6. Гендерний стереотип, його різновиди.

Ґендерний стереотип – це спрощений, стійкий, емоційно забарвлений образ поведінки і рис характеру чоловіків і/чи жінок. Стереотипи проявляються в усіх сферах життя людини: самосвідомості, міжособистісному спілкуванні, міжгруповій взаємодії. Вони дуже стійкі. М. Джекмен і М. Сентер виявили, що ґендерні стереотипи набагато сильніші від расових.

У сучасному світі в суспільній свідомості і практиках взаємодії ґендерні стереотипи розглядаються як „істинні” і часто, трансформувавшись у цінності, формують нормативні образи „істинної” фемінінності, маскулінності. Таким чином, існуюча норма поведінки перетворюється на припис. ґендерні стереотипи визначають статусні характеристики чоловіків і жінок, закріпляючи домінуюче становище чоловіків і дискримінаційні практики щодо жінок (Ф. Джейн, 2001).

Гендерні стереотипи як соціально-психологічні феномени

Уявлення про те, що чоловікам і жінкам властиві певні якості та моделі поведінки, обумовлюють формування самосвідомості, міжособистісне спілкування та міжгрупову взаємодію. Вони дуже стійкі. Як стверджують дослідники, гендерні стереотипи набагато сильніші, ніж расові.

Гендерні стереотипи — зумовлені культурою спрощені, стійкі, емоційно забарвлені образи поведінки, риси характеру чоловіків і жінок.

Гендерний стереотип нетотожний гендерній ролі –очікуваній поведінці чоловіків і жінок, адже він виражає узагальнені уявлення та переконання про те, як насправді поводяться чоловіки і жінки. Стереотипи сприймають як певний соціальний консенсус щодо проблем, під час розв'язання яких неможливо застосувати однозначні об'єктивні критерії. Гендерні стереотипи трансформуються в цінності, формують нормативні образи «справжньої» фемінності і маскулінності, надають певним нормам поведінки статусу розпорядження.

Відбувається становлення гендерних стереотипів у межах певної культури, вони є невід'ємним елементом буденної свідомості. Стереотип, що акумулює стандартизований колективний досвід, допомагає індивіду в процесі навчання та спілкування орієнтуватися в житті, спрямовує його поведінку. Водночас він виражає ставлення, установку конкретних соціальних груп, котрі, як і культури, можуть мати специфічні, навіть протилежні стереотипи.

Більшість гендерних стереотипів виникає на основі гендерних ролей. Сталі стереотипи фігурують як норми для жінок і чоловіків, є моделями для гендерно-рольової соціалізації.

Формуючись і функціонуючи, як і будь-які інші соціальні стереотипи, гендерні стереотипи мають специфічні особливості:

а) людина приймає їх як важливу складову Я-концепції, що робить їх відчутними регуляторами соціальної поведінки;

б) зорієнтовані на чоловіків, вони мають переважно інструментальний характер, жінок — експресивний;

в) позитивні чоловічі характеристики найчастіше пов'язують із компетентністю, раціональністю, наполегливістю, жіночі – з теплотою, експресивністю, поступливістю;

г) загалом чоловікам приписують більше позитивних рис, ніж жінкам;

ґ) чоловіки легше погоджуються із прийняттям суто чоловічих рис, ніж жінки жіночих. Це стосується і відмінностей між ними;

д) поведінку і досягнення чоловіків частіше пояснюють стабільними причинами, жінок – ситуативними;

Систему гендерних стереотипів утворюють:

1) стереотипи маскулінності-фемінності– нормативні уявлення про соматичні, психічні, поведінкові властивості, характерні для чоловіків і жінок. Чоловіки – компетентні, домінантні, агресивні, самовпевнені, схильні міркувати логічно, здатні керувати своїми почуттями; жінки – більш пасивні, залежні, емоційні, турботливі та ніжні. За іншою стереотипною бінарною опозицією чоловікам притаманні логічність, абстрактність, інструментальність, свідомість, влада, незалежність, сила Я, індивідуальність, імпульсивність, активність, мінливість, невірність, радикалізм; жінкам – інтуїтивність, конкретність, експресивність, несвідомість, підпорядкування, близькість, колективність, слабкість Я, статичність, пасивність, сталість, вірність, консерватизм;

2. стереотипи, що стосуються змісту праці чоловіків і жінок. Традиційною для жінок вважають обслуговувальну, виконавську діяльність; для чоловіків –інструментальну, творчу, організаторську і керівну;

3. стереотипи, пов'язані із закріпленням сімейних і професійних ролей. Для чоловіків головними є професійні ролі, для жінок – сімейні. «Нормальний» чоловік має прагнути кар'єри, професійного успіху; жінка – вийти заміж і мати дітей, господарювати;

4. стереотипи, пов'язані з привабливістю. Критеріями оцінювання жінок визначають стрункість, гендітність, чоловіків — силу та атлетичність.

