішньої у внутрішню. Емоційно-ціннісний компонент гендерної вихованості молодших школярів реалізується через формування позитивного ставлення до власної статі й поваги до іншої; усвідомлення рівних можливостей для осіб обох статей; спрямованість на загальнолюдські цінності; партнерські взаємини; реакцію дитини та її ставлення до рольових проявів дорослих. Він містить інформацію щодо усвідомлення «переваг і недоліків статей», які пов’язані з потребами, мотивами, ціннісними орієнтаціями особистості. Поведінковий компонент відображає характер поведінки дітей, що збігається з взірцем егалітарної взаємодії та відповідає принципу гендерної рівності, відсутність/наявність у поведінці проявів зневаги до представників протилежної статі. Він демонструє результат засвоєння репертуару поведінки і реалізації гендерних ролей.

За результатами проведеного констатувального експерименту встановлено, що низький рівень сформованості компонентів гендерної вихованості властивий 54,7%, середній – 34,7%, високий – 10,6% учнів початкової школи. Стан сформованості компонентів гендерної вихованості дітей молодшого шкільного віку оцінювався за допомогою анкетування, тестування, спостережень, опитувань, бесід з учнями тощо.

Здійснений гендерний аналіз чинних підручників початкової школи показав, що майже кожний навчальний предмет обтяжений настановами щодо статей, тексти підручників містять статево-рольові стереотипи. Характерними ознаками стереотипів на сторінках підручників є: сексизм (дискримінаційні прояви за ознакою статі), асиметрія (протиставлення чоловічого жіночому), андроцентризм мови (домінування значення і внеску чоловіків в історію і культуру суспільства), що підтверджено розробками українських та зарубіжних дослідників. Проведений гендерний аналіз планів виховної роботи вчителів початкової школи показав, що вони сприяють формуванню взаємостосунків хлопчиків і дівчаток на зразках статево-рольових настанов суспільства.

Для контент-аналізу ми взяли «Буквар», підручники для 2-4 класів початкової школи: «Математика», «Рідна мова», «Чи­танка» та «Я і Україна» - для того, щоб простежити еволюцію поглядів на гендер. З цією метою з'ясовувалася кількість наяв­них в підручниках чоловічих/жіночих образів (у текстах та ілю­страціях), а також їхні ролі та підстави для конструювання сте­реотипів.

«Буквар», як відомо, перший підручник, який (за допомо­гою учителя) має навчити дітей читати і в такий спосіб вихова­ти. Перші кроки діти у своєму житті здійснюють з мамою, а перші кроки в навчанні - з учителькою. Тому вони інтуїтивно пов'язують роль учительки з материнською (часом можна по­чути таке пояснення: «вчителька - це ваша друга мама»), від­чувають ідею нерозривності між материнством (пестування, го­дування) та навчанням (виховання), яке є одним із стереоти­пів, який вони засвоюють. Таким чином, здатність жінки тур­буватися та плекати розглядається як вроджена жіноча риса, у той час як різноманітність прояву жіночого досвіду ігноруєть­ся. Отже, дуже важливо з'ясувати як усі можливі прояви мате­ринства, так і історичні та соціальні витоки концептуальної ідентифікації жінок-учителів із матерями для того, щоб пере­осмислити головний обов'язок учителів піклуватися та на­вчати дітей. Даний підхід говорить про те, що феміністські ідеї можуть бути корисними і для дошкільної освіти.

Отже, образ матері починає відігравати провідну роль у під­ручниках. Її образ зустрічається в «Букварі» 92 рази. Як відо­бражено в «Букварі» (Луцюк, Проць, Савшак, 2004), країна ідентифікується з матір'ю («Україна - наша матінка єдина»), мама залучає до рідної мови («Українська мова як мамина мова») (див. рис. 1). Мати постає мудрою жінкою, берегинею домаш­нього вогнища та моральних устоїв, вона виховує дітей, займа­ється кулінарією, вишиває дітям сорочки.

У багатьох випадках мати показа­на як слабка жінка. («лікар виписав мамі ліки»), яка важко працювала. На святкових ранках, присвячених 8 Бе­резня, співається поширена протягом кількох останніх десятиріч у початко­вій школі пісня про маму, у якій зма­льовано образ матері-трудівниці: «Со­нечко всміхнулось, і проснувся я. Вже напрацювалась матінка моя...». Влас­не кажучи, запропонований образ є по­зитивним. Але чи варто доводити ма­тір працею до хвороб, а потім жаліти? Адже почуття жалості вже саме по собі налаштовує дитину на сприйняття ін­шої людини як меншовартісної. Чому в підручниках початкової школи куль­тивується образ України саме як по­кинутої жінки, працею втомленої, або «знедоленої, безталанної матері» (Л. Українка). Щоб спонукати дівчаток змалечку до розду­мів та прийняття ідеї про тяжку жіночу долю, а в хлопчиків ви­кликати зневагу і дещо зверхнє ставлення до жіночої статі?

