6. Поняття злочину за чинним кримінальним законодавством, його ознаки та класифікація злочинів.

Злочином є передбачене КК суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Ознаки злочину:

• суспільна небезпечність – спричинення шкоди людині, організації, державі;

• протиправність – особа вчиняє дію, яка заборонена під страхом покарання;

• винність- повина бути вина;

• караність – існує принцип невідворотності покарань.

Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин. Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності. Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Класифікація злочинів (ст 12 КК) – це розподіл усіх передбачених Особливою частиною КК України злочинів на групи, поклавши в основу тяжкість злочину та вид покарання (позбавлення волі):

- злочин невеликої тяжкості - є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання. ,

- середньої тяжкості - є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років,

- тяжкий злочин – є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

- особливо тяжкий злочин - є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

7. Поняття та підстави кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність - це один із видів юридичної відповідальності й полягає у правовому обов'язку особи, яка вчинила злочин, зазнавати державного осуду у вигляді позбавлень і обмежень особистого, майнового або іншого характеру (покарання), котрі покладаються на винного спеціально уповноваженими органами держави.

Кримінальна відповідальність – це правовий обов’язок особи, яка вчинила злочин зазнавати заходів державного впливу; тобто обов’язок особи яка вчинила злочин підкоритися застосованим державою заходам (карі). Покарання особи яка вчинила злочин складає основний зміст КВ. Однак покарання за злочин може і не застосовуватись при певній умові (умовне засудження і т.п.).

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України.

Кримінальна відповідальність має специфічні ознаки:

- КВ це особливий елемент у механізмі кримінально-правового регулювання у межах якого здійснюється реагування держави на вчинення злочину;

- при КВ здійснюється офіційна оцінка поведінки особи як злочина, а сама особа розглядається як злочинець;

- КВ визначається тільки судом в обвинувальному вироку. До постановлення такого вироку особа не може називатися злочинцем;

- КВ тягне несприятливі наслідки для злочинця. Судимість погашається через певні строки, достроково – лише за рішенням суду.

Основний зміст КВ – покладання на особу, що вчинила злочин передбачених кримінальним законом і конкретизованих вироком суду заходів державного осуду і примусу. Тобто держава зобов’язана правоохоронними (каральними) органами реагувати на здійснення злочину.

Існують 3 види (форми) КВ:

1. покарання – основна форма КВ. Його зміст: а) здійснюється державний осуд особи злочинця; б) призначається покарання тільки судом; в) в рішенні суду ( у вироку) вказується реальне відбування кари; г) вказується реальне (повне або часткове) відбування призначеного судом покарання; д) це перебування особи в особливому правовому становищі – стані судимості.

2. звільнення від покарання – виняткова форма КВ і досить гумана. Її зміст – здійснюється державний осуд і у вироку особа визнається винною у злочині, але покарання їй судом не призначається взагалі (покарання з випробуванням – від 1 до 3 років, через ці роки суд повертається до розгляду справи).

3. умовне незастосування покарання – здійснюється державний осуд особи у вироку, суд призначає їй покарання, але посилаючись на кримінальний закон суд застосовує покарання умовно.