Гендерні стереотипи мають високу життєстійкість, надовго вкорінюються у свідомості значної кількості населення, відтворюються новими поколіннями в процесі соціалізації. У багатьох країнах уявлення про роль жінки суперечать існуючому життєвому стилю, тому багато жінок не прагнуть самореалізації в «чоловічих» сферах. Жінка, яка активно проявляє свої здібності та намагається реалізувати потенціал, часто змушена вступати в конфлікт із прихильниками традиційних гендерних поглядів, а також власними уявленнями про себе як про особистість.

Як і чоловіки, жінки працюють у суспільній сфері і водночас перебирають на себе більшість домашніх обов'язків. На шляху до традиційно чоловічих, високооплачуваних і високих за статусом посад їм необхідно подолати культурні, юридичні, освітні бар'єри. Жінки стикаються із завищеними вимогами, дискримінацією при прийомі на роботу, службовому просуванні.

Гендерні стереотипи часто негативно позначаються на розвитку особистості. За словами Ш. Берн, значною мірою вони діють як збільшувальне скло, сильніше акцентуючи на відмінностях між чоловіками і жінками, ніж де є насправді. Під їх впливом гальмується розвиток рис особистості, що не відповідають стереотипам. Ускладнюють вони і професійну самореалізацію жінок, унаслідок дії стосовно них феномену «скляної стелі», «закріпленню» за ними сімейної, а не професійної сфери.

Відповідно до стереотипних поглядів у патріархальному суспільстві жінка не має бути розумною (розум її полягає в тому, щоб приховувати його від чоловіка); вона щаслива, коли вдома з дітьми і чоловіком усе добре; повинна забезпечувати спокій і комфорт чоловіку, терпіти важкі для неї стосунки (насилля стосовно неї і дітей), обов'язково мати набір психологічних якостей (доброта, ніжність, слухняність, залежність, м'якість тощо); бути красивою, доглянутою (експлуатація жіночого образу в рекламі), щоб влаштуватися в житті (вийти заміж); їй дозволяється відкрита емоційна реакція і навіть прояв вербальної агресивності, капризність; тільки молода і не обтяжена дітьми жінка може успішно просуватися кар'єрними щаблями. Усе це перешкоджає самореалізації жінки в особистісній та професійній сферах.

На чоловіків гендерні стереотипи також впливають негативно. До компонентів традиційної чоловічої ролі зараховують норми успішності і статусу, розумової, фізичної та емоційної твердості, антижіночності. Для багатьох чоловіків відповідність їм недосяжна, що спричинює стрес, компенсаторні реакції: обмеження емоційності, гомофобію, нав'язливе прагнення до змагання й успіху тощо.

Однією з можливостей коригування впливу гендерних стереотипів на життєдіяльність особистості є дотримання психологічних умов і факторів, що сприяють зміні стереотипів. До таких факторів належить спілкування і спільна діяльність з об'єктом пізнання; об'єднання людей задля значущої мети; збільшення знань про об'єкт спілкування; групова динаміка як наслідок взаємодії; особистісні риси (гнучкість, критичність, відкритість новому); сильні емоційні враження. Ефективні вони у профілактиці професійного стресу, спричиненого дією гендерних стереотипів. Як правило, перешкоджають зміні стереотипів певні особистісні риси і авторитаризм, замкнутість, стан фрустрації, некритичність стосовно себе і процесу пізнання дійсності. Дія цих факторів не лише зміцнює стереотипи, а й спричинює професійний стрес.

