20. 3Амах на злочин. Види замаху.

Замах на злочин (ст. 15 КК) - це вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

З об'єктивної сторони злочин характеризується такими ознаками:

• дії (невлучний постріл) та бездіяльність (ненадання медичним працівником допомоги хворому);

• дія, яка не принесла бажаних наслідків (постріл, що не вбив, а лише поранив);

• дія, що не спричинила ніяких наслідків (проникнення в гараж, де не виявилось автомобіля).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу.

Види замаху:

• закінчений;

• незакінчений;

Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (осічка при пострілі).

Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця (вибиття зброї з рук злочинця до того як він встиг вистрілити).

Залежно від придатності об'єкта посягання і засобів посягання замах на злочин може бути здійснений на непридатний об'єкт або непридатними засобами.

Замах на непридатний об'єкт має місце, коли об'єкт злочину виявляється позбавленим характерних властивостей, через що вчинення злочину стає неможливим (постріл в труп прийнятий за живу людину).

Замах з непридатними засобами має місце тоді, коли особа намагається помилково використати такі засоби, за допомогою яких неможливо вчинити злочин (намагання вистрілити з несправної зброї).

21. Добровільна відмова від вчинення злочину та її відмежування від діяльного каяття.

Добровільною відмовою (ст. 17 КК) є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

Мотиви добровільної відмови від злочину можуть бути різними: усвідомлення аморальності діяння, каяття, бажання виправитися, страх перед відповідальністю, жалість, тощо. Вони не мають значення для визначення добровільної відмови від злочину і в цьому розумінні є рівнозначними. Ознаками добровільної відмови від злочину є:

а) остаточне припинення особою готування до злочину або замаху на злочин - означає цілковиту відмову від доведення злочину до кінця, тобто дійсну і безповоротну відмову особи від вчинення задуманого нею злочину і відсутність наміру його продовжити. Перерва у вчиненні злочину, його зупинення, тимчасова відмова від доведення його до кінця не створюють добровільної відмови від злочину, бо не припиняється загроза, небезпека спричинення шкоди об'єкту, який охороняється кримінальним законом. Не є добровільною відмовою від злочину і відмова від повторення посягання після закінченого замаху на злочин.;

б) відмова від злочину з волі самої особи - особа свідомо, зі своєї волі, за власним бажанням припиняє злочинне посягання, не доводить його до кінця. Ініціатива добровільної відмови (прохання, умовляння або навіть погрози) може належати й іншим особам (наприклад, родичам або жертві), але остаточне рішення про припинення злочинної діяльності приймає самостійно особа, яка добровільно відмовляється від доведення злочину до кінця.

в) Наявність у особи усвідомлення можливості довести злочин до кінця. Особа вважає, що немає причин (обставин), які вона не в змозі перебороти (подолати) для закінчення початого нею злочину, і їй вдасться в певних конкретних умовах упішно його завершити.

Якщо ж особа припиняє злочинне діяння, відмовляється від доведення злочину до кінця, переконавшись у фактичній неможливості його успішного здійснення (завершення), - це не добровільна, а вимушена відмова, невдале злочинне посягання (наприклад, злодій намагався зламати сейф із коштовностями, але не зміг).

Відповідно до ст. 17 КК добровільна відмова від злочину є самостійною підставою для непритягнення до кримінальної відповідальності за незакінчений злочин (за готування до злочину та замах на злочин), бо шляхом добровільної відмови особа припиняє створену нею небезпеку, не дає їй реалізуватися, перетворитися на фактичне спричинення шкоди об'єкту, перешкоджає закінченню злочину

Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

Дійове каяття - такі дії особи, які свідчать про щирий осуд вчиненого нею злочину і про прагнення загладити його наслідки. Його об'єктивною ознакою є певна активна поведінка особи, яка вчинила злочин, а суб'єктивною ознакою — щирий осуд винним своїх дій (тому ці дії і мають таку назву).

Дійове каяття може бути різних видів: а) запобігання шкідливим наслідкам вчиненого злочину; б) відшкодування заподіяного збитку або усунення заподіяної шкоди; в) сприяння розкриттю злочину; г) прихід із зізнанням; ґ) інші подібні дії, що пом'якшують наслідки здійсненого злочину і відповідальність за нього.

Добровільна відмова від злочину	Дійове каяття
1. можлива лише при незакінченому злочині	1. має місце як при незакінченому, так і при закінченому злочині
2. може полягати й у бездіяльності, у простому (чистому) утриманні від подальшого здійснення злочину	2. завжди потребує тільки активної поведінки
3. можлива лише від злочинів, вчинених із прямим умислом.	3. може бути як в умисних, у тому числі скоєних з непрямим умислом, так і в необережних злочинах.
4. особа не підлягає кри­мінальній відповідальності внаслідок саме добровільної відмо­ви від вчинення злочину, що свідчить про те, що у її діянні немає складу злочину.	4. При дійовому каятті склад злочину має місце, і тому воно, як правило, розглядається як обставина, що пом'якшує покарання. Навіть якщо особа при дійовому каятті в деяких випадках і звільняється від кримінальної відповідальності (див., наприклад, ст. 45 КК), то не у зв'язку з відсутністю в її діянні складу злочину, а з інших обставин, зазначених у законі.