5. Соціально-психологічна природа стереотипізації

Процес гендерної стереотипізації є найважливішою психологічною характеристикою людини, механізмом сприйняття і оцінювання поведінки чоловіків і жінок. Одна з її функцій полягає в перетворенні нової для людини інформації на знайому, відому та прийнятну. Стереотипи не тільки спонукають до дій, а й впливають на людей, формуючи їхні психологічні якості, норми поведінки та ін. Гендерні стереотипи визначають усі сфери людського життя, позначаються на поведінці та особливостях взаємин чоловіків і жінок.

Найсильніше ускладнюють утвердження гендерної рівності в сучасному суспільстві стереотипи масової свідомості. Вони поширюються на сприйняття, ідентифікацію людей за політичною, культурною, релігійною, соціальною орієнтаціями, а також за статтю, віком, економічним становищем тощо.

Стереотип (грец. stereos– твердий і typosз – відбиток, зразок, форма) – упорядковані, схематичні, детерміновані культурою уявлення особистості про світ, що заощаджують її зусилля при сприйнятті складних соціальних об'єктів, захищають її цінності, позиції та права.

Як стверджував американський дослідник ВолтерЛіппман (1889–1974), людина спирається у своєму пізнанні явищ соціального життя на знання та інформацію, які вона здобуває у процесі власного життя, а також на знання і інформацію з різних джерел людської культури. Культурні стереотипи особливо стійкі та використовуються як критерії оцінювання явищ, фактів і подій. Однак стереотипи недостатньо цілісно відображають дійсність, оскільки містять уявлення лише про деякі аспекти громадського життя, часто їх некритично переймають від авторитетних людей.

Спочатку стереотипи розглядали як помилкові, алогічні, недосконалі, упереджені думки («картинки в голові», «емоційнийсимвол», «фіксований образ»), пізніше – як необхідний і найважливіший когнітивний засіб, що допомагає людині орієнтуватися в навколишньому світі. Стереотип стали вважати атрибутом людської психіки, а «стереотипізовані» поняття, оцінки, категорії — закріпленими в суспільній свідомості «згустками» суспільного досвіду.

Формуються стереотипи в ранньому віці і використовуються задовго до виникнення в людини уявлень про соціальні групи, до яких вона належить. Будучи достатньо стійкими, стереотипи реагують на нову інформацію, особливо на драматичні події. Зміна їх відбувається під впливом інформації, що спростовує стереотипне судження (соціальні, політичні чи економічні зміни, які відбуваються вкрай повільно). Стереотипи стають більш виразними в ситуації соціальної напруги або в агресивному середовищі. У спокійних обставинах особливих проблем вони не створюють, однак у конфліктному середовищі керувати ними, модифікувати їх дуже важко.

У вітчизняній психології стереотипи розглядають як судження, відображене у спрощеній та узагальненій формі, що має емоційний характер та приписує певному класу осіб деякі властивості чи відмовляє їм у них; особливі форми опрацювання інформації, що полегшує орієнтацію людини у світі.

Соціальний стереотип як регулятор соціальних відносин поляризує, жорстко фіксує риси людини. Функцію стереотипу нерідко виконують упередження, забобони, кліше.

Соціальний стереотип — спрощений, схематизований, емоційнозабарвлений і надзвичайно стійкий образ соціальної групи, спільності, поширений на всіх її представників.

В. Агєєв зазначає, що соціальні стереотипи засвоюються, як тільки людина починає ідентифікувати себе з групою і усвідомлювати власну причетність до неї. Вони є психологічними феноменами, що характеризують індивідуальну картину світу, обумовлюють вибірковість та індивідуальну своєрідність образу іншого, відображають соціальний та індивідуальний досвід спілкування і розвитку особистості. Як різновиди соціальних установок соціальні стереотипи часто перешкоджають адекватному сприйняттю і розумінню людьми один одного, спотворюють бачення соціальної реальності. Вони впливають на прийняття рішення індивіда, нерідко всупереч логіці; автоматично «підказують» одні докази і витісняють із свідомості інші. Це результат дії таких характеристик соціального стереотипу, як цілісність, навантаженість помилковим компонентом, стійкість, ригідність, консерватизм і висока опірність трансформаціям.

Структуру соціальних стереотипів формують когнітивний (аналіз стереотипів з погляду їхнього змісту), афективний (виражає позитивне чи негативне ставлення людини до об'єкта пізнання, надає пізнанню оцінного характеру) та поведінковий (відображає готовність людини до певної поведінки щодо об'єкта пізнання) компоненти.

Одним із варіантів дії та проявів стереотипів є стереотипізація як механізм соціальної взаємодії.

Стереотипізація — побудова образу соціально-психологічних явищ, об'єктів, процесів на основі існуючих, стійких уявлень.

Стереотипізація має емоційну, мотиваційну та когнітивну основу. Емоційну основустереотипізації становлять засновані на ранніх етапах розвитку неусвідомлені емоційні образи подій. Мотиваційною основою є оцінна поляризація на користь своєї групи (інгруповий фаворитизм); когнітивною — селекція, обмеження, категоризація соціальної інформації, яку доводиться обробляти особистості.

Стереотипи створюють власну реальність, спрямовують соціальну взаємодію в такий спосіб, що індивід починає поведінкою підтверджувати стереотипні уявлення про себе («стереотип очікування», «ефект Пігмаліона», «ефект пророцтв, що самосправджуються»).

Стереотипи нерідко ототожнюють із народними традиціями, міфами, ритуалами, однак психологічна основа їх різна. Функціональне поле стереотипів – межа свідомого і несвідомого, а культурні традиції, звичаї, міфи є об'єктивними, усвідомленими.