§Арт-дилер та священик[ред. • ред. Код]

У липні 1869 року в п'ятнадцятирічному віці Вінсент отримав місце дилера в Гаазькій філії художньо-торгової фірми Goupil & Cie завдяки своєму дядьку Вінсенту (відомого під прізвиськом «Цент»), який був одним з власників цієї компанії. Фірма виставляла та торгувала картинами 18 та 19 сторіччя, а також деякими репродукціями старіших полотен. Вінсент швидко вчився оцінювати картини, хоча й писав у листі до своєї сестри Віл, що «лише десята частина полотен створюються з віри у мистецтво».

Після відповідного навчання в червні 1873 року його переводять до лондонської філії Goupil & Cie. Це були щасливі часи для ван Гога: він був успішним у роботі і у віці 20 років вже заробляв більше за свого батька. Він закохався в дочку своєї домовласниці Юджин Лойєр, але коли він нарешті освідчився перед нею, вона йому відмовила, пояснивши це тим, що вже таємно заручена з попереднім жильцем. Вінсент стає все більш відлюдкуватим та ревним щодо релігії. Батько та дядько відправили його до Парижа, де він і провів останні 3 місяці 1874 року. Там ван Гог був обурений тим, що твори мистецтва сприймаються як товар, і висловлював це клієнтам. У 1875 році ван Гог працював у Лондоні, де знову обурив роботодавців звинуваченням у тому, що торгівля картинами — це організована злочинність. Врешті-решт це призвело до того, що 1 квітня 1876 року його вирішили звільнити.

Його релігійні почуття зросли настільки, що він вирішив, начебто знайшов своє справжнє покликання. Ван Гог повернувся до Англії, щоб працювати спочатку безоплатно в якості тимчасового вчителя в маленькій школі-інтернаті, що виходила на гавань в Рамсгейті; він пізніше зробив декілька ескізів краєвиду. Незабаром власник школи переїхав в Айлворт, Мідлсекс. Вінсент вирішив теж перебратися на нове місце, де став помічником місцевого методиста у його прагненні «усюди проповідувати слово Боже».

На Різдво того року він повернувся додому, потім протягом шести місяців працював у книжковому магазині в Дордрехті, але ця нова робота не подобалася йому, і він витрачав більшість свого часу в коморці магазину роблячи замальовки або перекладаючи вірші з Біблії на англійську, французьку та німецьку.

Щоб підтримати бажання Вінсента стати пастором, родина відправила його в травні 1877 року до Амстердаму, де він жив у свого дядька Яна ван Гога. Вінсент готувався до вступних іспитів до університету, вивчаючи теологію зі своїм дядьком Йоханесем Стрікером, поважним теологом, що мав публікації в «Житті Ісуса». Для навчання в університеті Вінсент протягом року вивчав грецьку, латину та математику (він сам назвав цей час «найгіршим у житті»), але провалив іспити і поїхав від дядька в липні1878 року. Згодом він знову навчався та провалив трьохмісячні курси при Протестантській місіонерській школі в Лаекені біля Брюсселя.

§Місіонерська діяльність у селищі Вам[ред. • ред. Код]

У січні 1879 року ван Гог приступив до виконання обов'язків місіонера в бельгійському шахтарському селищі Вам. Він навчав дітей читати й писати, викладав їм Закон Божий, доглядав за хворими, віддавав парафіянам частку свого одягу та їжі, а у вільний час малював. У виконанні своїх обов'язків він заходив досить далеко: часто спав на соломі, віддавав увесь свій теплий одяг іншим і харчувався залишками їжі. Такий спосіб життя ван Гога та надмірна ревність Вінсента обурили представників церкви, тому йому забороняють надалі проповідувати. Вінсент не захотів залишати цю місцину і переїхав у найближче село, де прожив рік у злиднях, замальовуючи жахливі умови життя шахтарських сімей. Саме тоді він зрозумів, що його покликання —живопис. Інколи йому вдавалось вимінювати свої малюнки на кусень хліба. Один шахтар надав йому притулок у своєму житлі; Вінсент часто малював надворі на великих куснях паперу, яким не знаходилось місця у тісному помешканні. Згодом Вінсент звернувся за допомогою до свого брата Тео, який надав йому кошти для переїзду до маленького готелю у Брюсселі у жовтні 1880 року. Тео буде надавати братові грошову допомогу впродовж усього життя Вінсента.