34. Сутність і процесуальний порядок проведення очної ставки.

Очна ставка - це слідча дія, яка проводиться між двома раніше допитаними особами, в чиїх показаннях є суттєві суперечності (ст. 172 КПК).

Анкетні дані осіб, що допитуються, до протоколу не заносяться. В заголовку вказується лише прізвище, ім'я та по батькові.

На початку очної ставки встановлюється, чи знають особи один одного, у яких стосунках перебувають. Якщо особи, що дають показання, є свідками, то попереджаються про відповідальність за неправдиві показання або відмову від дачі показань.

Викликаним на очну ставку особам по черзі пропонується дати показання про ті обставини справи, для з'ясування яких призначена очна ставка. Після цього слідчий ставить запитання. Особи, викликані на очну ставку, з дозволу слідчого можуть ставити запитання одна одній.

Оголошення показань, даних учасниками очної ставки на попередніх допитах, дозволяється лише після дачі ними показань на очній ставці та запису їх до протоколу.

Слідчий пред'являє протокол очної ставки особам, яких допитано, для прочитання або за їх проханням прочитує їм цей протокол. Допитані особи мають право вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок. Ці доповнення або поправки підлягають обов'язковому занесенню в протокол. Протокол очної ставки підписує кожна з допитаних осіб та слідчий. Протокол очної ставки має бути підписаний на кожній сторінці

З5. Процесуальний порядок проведення обшуку та виїмки: завдання, види, учасники, вимоги до протоколу обшуку.

Обшук і виїмка - це невідкладні слідчі дії.

Обшук - це обґрунтована доказами, що є в справі, слідча дія, суть якої полягає в примусовому обслідуванні приміщень, ділянок місцевості, інших об'єктів та окремих громадян, з метою виявлення та вилучення знарядь зло­чину, речей та цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також предметів і документів, які мають значення для встановлення істини в справі. Обшук мо­же бути також проведений для виявлення злочинців, що переховуються.

Слідчий має скласти постанову про проведення обшуку або виїмки. Обшук проводиться із санкції прокурора чи його заступника, за винятком житла чи іншого володіння особи. Для проведення обшуку у житлі громадян необхідно отримати вмотивовану постанову судді, для виїмки це непотрібно.

У невідкладних випадках обшук, за винятком житла, можна провести без санкції прокурора. Однак протягом доби має бути повідомлений прокурор про результати обшуку.

Обшук (виїмка), як правило, проводяться вдень. Для проведення обшуку і виїмки запрошуються двоє понятих.

Якщо обшук (чи виїмка) проводяться у дипломатичних представництвах, необхідно отримати згоду самих представництв і дозвіл із міністерства закордонних справ. При проведенні обшуку і виїмки у цих приміщеннях має бути присутній слідчий, прокурор і уповноважена особа дипломатичного представництва.

Після проведення обшуку складається протокол у двох примірниках, у якому описуються речі, що були вилучені, вказується час, місце проведення обшуку.

Від інших слідчих дій обшук відрізняється передусім своїм пошуковим та примусовим характером.

Пошуковий характер обшуку полягає в тому, що насамперед ця слідча дія спрямована на відшукання матеріалізованої інформації, яка стосується події злочину та має значення для повного, всебічного та об'єктивного роз­слідування справи.

Примусовий характер проведення цієї слідчої дії полягає в тому, що про­ведення обшуку, тобто обстеження приміщень, ділянок місцевості, особи та інших об'єктів може бути здійснено і без наявності згоди обшукуваної особи. Під час проведення обшуку слідчий має право розкривати зачинені примі­щення і сховища, якщо власник відмовляється їх відчинити.

Підставою для прийняття слідчим рішення про проведення обшуку є на­явність достатньої сукупності даних, яка дає підстави слідчому вважати, що у певному місці, або у певної особи знаходиться певна річ або предмет, які мають значення для розслідуваної справи, або переховується особа, яка вчинила злочин.