У той час як образи матері домінують у «Букварі», образи батька зустрічаються тільки 16 разів (Прищепа, Колесніченко, 2003). Із «Букваря» є незрозуміло, чи бере участь батько у вихо­ванні дитини. Але чомусь Батьківщина (яка є матір'ю-Украї- ною, природою-годувальницею) походить від «батька», чомусь існують батьківські збори, чомусь дуже сентиментально згадується батьківський поріг (проте, за підручниками, тільки там можна побачити ідилічну картину - маму та лелеку (не татуся)),' чо­мусь без «по батькові» людина не може легально існувати. Ро­сійський психолог І. Кон зауважує, що безбатьківщина як куль­турний феномен не відповідає дійсності та є крос-культурним стереотипом: «За кількістю контактів з дітьми сучасні татусі не тільки не поступаються попереднім поколінням, але навіть пере­вершують їх, особливо в сім'ях, заснованих на принципі рівно­сті статей... У нових умовах батько став більш доступний для дітей, більш демократичний, частіше піддається критиці з боку дружини, у результаті його авторитет, заснований на позасімей- них чинниках, знижується... Батьківські реакції людини є пере­важно результатом навчення... експериментально доведено, що психологічно підготовлені батьки охоче милуються новонародже­ними, переживають фізичне задоволення від дотику до них... і практично не поступаються жінкам у мистецтві догляду за дити­ною» (Рябова, Котлова, 2001, с. 31-32). Однак ця нова реаль­ність не відображається в підручниках.

Незважаючи на недостатню репрезентативність чоловічої дія­льності, остання все ж таки розглядається як важлива для сім'ї. Так, якщо жіноча робота стосується повсякденності й побуту (у «Букварі» - «мама і сестра одягають фартушки», «мама гарно зв'язала нам м'якенькі шкарпетки», у «Читанці» для 3 класу - «допомагати можна, але із сумкою - це вже не чоловіча справа»), то чоловіча робота - управління та прийняття рішень (у «Буква­рі» - «тато купив комп'ютер для всієї родини», «тато-фермер»).

Ілюстрації також «сприяють» формуванню гендерних стерео­типів. Не випадково присутній так званий «фемінний» засіб ін­терпретації зовнішнього вигляду матері - наприклад, зачіски типу «каре» (помірно фемінні) або волосся, заплетене в косу (екстремально фемінні). Згідно з дослідженнями, помірно фемін­ні зачіски репрезентують доегалітарну модель гендерних відно­син, низький статус жінок, роль «учительки». Екстремально фемінні говорять про традиційні гендерні ролі, низький статус жінок, роль «домогосподарки» (Буракова, 2000).

Два типи ролей служать для опису персонажів у підручниках: експресивні (турбота, емоційність) та інструментальні (цілеспря­мованість, самодостатність). Гендерний символізм очевидно про­являється в розподілі праці: професії, які втілюють експресивну функцію і не потребують вищої освіти, - для жінок (няня, швач­ка, перукар), а професії, що пов'язані з інструментальною функ­цією та раціональністю, - для чоловіків (лікар, науковець). Як правило, сучасні професії не згадуються в підручниках.

У підручниках «Рідна мова» та «Читанка» для 2-4 класів мати залишається провідною і центральною фігурою. У той же час можна побачити таку особливу тенденцію: в міру того, як діти дорослішають, у підручниках збільшується кількість чоло­вічих образів. Співвідношення письменників жіночої та чолові­чої статей, які вивчаються або згадуються в цих підручних, ста­новить 3:1. У підручниках для 2-4 класів життя чоловіків опи­сується як соціально значуще, що супроводжується відповідни­ми ілюстраціями: будівництво житла, посадка дерев, наявність сина. До способу життя хлопчиків пропонується новий рекреа­ційний вид діяльності - тренажерний зал (Читанка: Підручник для 3 кл., с. 134), у той час як дівчата продовжують виконува­ти традиційні ролі та обов'язки: вручають квіти хлопцям-космо- навтам, чекають на березі хлопця з далекої подорожі, як Ассоль із твору Олександра Гріна «Червоні вітрила».