Психологічні та соціальні функції гендерних стереотипів

Зазвичай у стереотипах вбачають більше негативного, що утруднює спілкування, формує хибні уявлення про людей і світ. Однак із психологічного погляду вони також зумовлюють позитивні ефекти: сприяють створенню та збереженню позитивного Я-образу, захисту групових цінностей, поясненню соціальних відносин, збереженню і трансляції культурно-історичного досвіду. Як стверджує Г. Теджфел, стереотипи забезпечують селекцію соціальної інформації; створення і підтримання позитивного Я-образу; формування та додержання групової ідеології; створення та підтримання позитивного Ми-образу.

У системі функцій гендерних стереотипів розрізняють:

1. психологічні функції:

• функцію ідентифікації (ідентифікація з певними гендерними ролями, засвоєння гендерної ролі);

• афективну функцію (протиставлення «свого» і «чужого» за гендерною ознакою);

• узагальнювальну функцію (упорядкування інформації щодо гендерних ролей, норм, цінностей, зразків поведінки чоловіків і жінок);

• виправдальну та захисну функції (мотивування, виправдовування некоректної, неадекватної поведінки за певних обставин);

  2. соціальні функції (підтримання соціального порядку):

• регулятивну функцію (спрямування індивідів на освоєння певних видів занять, професій, посад відповідно до традиційних гендерних ролей);

• пояснювальну функцію (формулювання коментарів, рекомендацій щодо патернів гендерної поведінки: «чоловіки повинні..., жінки повинні...»);

• функцію категоризації (розмежування «інгрупового» і «аутгрупового», що зумовлює соціальну катетеризацію та утворення структур, на які люди орієнтуються в повсякденному житті);

• трансляційну функцію (нав'язування або нейтралізація відповідних соціальних інститутів, літератури, ЗМІ, реклами);

• функцію соціального контролю (пояснення існуючих у суспільстві відносин тендерної ієрархії, підтримання соціально прийнятних зразків поведінки);

• функцію соціалізації (навчання норм взаємин статей, сфокусованих у накопиченому суспільством соціальному досвіді);

• інтеграційну функцію (сприяння створенню загального інформаційного простору та відчуття належності до соціуму, підтримання стабільності та стійкості соціальної системи);

• функцію встановлення і підтримання відносин влади та підпорядкування.

У сучасному світі потік інформації помітно збільшився, а стереотипи мають велике значення для нормального функціонування соціуму та людини в ньому, бо виконують функцію «економії мислення», сприяють скороченню процесу пізнання і розуміння того, що відбувається навколо людини.

У суспільній свідомості гендерні стереотипи функціонують у вигляді стандартизованих уявлень про моделі поведінки і риси характеру, що відповідають поняттям „чоловіче” і „жіноче”.

Усі три групи стереотипів тісно переплетені між собою, мають міцні позиції в суспільстві, а тому суттєво впливають на нього. При цьому вплив є прихованим і тому дуже важко піддається коригуванню.

 

Чоловічі риси	Жіночі риси
Сильний, схильний до занять спортом. Мало турбується про зовнішність. Виконує роль годувальника родини. Має досвід сексуального життя. Неемоційний, стійкий. Раціональний, об’єктивний, логічний інтелектуал. Тяжіє до влади і лідерства. Активний.Честолюбний.	Слабка, не схильна до занять спортом. Турбується про зовнішність. Проявляє турботу про родину. Добропорядна. Емоційна,ніжна. Вітряна, нелогічна, інтуїтивна.  Залежна, потребує захисту. Пасивна.Сором’язлива.

Виділяють декілька груп ґендерних стереотипів. До першої відносять стереотипи маскулінності-фемінінності. Стереотипному уявленню маскулінності приписуються „активно-творчі” характеристики, інструментальні риси особистості, як-от: активність, домінантність, впевненість у собі, агресивність, логічне мислення, здатність до лідерства. Фемінінність, навпаки, розглядається як „пасивно-репродуктивне начало”, що проявляється в експресивних особистісних характеристиках: залежності, турботливості, низькій самооцінці, емоційності. Маскулінні характеристики зазвичай протиставляються фемінінним, розглядаються як протилежні, взаємодоповнюючі. Стереотип перший – явно завищена оцінка всього того, що стосується чоловічої статі. В основі цього стереотипу лежить здатність чоловіка активно змінювати, перетворювати оточуючий світ. Статева сила, потенція і продуктивність визначає обличчя культури, тому-то чоловіча стать і виглядає ціннішою.