Під достатніми даними для проведення обшуку розуміються відомості, що містяться у показаннях свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, протоколах слідчих дій, заявах та повідомленнях громадян, а також одержані в ході оперативно-розшукової діяльності.

Закон передбачає також випадки, коли проведення обшуку є можливим без постанови слідчого - особистий обшук у разі затримання або ув'язнення особи під варту, або коли особистий обшук є частиною обшуку у приміщенні (ч.2ст. 184 КПК України).

Обшук особи та виїмка у неї предметів і документів можуть бути проведені без постанови у таких випадках:

1) при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими на те особами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю або інші предмети, які становлять загрозу для оточуючих, чи намагається звільнитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину;

2) при затриманні підозрюваного;

3) при взятті підозрюваного, обвинуваченого під варту;

4) за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка знаходиться в приміщенні, де проводиться обшук чи примусова виїмка, приховує при собі предмети або документи, які мають значення для встановлення істини в справі.

Особи, які беруть участь у виконанні цих слідчих дій, повинні бути однієї статі з особою, яку обшукують чи у якої проводиться виїмка.

Обшук співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов'язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу.

Основною підставою для класифікації обшуку на види є об'єкт обшуку. Залежно від характеру об'єкта обшуку, обшук поділяють на такі види:

1) обшук жилих та нежилих приміщень (квартири, індивідуальні будинки, службові кабінети, сховища, гаражі, підсобні приміщення і т. ін.);

2) обшук ділянок місцевості (подвір'я, садові ділянки, підсобні господарст­ва, території установи);

3) обшук особи, її тіла та одягу;

4) обшук транспортних засобів.

Крім того, розрізняють такі види обшуку: первинний та повторний, оди­ночний та груповий (одночасний). Груповий (одночасний) обшук - це тактична операція з одночасним здійсненням серії обшуків за єдиним планом у різних осіб у межах однієї розслідуваної кримінальної справи.

Виїмка - це слідча дія, яка провадиться у випадках необхі­дності вилучення певних предметів і документів, коли точно відомо, де і в кого вони знаходяться. Тобто виїмка проводиться тоді, коли слідчий достеменно знає, де і в кого знаходиться певний предмет.

Підставою проведення виїмки є мотивована постанова слідчого. Ця слідча дія не потребує санкції прокурора. Винятком є виїмка документів, що становлять державну таємницю. У цих випадках виїмка проводиться з санкції прокурора і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи. Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи проводиться лише за мотивованої постанови судді (ст. 178 КПК України).

Виїмку поділяють на два види: а) виїмку поштово-телеграфної кореспонденції; б) виїмку звичайної документації та пред­метів у громадян і установ.

У першому випадку виїмка проводиться на основі постанови слідчого, санкціонованої прокурором; понятими залучаються особи лише цієї ж установи (пошти), а в другому - виїмка проводиться з ініціативи слідчого і його постанова не санкціонується прокурором. Це обумовлено тим, що під час виїмки в даному випадку не проводяться пошукові дії, а отже, в меншій мірі зачіпаються інтереси громадян.

У ході виїмки в громадянина предметів чи документів, що відносяться до інтимної сторони його життя, поняті можуть бути попереджені у відповідності з нормами чинного законо­давства про нерозголошення фактів, які стали їм відомими в ході цієї слідчої дії.

У тих випадках, коли виїмка пов'язана з вилученням пред­метів (документів) із маси однорідних об'єктів, що мають відно­шення до справи, для участі в ній доцільно залучати відповід­ного спеціаліста, наприклад, спеціаліста-бухгалтера під час виїмки із бухгалтерії документів, що відносяться до розкрадан­ня, яке розслідується.

Під час відмови видати об'єкти, що підлягають виїмці, слідчий має право вилучити їх примусово. Якщо стає відомо, що ці об'єкти сховані зацікавленими особами, то слідчий може винести постанову про обшук, і провести його негайно, у відпо­відності з вимогами КПК України.