У процесі більш ретельного аналізу підручника «Рідна мова» можна побачити, як спрацьовує прихований навчальний план. Цікаво, що багато так званих жіночих спеціальностей (секре­тар, бібліотекар та ін.) у лінгвістиці позначаються іменниками чоловічого роду. Навіть якщо на малюнку зображена жінка- бібліотекар, словесний опис ніколи не містить жіночого роду: бібліотекар приніс, пішов. Інший приклад того, як спрацьовує прихований навчальнй план, можна побачити під час вивчення часів дієслова на уроках україн­ської мови. Малюнки в підруч­нику зображають хлопчика: Та­рас написав листа, Тарас кладе листа в конверт, Тарас піде на пошту (Рідна мова: Підручник для 4 кл. Ч. II, с. 49). Часи діє­слів - це відображення динамі­ки, а динаміка притаманна чо­ловікам. Таким чином, актив­ність подається як типово мас- кулінна.

Цікавим прикладом у плані гендерно-стереотипізованого на­вчання та засвоєння матеріалу є вивчення числівника. Ілюстрація до цього уроку показує кількість білизни, випраної вручну Мар'я- нкою (Рідна мова: Підручник для 4 кл. Ч. І, с. 9) (див. рис. 2). По-перше, можливо, дівчинка вміє робити ще щось, крім прання, наприклад, працювати з комп'ютером. По-друге, невже науковий прогрес не досяг її оселі? Чому пропагується архаїчна культура?¹

Гендерні стереотипи також мають місце в підручниках з мате­матики. Зокрема, у задачах подаються стереотипні жіночі по­всякденні обов'язки (консервація, приготування вареників, печи­ва або вирощування курей), які жінки/дівчата виконують не для власного самовдосконалення, а для когось/чогось іншого (чолові­ка, сім'ї). Так, у підручнику з математики для 3 класу мати зібрала 26 огірків (с. 24), дівчинці подарували набір цукерок (с. 34), дві сестри зліпили 24 вареники (с. 61), дві групи дівчаток пекли пиріжки (с. 58), господарка купила 500 г ковбаси, госпо­дарка виростила 208 птахів і т.д.

А чоловіки, навпаки, насолоджуються життям. Вони само­достатні, вони суперничають; вони завжди асоціюються зі швид­кістю, рухом, технологією (наїзник, турист, лижник, велосипе­дист). Чоловіки — інтелектуали: «В Андрійка — 32 журнали «Пізнайко», «Тарас вирізав 8 трикутників» (Математика: Підруч­ник для 3 кл., с. 10, 58).

На жаль, дівчатка достатньою мірою не беруть участі в «ро­зумових» заходах, пов'язаних із кмітливістю та допитливістю. Наприклад, змагання з шахів: за умовами задачі «на шаховому турнірі хлопців було 15, а дівчат - у три рази менше» (Матема­тика: Підручник для 2 кл, с. 144). Або туризм/екскурсії: «У туристичному гуртку 7 дівчаток, а хлопчиків у 3 рази більше» (Математика: Підручник для 3 кл., с. 49). Прихований навча­льний план також підводить ідею про те, що хлопчики більше здатні до навчання, що міститься в умові однієї із задач: «З трьох учнів на ім'я Антон, Богдан і Сергій, двоє відмінники....» (Математика: Підручник для 4 кл, с. 149).

Оскільки «доля» дівчат - стати мамою та гарною господи­нею, стає зрозумілим, що домінуючими жіночими образами в «Математиці» для 2 класу є мати (зустрічається 11 разів) і до­могосподарка (9 разів).

Гендерні стереотипи в «Математиці» також подаються через антропоморфні образи тварин: білочка уособлює жінку, ведмедик - чоловіка. Так, розділ на повторення матеріалу відкриває «фе­мінізована» білочка в червоному з білими цятками сарафані, яка несе кошик з ягодами (Математика: Підруч. для 2 кл, с. 3). Ведмедик, одягнений у чоловічий одяг, садить дерева (с. 11). Повторюючи таблицю додавання і віднімання чисел, біло­чка продовжує займатись збиранням квітів (с. 17) , а ведмедик мужньо стоїть на футбольних воротах (с. 27).

