Екзаменаційний білет № 8

1. Поясніть принципи та класифікацію методів керування функціональними станами біосистем.

До фізіологічних належать методи дослідження фізіології м'язів (електроміографія), центральної нервової системи (ЕЕГ), вегетативної нервової системи (пульс, КГР, рефлекс зіниць тощо).

Одним з методів психогенного управління функціональним станом є аутогенне тренування, різні варіанти якої знайшли широке застосування в клінічній практиці, в психології спорту та фізіології праці. На основі аутогенного тренування та інструментального гіпнозу створено метод психосоматичної саморегуляції, в якій всі словесні формули розділені по окремих уроків і мають своє спеціальне призначення - м'язова релаксація (розслаблення), довільне розширення кровоносних судин (подання почуття тепла), довільне керування диханням і ритмом серцевих скорочень і т. п.

Гіпноз і аутогенне тренування ефективні для медичних лікувальних та профілактичних цілей. Однак в замкнутих автоматизованих БТС ці методи поступаються медичним тренажерам і засобам для навчання: для розвитку втрачених функцій органів, розробки і активізації ефекторних нервових каналів управління.

Класифікація прийомів управління функціональним станом

Форми впливу	Засоби і методи
Організаційні	- індивідуальна регламентація праці: робоча навантаження, режим праці, відпочинку і харчування;
Психологічні	психогенні: аутотренінг, психосоматична саморегуляція, гіпноз, функціональна музика та світломузика; - рефлексологічні вплив (електрострумом, масажем, лазером) на біологічно активні точки і зони шкіри;
Фізіолого-гігієнічні та електрофізіологічні	- дихання киснем та штучними газовими сумішами, експрес температурна адаптація, регуляція середовища проживання (динамічна освітленість і ін), загартовування організму; - електростимуляція нервово-м'язового апарату і электротранквилизация активності кори головного мозку, вплив електромагнітним випромінюванням;
Фармакологічні	стимулятори центральної нервової системи, транквілізатори, адаптогени, психоседативні (заспокійливі) препарати;
Фізичні	- загальна та спеціальна фізична підготовка, спорт; - активний відпочинок: фіззарядка, турпоходи, пішохідні прогулянки, риболовля тощо; - масаж, душ, ванни, сауна.

2. Проаналізуйте особливі властивості «простих», «складних» та «дуже складних» систем.

По сложности выделяют три класса динамических систем:

● простые, состоящие из малого количества элементов и характеризу-ющиеся простым динамическим поведением;

● сложные, структура которых отличается разветвленностью и разно-образием связей, но поддается точному описанию;

● очень сложные системы, точно и подробно описать их - невозможно.

Особые свойства сложных систем.

1. Уникальность – каждая система не имеет полных аналогов поведения (или аналоги настолько редки, что с ними в исследованиях и практике можно пренебречь).

2. Слабопредсказуемость – никакое, сколь угодно подробное значение морфологии и функций элементов (подсистем) не позволяет определить функции объекта, и никакое сколь угодно подробное и точное знание поведения объекта на интервале (- Т, 0) не позволяет точно предсказать его поведение на интервале (0, τ ).

3. Негентропийность или целенаправленность – система в состоянии (в некоторых пределах) управлять своей энтропией – уменьшать ее, сохра-нять, тормозить увеличение, при случайном и неблагоприятном воздей-ствии ВнС или (и) способна сохранять поведение, для достижения опреде-ленной цели. «Негентропия» – это мера вероятности пребывания в данном состоянии, определяет «стремление» системы к основному процессу, способность устранять последствия внешних и внутренних случайных воздействий. Целенаправленность – «стремление» к достиже-нию цели – выражает эту тенденцию: сохранения и усиления основного процесса, ведущего к цели.

Понятия «негентропийность» и «целенаправленность» - родственные.

4. Свойство уникальности является внешним по отношению к системе и влияет на отношение к ней исследователя (пользователя). Свойство неген-тропийности (целенаправленности) является внутренним, труднораспоз-наваемым и не всегда доступным пониманию исследователя, особенно на коротком (по сравнению со временем существования системы) интервале времени. Для исследователя (пользователя) на первый план выступает свойство слабой предсказуемости поведения, которое и является практи-ческим признаком СС, остальные же свойства могут быть выявлены только в процессе исследования, т.е. при условии, что исследование их обнаружит.

Сложные системы могут иметь различную природу. Это и «чисто физические» термодинамические неравновесные необратимые системы (вул-кан, солнце) и технические системы (производство), биосистемы (клетка, живое существо, экологический комплекс), общественные системы различ-ного уровня (человек, отрасль, экономика страны) и биотехнические. По характеру поведения различают детерминированные и стохастические системы. Для детерминированных - точно известен закон поведения, для стохастических - можно определить вероятность того или иного её состояния, той или иной реакции.