Стереотип другий – це подвійний стандарт статевої моралі з переважним забезпеченням свободи знову ж таки для чоловіків. Чоловіча стать активніша і цінніша – отже, їй і більше свободи в шлюбно-сімейних стосунках. По суті – ця свобода не що інше, як схвалення полігамних орієнтацій чоловічої статі.

Стереотип третій – диференціація мужності і жіночності у сексуальній поведінці і статевій самосвідомості. Визначаючи відмінність статей, культура вбачає сенс цієї відмінності не лише у відтворенні людини, але й у забезпеченні суто людських потреб – насолодах і коханні. Притяжіння і взаємодоповнення різних начал, властивостей, характерів, смаків – ось що криється за фасадом статі.

Стереотип четвертий ставить більш жорсткі вимоги до формування статевої ідентифікації чоловіків, причому передовсім з боку саме чоловічого оточення конкретного індивіда. Це – зворотній бік високої цінності чоловічої статі і визнання за нею активного начала.

Стереотип п’ятий стосується проституції як транскультурного явища в умовах різних культур. Полігамні потяги чоловіків значною мірою задовольняються завдяки проституції.

Друга група ґендерних стереотипів включає уявлення про розподіл сімейних і професійних ролей між чоловіками і жінками. Для жінки найзначущою соціальною роллю вважається роль домогосподарки, матері. Жінці приписується перебування у приватній сфері життя – дім, народження дітей, на неї покладається відповідальність за взаємини в сім’ї. Чоловікам приписується активність у громадському житті, професійний успіх, відповідальність за забезпечення сім’ї.

Третя група ґендерних стереотипів визначається специфікою змісту праці. Відповідно до традиційних уявлень вважається, що жіноча праця має носити виконавський, обслуговуючий характер, бути частиною експресивної сфери діяльності. Жінки найчастіше працюють у сфері торгівлі, охорони здоров’я, освіти. Для чоловіків можлива творча і керівна робота. Їх праця визначається в інструментальній сфері діяльності.

Основні стереотипні погляди на жінку в патріархальному суспільстві можна сформулювати так:

– жінка не повинна бути розумною (розум жінки полягає в тому, щоб приховувати його від чоловіка);

– у жінки існує особливе жіноче щастя (аби вдома з дітьми і чоловіком все було добре);

– жінка повинна підлаштовуватися під чоловіка, забезпечувати його спокій і комфорт (що і як треба зробити, щоб чоловік був задоволений);

– жінка повинна терпіти і зберігати важкі для неї стосунки (тобто миритися з насиллям стосовно неї і дітей, заради яких часто і декларується збереження сім’ї);

– жінка повинна мати обов’язковий набір психологічних якостей (добра, ніжна, слухняна, залежна, м’яка, слабка тощо);

– жінка повинна бути красивою, доглянутою (при цьому існує експлуатація жіночого образу в рекламі модного одягу, косметики та інших товарів), щоб добре влаштуватися в житті, тобто вдало одружитися;

– жінці дозволяється відкрита емоційна реакція і навіть прояв вербальної агресивності, капризність. Вважається, наприклад, що чоловік повинен бути витриманим, врівноваженим, безпристрасним у взаєминах з іншими людьми. Жінка ж може дозволити собі каприз, а коли її образять, вона може і поплакати. Більша емоційність жінок є одним з стійких ґендерних стереотипів. М. Джекмен і М. Сентер (1981) виявили, що лише 22 % чоловіків вважають, що обидві статі однаково емоційні. Решта віддає перевагу жінкам (15 : 1). Відповіді жінок виявилися ідентичними;

– жінка повинна бути молодою і не обтяжена дітьми, щоб успішно просуватися в кар’єрі.

Ґендерні стереотипи виступають генеральними угодами про взаємодію „чоловічого” і „жіночого”. Позитивним у дії ґендерних стереотипів Дж. Мані і П. Такер вважають підтримку міжособистісного і міжгрупового взаєморозуміння і співпраці. Культурні стереотипи, на їх думку, повинні бути одночасно ригідні й гнучкі, щоб, з одного боку, забезпечувати стійкість уявлень, з другого – не зупиняти розвиток суспільства. Негативним у дії ґендерних стереотипів є те, що вони можуть негативно впливати на самореалізацію чоловіків і жінок, виступати бар’єром у розвитку індивідуальності, особливо тих якостей, які не відповідають певному статево-ролевому стереотипу.

