15. Поняття вини в кримінальному праві. Форми вини.

Поняття вини в кримінальному праві. Форми вини. (Ст. 23-25)

Вина - це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК, та її наслідків.

Вина як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого складу злочину нерозривно пов'язана з його об'єктивними ознаками, її зміст відображають об'єктивні ознаки злочину, що характеризують його об'єкт, предмет і об'єктивну сторону.

Форми вини - це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості та волі особи, що вчиняє суспільне небезпечне діяння.

Форми вини:

• умисел:

о прямий - якщо особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і бажала їх настання;

о непрямий - якщо особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

• необережність:

о злочинна самовпевненість - якщо особа передбачала можливість настання суспільне небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення;

о злочинна недбалість - якщо особа не передбачала можливості настання суспільне небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

16. Умисна та необережна форма вини.

Вина - це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК, та її наслідків.

Вина як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого складу злочину нерозривно пов'язана з його об'єктивними ознаками, її зміст відображають об'єктивні ознаки злочину, що характеризують його об'єкт, предмет і об'єктивну сторону.

У КП враховуються тільки 2 ознаки психологічного стану особи: інтелектуальна ознака та вольова ознака, які використовуються при визначені форми вини – умислу і необережності.

Вина - це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, та її наслідків, виражене у формі умислу (прямого чи непрямого) або необережності (злочинної самовпевненості чи злочинної недбалості).

Інтелектуальна ознака умислу включає:

1) усвідомлення особою суспільно небезпечного діяння (дії чи бездіяльності);

2) передбачення її суспільно небезпечних наслідків.

Вольова ознака умислу – наявність у суб’єкта злочину бажання настання суспільно небезпечного наслідку від вчинення діяння, або свідоме допущення такого настання. В залежності від поєднання у свідомості злочинця інтелектуальної та вольової ознак умисел в теорії КП ділиться на прямий та непрямий.

Прямим умислом є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Непрямим умислом є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Прямий та непрямий умисел – вина умисна.

Необережна вина (у формі необережності).

Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.

Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.