У підручнику «Я і Україна», де поєднано громадянську осві­ту з природознавством, також постулюються дуже чіткі гендерні відмінності. Вивчаючи кар'єру славетних чоловіків (зокрема, Т. Едісона), діти розвивають такі інтелектуальні характеристики, як пам'ять і увага, а також працюють над власним удоскона­ленням. А жіночі інтереси знову ж таки пов'язуються з домом та сім єю: «в одних дівчаток у хаті порядок» (Я і Україна: Підруч­ник для 3 кл., с. 25). Серед зна­менитих українців у підручнику згадуються 14 чоловіків і лише дві жінки: княгиня Ольга і Тетя­на Яблонська.

Найбільш яскравий приклад андроцентризму репрезентовано в поясненні, як змінюється люди­на після народження. У прихова­ному навчальному плані онтоге­нез людини - це еволюція чоловіка («Я і Україна: Підручник для 3 кл.», с. 34). Ми бачимо такий ряд «метаморфоз»: малюк - підліток - бізнесмен - літній чоловік

Проте існують спроби, хоч і незначні, показати гендерну рів­ність у підручниках. На ілюстрації в математиці для 3 класу дві антропоморфні тварини - білка і заєць - кладуть цеглу, що, можливо, і вказує на модель гендерної рівності (с. 114) (рис.4).

Наприклад, чоловік пилососить, син витирає пил, дочка по­ливає квіти (рис. 5). Такий контекст ще більше підкреслює не­змінність характеру жіночої діяльності - протягом десятиліть мама завжди миє раму («Я і Україна» для 2 кл.).

Контент-аналіз показав, що українські підручники для початко­вої школи гендерно стереотипізовані; традиційний розподіл праці та андроцентризм є підґрунтям таких стереотипів. Гендерні від­мінності акцентуються як у точних науках (підручники з «Мате­матики»), так і в гуманітарних науках («Рідна мова», «Читанка» та «Я і Україна»). Незважаючи на те що підручник «Я і Україна» вочевидь гендерно-стереотипізований, усе ж таки деякі спроби щодо пом'якшення упереджень помітні. Ми також визначили, що під­ручники підтримують архаїчні уявлення, не вказуючи на техно­логічний прогрес та нехтуючи сучасними професіями. Цікаво, що підручники вийшли в період 2002-2004 рр., але їх зміст відобра­жає суспільну реальність початку XX ст. Саме тут факт «відчу­ження» освіти відразу виявляється: час плине, підручники меха­нічно перевидаються в необхідній кількості (деякі восьмий раз), але не переглядаються і практично не оновлюються.

Гендерні стереотипи - це проблема, яка стосується всіх рів­нів освіти. Що ми можемо зробити з гендерно-упередженим на­вчальним планом по тому, як викриємо його? По-перше, підви­щувати свідомість учителів щодо їхньої системи цінностей і настанов; вони мають ідентифікувати та проаналізувати свої стереотипи, а потім працювати над їх зміною. По-друге, спец­курси з гендерних досліджень з акцентом на гендерно-нейтра- льному викладанні повинні стати інтегрованою частиною осві­ти майбутніх учителів. По-третє, як вважають прихильники «відкритої освіти», «прихований навчальний план має вивча­тися з погляду того, «що ціниться, припускається та заохочу­ється» в класі: що діти можуть обирати (предмети, курси), які матеріали для роботи в класі доступні і як учитель сприяє під­вищенню дитячої зацікавленості. Наступний крок для вчителів - вивчати своїх учнів для того, щоб допомагати їм у виправленні та зміні упереджених уявлень. Тексти, які мають альтерна­тивні конструкції гендеру та альтернативні наративні структу­ри, могли бути також запропоновані для запобігання гендер­ним стереотипам. Але зміна стереотипізованого навчального плану неможлива без готовності і згоди школи, а також соціє- тальних реформ.

Наше завдання як учителів і викладачів - розвивати толерант­ну і творчу особистість у дитині, забезпечуючи його/її необхід­ним інструментарієм для відповідального ставлення до світу. Ранні роки життя мають величезний вплив на мозок дитини, мову, пізнавальну та емоційну сфери. Таким чином, запобігання сте­реотипній поведінці і в дошкільному, і в молодшому шкільному віці є досить важливим кроком для формування демократичної особистості.

Дизайн і розроблення шкільних підручників - це досить скла­дне та відповідальне завдання. Символічні форми поведінки й характеру діти можуть засвоювати через художню літературу, підручники, фільми і тлн., що є найважливішими чинниками не тільки в просуванні стереотипів, але й у їх подоланні. Підручни­ки мають враховувати особливості сьогодення, сприяти розвит­ку необхідної життєвої компетентності для того, щоб вести ди­тину в мінливому світі.