3. Інверсійний тип гендерної соціалізації особистості

Формування гендерної інверсії у процесі гендерної соціалізації є новим та недостатньо вивченим феноменом у соціокультурному та психологічному вимірах.

Одним із її проявів є «фемінізація» чоловіків у сучасному суспільстві, на виникнення і розвиток якої, за твердженням І. Кона, впливають такі соціально-психологічні умови:

а) поступове і прискорене руйнування традиційної системи гендерного розподілу праці, ослаблення дихотомізації і поляризації чоловічих і жіночих соціально-виробничих функцій, ролей, занять і сфер діяльності;

б) еволюція шлюбно-сімейних стосунків, для яких характерні відносини рівності; батьківська влада все частіше замінюється батьківським авторитетом;

в) зміна характеру соціалізації хлопчиків, унаслідок якої загальне шкільне навчання підвищує ступінь впливу товариства однолітків порівняно із впливом батьків.

Це зменшує статеву сегрегацію, полегшує взаєморозуміння хлопчиків і дівчаток, створює психологічні передумови для рівноправних і широких відносин між дорослими чоловіками і жінками в різних сферах суспільного й особистого життя.

Формуванню гендерної інверсії також сприяють фактори, що діють на рівні конкретної сім'ї. Наприклад, набутий хлопчиком у дитинстві досвід взаємодії з батьками визначає його подальшу поведінку як чоловіка, у т. ч. стосунки з дружиною у власній сім'ї.

Як зазначає російський психолог Анна Варта, у батьківській сім'ї гендерна інверсія у хлопчиків в дитинстві формується під впливом таких чинників:

а) домінування матері в усіх сферах життєдіяльності сім'ї, не характерна для жінки активність навіть у суто чоловічих справах, що пригнічує активність та ініціативу інших членів родини, зокрема чоловіка. У цьому разі хлопчик, ідентифікуючи себе з батьком, не виявляє і не демонструє нормативні чоловічі риси, засвоює їх і стає пасивним, безініціативним, слабовольним. У дорослому житті це зумовлює психологічну, нерідко і фізичну слабкість у вирішенні життєво важливих завдань, нездатність чоловіків брати на себе відповідальність за розв'язання сімейних проблем і подолання життєвих труднощів. Інфантильність дорослого чоловіка може виражатися, наприклад, у нерозумінні його призначення, ролі, функцій у сім'ї, уникненні сімейних обов'язків і справ;

б) культ матері та жінки в родині, коли бажання та інтереси всіх підпорядковані інтересам і бажанням матері, її думка сприймається як однозначна і не підлягає критиці. За такого позиціювання жінки образ чоловіка витісняється зі свідомості хлопчика і культивується образ жінки (зразком слугує її спосіб поведінки, мислення та емоційного реагування). У дорослому житті для гендерно-інвертованого чоловіка цей образ є основним у поведінковому репертуарі;

в) виховання хлопчиків у дусі «жіночності», розвиток у них непритаманних чоловікам рис характеру, суто жіночих стереотипів поведінки; свідомого чи несвідомого формування уявлень про «чоловіче» в поведінці: гордості, сором'язливості, м'якості, вразливості, чуттєвості тощо. Усе це – атрибути невідповідності реальної статі дитини очікуваній. Матері важко змінити установки, спричинені очікуваннями, які сформувалися у період вагітності, на народження дівчинки. Вони визначають її ставлення до хлопчика після його народження;

г) симбіотичні відносини, сильна емоційна прихильність матері до сина, її авторитарність у спілкуванні з ним. Це спричинює розвиток у чоловіка залежності, невпевненості у собі, нерішучості, страху перед ризиком, тривожності в різних соціально значущих ситуаціях, а також упертості, вразливості, примхливості, слізливості. Такі чоловіки в дорослому житті не зорієнтовані на досягнення успіхів у сімейній і професійній сферах;

ґ) заборона матері на стосунки сина з дівчатами через ревнощі до його вибору і страх самотності перед «вильотом дитини з батьківського гнізда», що виражається словами: «тобі ще рано», «це не те, що тобі потрібно», «треба навчатися, а не з дівчатами зустрічатися». Це сковує чоловіка у встановленні контактів з жінками, звужує спілкування з ними, обмежує самореалізацію його в цій сфері;

д) придушення матір'ю сексуальної активності, сексуальних потреб юнака, виховання в нього хибного ставлення до сексу як до прояву аморальності, заборони на сексуальні стосунки. Унаслідок цього активність чоловіка у стосунках із жінками зміщується із сексуального аспекту на емоційний, нівелюються сексуальні потреби, виникають різноманітні чоловічі сексофобії, комплекс невдахи;

е) заохочення в сім'ї винятково чоловічого спілкування (з братами, друзями), через що чоловік не може відчути себе справжнім чоловіком, проявити маску ліні риси і характеристики поведінки, важливі при взаємодії з протилежною статтю. Дослідженнями доведено, що чоловіки, позбавлені досвіду взаємодії з сестрами в батьківській сім'ї, зазнають труднощів у спілкуванні з жінками у власній родині.

Усі ці чинники проявляються і в неповних, і в повних сім'ях, зумовлюючи формування у чоловіків фемінних рис характеру, призводячи до гендерної інверсії.

Дуже часто гендерна інверсія недостатньо усвідомлюється чоловіком або жінкою, сприймається як нормативний варіант гендерної ідентичності особистості.

У психологічному консультуванні подібних проблем особистості передусім з'ясовують особливості гендерної соціалізації людини в батьківській родині, фактори, що спричинюють гендерну інверсію. А психологічну корекцію і терапію спрямовують на орієнтування особистості у сфері гендерних відносин, розвиток у неї психологічної гнучкості, уміння свідомо реалізовувати заданий середовищем гендерний рольовий репертуар.