Виїмка поштової кореспонденції (ст. 187, 187-1 КПК). Проводиться тоді, коли через кореспонденцію можна встановити місцезнаходження особи, злочинні зв'язки обвинуваченого чи підозрюваного, обставини справи. Арешт на кореспонденцію провадиться з санкції прокурора. Слідчий складає постанову, яка направляється у поштово-телеграфну установу. Виїмка кореспонденції проводиться у присутності двох представників поштово-телеграфної установи. Накладання арешту на поштову кореспонденцію скасовується, якщо в цьому відпадає необхідність.

Зняття інформації з каналів зв'язку можливе і до порушення кримінальної справи. Слідчий, за погодженням із прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду, який виносить постанову про зняття інформації з каналів зв'язку. Інформація, що виявлена, прослуховується, після чого складається протокол. Далі слідчий складає постанову, якою цей протокол визнається доказом, і приєднує його до справи.

З6. Процесуальний порядок проведення впізнання, значення слідчої дії.

Пред'явлення для впізнання - це ефективний спосіб викриття злочинців. Метою впізнання є встановлення, чи є дана особа, чи предмет, саме тією особою чи предметом, на які вказав свідок, обвинувачений, потерпілий. Порядок проведення особи для впізнання:

1. спочатку складається протокол, куди заносяться показання про зовнішній вигляд, ознаки особи, обставини при яких особа їх спостерігала. Коли впізнаючий є свідком чи потерпілим, він попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідок, крім того, і за відмову від дачі показань. ;

2. далі пред'являється особа для впізнання. Особа пред'являється не сама, а у кількості не менше трьох осіб (особи, що пред'являються для впізнання, мають бути тієї ж статі, віку і не мати різких відмінностей в одязі чи зовнішності). Перед тим, як пред'явити особу, їй пропонується зайняти будь-яке місце. Пред'явлення особи для впізнання проводиться в присутності не менше двох понятих. ;

3. той, хто впізнає, запрошується до кімнати, він має чітко вказати на особу, що вчинила злочин;

4. У виняткових випадках з метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання проводиться поза візуальним спостереженням того, кого впізнають, з дотриманням вимог, передбачених КПК. У разі проведення такого впізнання поняті повинні пересвідчитися у можливості впізнання поза візуальним спостереженням того, кого впізнають, і засвідчити таке впізнання. Про результати впізнання обов'язково повідомляється особа, яка пред'являлася для впізнання.

1. можливе впізнання за фотознімками.

Пред'явлення предметів для впізнання (ст. 175 КПК)

При необхідності пред'явити для впізнання який-небудь предмет слідчий спочатку допитує впізнаючого про ознаки цього предмета і обставини, при яких він цей предмет бачив, про що складається протокол допиту.

Коли впізнаючий є свідком чи потерпілим, він попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідок, крім того, і за відмову від дачі показань.

Предмет, що підлягає впізнанню, пред'являється впізнаючому в числі інших однорідних предметів. Впізнаючому пропонується вказати предмет, який він має впізнати, і пояснити, за якими ознаками він його впізнав. Пред'явлення предметів для впізнання проводиться в присутності двох понятих. Пред'явлені предмети по можливості фотографуються.

Протокол пред'явлення для впізнання (ст. 176 КПК)

Про наслідки впізнання складається протокол, який підписують всі учасники впізнання (слідчий, особа, що впізнає, три особи, що пред'являються для впізнання, двоє понятих).

В протоколі зазначаються відомості про особу впізнаючого і про те, що він попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за дачу неправдивих показань, наводяться дані про осіб і предмети, що пред'являються для впізнання, і докладно вказуються ознаки, за якими впізнаючий впізнав особу чи предмет.

У разі проведення впізнання за правилами, встановленими ч. 4 статті 174 КПК, в протоколі, крім відомостей, передбачених цією статтею, обов'язково зазначається те, що впізнання проводилося поза візуальним спостереженням того, кого впізнають, а також вказуються всі обставини і умови проведення такого впізнання.

До протоколу додаються фотознімки, якщо особи або предмети, пред'явлені для впізнання, були сфотографовані.