4. Структура кримінального закону та його тлумачення.

Кримінальний закон - це письмовий нормативно-правовий акт, що приймається Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом і містить правові приписи, які встановлюють підстави і принципи кримінальної відповідальності, визначають, які суспільне небезпечні діяння є злочинами, які покарання належить застосовувати до осіб, винних у їх вчиненні, формулюють інші кримінально-правові наслідки вчинення злочину.

Закони про кримінальну відповідальність систематизовані та поділяються в КК на Загальну й Особливу частини.

У Загальній частині зосереджено кримінально-правові норми, що відображають принципи і загальні положення кримінального права, а також визначають його основні інститути, наприклад, поняття злочину і його видів, вини та її форм, співучасті в злочині, повторності, сукупності та рецидиву злочину, покарання та його мети, видів покарань та підстав їх застосування. Це норми, які застосовуються до всіх злочинів.

Особлива частина містить кримінально-правові норми, що вказують, які конкретно суспільне небезпечні діяння є злочинами і які заходи кримінального покарання можуть бути застосовані до осіб, які їх вчинили

Загальна та Особлива частини КК пов'язані між собою й утворюють нерозривну системну нормативну єдність Значення цієї єдності найбільш помітно при застосуванні окремих статей Кодексу. Не можна застосувати жодну кримінально-правову норму, що міститься в Особливій частині КК, не звернувшись при цьому до Загальної частини.

Загальна та Особлива частини КК поділяються на розділи, а останні, своєю чергою, - на окремі статті. Загальна частина складається з 15 розділів, а Особлива з - 20.

Кримінально-правова норма має 3-х ланкову структуру: гіпотеза (умова за якої застосовується та чи ін. стаття), диспозиція (опис складу злочину), санкція (міра покарання за злочин).

Тлумачення кримінального закону - це спеціальна діяльність офіційних і неофіційних суб'єктів по роз'ясненню і з'ясуванню змісту і значення правових понять, норм і порядку їх застосування та реалізації. Види тлумачення:

• За суб'єктом:

о офіційне (легальне) - здійснюється органом, уповноваженим на це законом (Конституційний Суд);

о судове -здійснюється судовими органами; здійснюється під час розгляду кримінальної справи в суді. Найважливішим є судове тлумачення Пленуму ВСУ (поставови ВСУ).

о доктринальне (наукове) — тлумачення науковими або практичними працівниками у монографіях, статтях, наукових коментарях.

• За обсягом тлумачення:

о буквальне (тлумачення, яке точно відображає текстуальний зміст кримінально-правової норми);

о обмежувальне (має місце тоді, коли закону надається більш вузький зміст, ніж це випливає з його буквального змісту);

о розширювальне (надання закону більш широкого змісту, ніж це випливає з його змісту).

• За прийомами тлумачення:

о філологічне (це тлумачення закону, яке здійснюється шляхом етимологічного або синтаксичного аналізу його змісту) тобто це тлумачення у з’ясуванні змісту закону шляхом аналізу його тексту (змісту певних термінів, понять з використанням правил граматики;

о логічне – з використанням науки логіки при застосуванні змісту закону;

о систематичне (з'ясування змісту норми шляхом співставлення її місця в системі законодавства тобто з’ясування змісту відповідного закону шляхом співставлення положень даного та іншого закону);

о історичне (з'ясування змісту закону з урахуванням закономірностей формальної та діалектичної логіки).