Для особи чоловічої статі просльозитися – значить порушити норму мужності. В результаті у хлопчиків може розвинутися фемінофобія, тобто страх перед проявом у себе жіночності. В дорослих чоловіків поява цього страху може бути зумовлена уявленнями про те, що гомосексуалізм властивий чоловікам з рисами жіночності (О’Ніл, 1990). Тому чоловіки з вираженим традиційним підходом до чоловічої ролі можуть вважати, що якщо чоловік не повинен бути емоційним, то немає чого вдосконалювати експресивні здібності і здатність розуміти емоції інших. У результаті відмінності між статями ще більше збільшуються.

Інший негативний ефект статевих стереотипів – це різна інтерпретація та оцінка однієї й тієї ж події, залежно від того, до якої статі належить учасник цієї події. Це наочно проявляється у сприйнятті дорослими дітей різної статі. Цей ефект ґендерних стереотипів проявляється і в тому, що з одиничного випадку робляться великі узагальнення. Варто, наприклад, жінці-водію порушити правила дорожнього руху, як чоловіки відразу узагальнюють: „Я ж казав, що жінки не вміють керувати авто”.

Ґендерний стереотип закріплення соціальних ролей за певною статтю впливає на виникнення ґендерних конфліктів і на інтраіндивідуальному рівні. Ці ролеві конфлікти називаються внутрішньоособистісними і викликаються суперечливими уявленнями, мотивами моделями поведінки.

М. Франк і Б. Кармен (1980) встановили, що діти, які поводяться строго відповідно до вимог їх статевої ролі, часто відрізняються нижчим інтелектом і меншими творчими здібностями. Тому Дж. Плек (1981) вважає, що виконання ролі мужності має не лише позитивні сторони, але й негативні. Більше того, коли ситуація вимагає прояву „жіночих” якостей і дій, у чоловіка, що строго дотримується чоловічої ролі, може виникнути чоловічий ґендерно-ролевий стрес чи за О’Нілом – ґендерно-ролевий конфлікт, характерними ознаками якого є:

1. Обмеження емоційності – труднощі у виразі своїх емоцій чи заперечення права інших на їх вираження.

2. Гомофобія – побоювання гомосексуалів.

3. Потреба контролювати людей і ситуації, проявляти владу.

4. Обмеження сексуальної поведінки і демонстрації прив’язаності.

5. Нав’язливе прагнення до змагальності й успіху.

6. Проблеми з фізичним здоров’ям, що виникають через неправильний спосіб життя.

Але очевидно те, що у чоловіків і жінок за наявності такої сукупності домінують лише якісь певні ознаки. Звідси випливає завдання педагогів розвивати передовсім у дівчат фемінінні, а у хлопців – маскулінні ознаки, не цураючись і андрогінного принципу.

При певних умовах гендерні уявлення можуть набувати характеру гендерних стереотипів, хоча, як відзначають дослідники, ці поняття не ідентичні одне одному. Вченими відмічаються їх основні відмінності:

– Гендерні стереотипи – це схематизовані, спрощені і узагальнені образи того, як дійсно поводяться чоловіки і жінки. Уявлення ж є більш складним феноменом, який відображає особистий досвід людини.

– Гендерні стереотипи зазвичай спрощено-дихотомічні, ґрунтуються на протиставленні, тоді як гендерні уявлення більш індивідуалізовані і можуть містити поняття, що пересікаються.

– Гендерні стереотипи досить стійкі і здатні до повільних змін протягом довгого періоду часу – десятків років. Гендерні уявлення є гнучкішими і можуть змінюватися швидше.

– Міра і темп трансформації стереотипів залежить від багатьох чинників, переважно соціального характеру. До них відносяться, перш за все, політико-економічний устрій держави і його політичний режим, соціально-економічне положення групи і її індивідів (рівень освіти, матеріальне забезпечення, соціальний статус, вік, шлюбний статус), національно-культурні особливості суспільства і соціально-культурні трансформації, які відбуваються в суспільстві. Гендерні уявлення, будучи так званим “особистісним конструктом”, більше залежать від індивідуального життєвого досвіду. Теоретичне вивчення поняття “гендерні уявлення” дозволяє визначитися, що в нашій роботі вони мають носити егалітарний характер, що спрямовує на діяльність, вільну від гендерних стереотипів, і створенні рівних умов для розвитку студентів незалежно від їх статі.