Механізми зчеплення композита з поверхнею дентину,
Дентинная адгезія являє собою більш складну проблему Усі початкові спроби створення дентинних адгезивів були не вдалими через те, що їхня розробка йшла по шляху удосконалювання емалевих бонд-агентів, які по своїй природі не можуть утворювати міцний зв'язок з дентином.
Результатом досліджень стало осмислення декількох ключових положень.
По-перше, говорячи про особливості дентину, необхідно відзначити, що природа його така, що поверхня його завжди волога, висушування її в клінічних умовах практично нездійсненно. Це порозумівається тим, що через рух рідини в дентинних канальцяах на поверхні дентину постійно відбувається відновлення вологи. У зв'язку з цим гідрофобні емалеві бонд-агенти і композити фіксуватися до дентину не будуть і як наслідок - має місце дебондинг (розєднання матеріалу і дентину), виникнення післяоперативної чутливості, розвитку інших ускладнень. Таким чином, найважливіша вимога, яка позтавлена дентинних адгезивів - вони повинні містити гідрофільні речовини, здатні змочувати поверхня дентину і проникати в дентинні канальці.
Другим важливим фактором, що визначає механізм зчеплення композита з дентином, є змазаний шар (масляний, протертий, аморфний шар). Він утвориться внаслідок інструментальної обробки дентину і складається і часток гидроксиапатитов, зруйнованих залишків відростків одонтобластов і денатурованих коллагенових волокон. Товщина його дорівнює приблизно 5 мкм. Він закупорює дентинні канальці і покриває, як прокладкою, здоровий, неінфікований дентин. Отже, дентинний адгезив повинний впливати тим або іншим способом на змазаний шар.
Третім найважливішим фактором, що вплинув на розвиток дентинної адгезії, є концепція повного протравляння. Тривалий час вважався, що попадання кислоти на поверхню дентину неприпустимо, тому що це приведе до подразнення і некрозу пульпи зуба. Дослідження японських учених (Т.Ризауата) показали, що вплив слабких розчинів кислот на поверхню дентину поліпшує зчеплення з нею дентинного адгезива. Раніш для протравляння (кондиціонування) дентину до складу адгезивних систем включали розчини слабких кислот: полімалеїнової, лимонної, ЕДТА. В даний час установлено, що 15-и секундна експозиція 35-37%-ної фосфорної кислоти викликає повне видалення «змазаного» шару, розкриття дентинних канальців І демінералізацію поверхневого шару дентину, не роблячи при цьому шкідливого впливу на пульпу зуба.
Четвертим положенням, що розкриває механізм дентинной адгезії, є поняття про гібридний шар. Смола, що входить у дентинний адгезив, проникає в дентинні канальці, простір, зайнятий раніше гидро-ксиапатитом, інкапсулює коллагенові волокна. Після полімеризації утвориться тонкий шар нового матеріалу, що складає зі смоли і коллагенових волокон дентину. Він і називається гібридним шаром. Сила зчеплення його з поверхнею дентину дуже велика. За даними літератури, спроби навмисного роз'єднання призводили до руйнування самої структури дентину. Гібридний шар не тільки забезпечує надійну фіксацію композита до дентину, але також є ефективним захисним бар'єром проти інвазії мікроорганізмів і хімічних речовин у дентинні канальці і порожнину зуба. Крім того, він перекриває рух одонтобластичної рідини в дентинних канальцях і попереджає післяопераційну чутливість. У літературі існують повідомлення про успішне використання дентинних адгезивів для лікування гіперестизії твердих тканин зубів.
В даний час існує велика кількість дентинних адгезивних систем. Хімічний склад і особливості кожної з них унікальні, однак механізми їхнього зчеплення з дентином можна звести до трьох різних підходів:
7. Зчеплення композита з поверхнею дентину досягається за рахунок збереження і просочування адгезивом змазаного шару. При цьому способі змазаний шар просочується гідрофільними маловязкими мономерами, він зміцнюється і стає сполучною ланкою між дентином і композитом. Адгезія в даному випадку виникає, з одного боку, - за рахунок зв'язку змазаного шару зі структурними елементами дентину, а з інший, - за рахунок хімічного зв'язку адгезива з бонд-агентом і композитом .
Адгезиви цієї групи за допомогою пензлика або підходящого інструмента наносяться тонким шаром безпосередньо на дентин, витримуються якийсь час для дифузії їхніх компонентів у тканині, потім просушуються струменем повітря для видалення розчинника, після чого полімеризуются галогеновим світлом. Деякі адгезиви полімеризуются разом з бонд-агентом.
Лропишвание
$теаг Іаувг адгезивом
Недоліком цих систем є неглибоке проникнення в змазаний шар і, як наслідок, недостатня адгезія, тому в даний час вони практично не застосовуються.