Методика проведення роботи

Завдання 1. Метод математичного аналізу серцевого ритму.

У досліджуваного записують електрокардіограму в ІІ стандартному відведенні (не менше 100 кардіоциклів). Після вимірювання тривалостей R-R інтервалів з точністю до 0,02 с дані групують за зустрічаємістю.

В подальшому розраховують такі показники:

1. Мо (мода) – значення тривалості R-R інтервалу, що найбільш часто зустрічається в досліджуваному масиві, виражене в секундах. Мода свідчить про найбільш вірний рівень функціювання системи кровообігу і при досить стаціонарних процесах співпадає з математичним очікуванням. У перехідних процесах значення моди свідчить про домінуючий рівень функціонування серцево-судинної системи.

2. АМо (амплітуда моди) – число значень, рівних моді, виражене у відсотках до загального числа кардіоциклів, що досліджувалися. Цей показник характеризує стабілізуючий ефект центрального рівня управління серцевим ритмом. В основному цей ефект обумовлений впливом симпатичного відділу вегетативної нервової системи.

3. ∆х (варіаційний розмах) – різниця між максимальною та мінімальною тривалостями R-R інтервалів, виражена в секундах. Вважають, що показник характеризує стан парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. Однак в певних умовах при значній амплітуді повільних хвиль варіаційний розмах залежить в більшій мірі від стану підкоркових нервових центрів, ніж від тонусу парасимпатичної нервової системи.

4. ІНссс (індекс напруги серцево-судиної системи) відбиває ступінь централізації управління серцевим ритмом, виражається в абсолютних одиницях і обчислюється за формулою:

Інтерпретація результатів, одержаних при математичному аналізі серцевого ритму, проводиться на підставі класифікатора, запропонованого Р.М. Баєвським (1984). Виділення станів з різним ступенем домінування тонусу симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи за даними варіаційної пульсометрії передбачається за будь-якими двома показниками.

Автори пропонують виділяти такі стани: а) виражене переважання симпатичної нервової системи (∆х≤0,06; АМо≥80; ІН≥500); б) помірне переважання симпатичної нервової системи (∆х≤0,15; АМо≥50; ІН≥200); в) помірне переважання парасимпатичної нервової системи (∆х≥0,30; АМо≤30; ІН≤50); г) виражене переважання парасимпатичної нервової системи (∆х≥0,50; АМо≤15; ІН≤25).

Система регуляції ритму серця надзвичайно складна і складається з багатьох функціональних елементів. Не завжди ці елементи діють сінергічно, що свідчить про дизрегуляцію вегетативних функцій.

1. Дизрегуляція з переважанням активності парасимпатичної нервової системи. Діагностується у випадках нормо кардії, помірної та вираженої тахікардії, коли активація симпатичного відділу вегетативної нервової системи відносно невелика. Це буває обумовлене або високою економічністю енергетичних і метаболічних процесів (треновані люди), або слабкістю процесів мобілізації ресурсів, зниженням резервних можливостей організму (після тяжких захворювань, синдроми перенапруження та виснаження). При даному стані регуляторних механізмів показники ІН≥200, Мо≥0,80.

2. Дизрегуляція з переважанням симпатичної нервової системи діагностується у випадках нормокардії, помірної або вираженої брадикардії, коли активність симпатичного відділу нервової системи відносно велика. Це буває пов’язане з наявністю факторів, що викликають надмірну активацію симпатичної нервової системи (збудження підкіркових центрів, подразнення спинномозкових симпатичних вузлів), або з компенсаторним підсиленням адренергічних впливів на енергообмін та метаболізм внаслідок патологічних змін в організмі. При даному стані регуляторних механізмів показники АМо≤0,80 і ІН≤50.

Зареєструвати ЕКГ у людей різного віку так, як це вказано в методиці проведення роботи. Зробити математично-статистичний аналіз серцевого ритму та визначити його вікові особливості. Звернути увагу на підвищену вірогідність розвитку дизрегуляторних змін в періоди інтенсивного росту та у людей похилого віку. Результати дослідів занести до таблиці 1.

Таблиця 1.

Математико-статистичні показники Група дослід- жуваних (вік, стать)	Мо, с	АМо, %	∆х, с	ІН, абс. од.	Ознаки дизрегуляції

Завдання 2. Визначення активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи за допомогою інтегрального показника (ІП).

У досліджуваного в стані спокою в ІІ стандартному відведенні записують не менше 10 кардіоциклів. Вимірюють амплітуду зубців Р та Т (точність розрахунків 0,1 мм) з наступним розрахунком інтегрального показника (ІП) за такою формулою:

Визначення показника дозволяє говорити про адрен- та холінергічні впливи регуляторних систем на периферічні органи. Підвищення показника свідчить про активізацію симпатичної нервової системи, а зниження – парасимпатичної. Отримані результати можуть свідчити про такі функціональні стани регуляторних систем:

• ваготонія (ІП≤50%). Переважання тонусу блукаючого нерва. В нормі спостерігається у тренованих людей, а також у людей похилого віку на фоні виснаження симпатичної нервової системи;

• нормотонія (ІП=51-69%). Свідчить про збалансованість впливів симпатичного та парасимпатичного відділів нервової системи. Характерна для здорових людей зрілого віку в стані спокою;

• гіперсимпатотонія (ІП≥70%). Переважання симпатичної нервової системи. У нормі спостерігається у дітей в періоди інтенсивного росту, а також у людей різного віку при дії екстремальних факторів.

Зареєструвати ЕКГ у людей різного віку так, як це вказано у методиці проведення роботи. Визначити величину ІП. Зробити висновки про активність відділів вегетативної нервової системи у людей різного віку. Результати дослідів занести до таблиці 2.

Таблиця 2.

Досліджувані показники Група дослід- жуваних (вік, стать)	Середня амплітуда зубця (Р), мм/с	Середня амплітуда зубця (Т), мм	ІП, %

Завдання 3. Аналіз стану вегетативної нервової системи за допомогою вегетативного індексу (BI).

У досліджуваного в стані спокою вимірюють артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень за 1 хв з подальшим розрахунком BI за такою формулою:

,

де BI - вегетативний індекс; АТд - діастоличний артеріальний тиск; ЧСС - частота серцевих скорочень.

Відхилення показника від нульової лінії розглядають як напруження адаптаційних механізмів організму. Збільшення вегетативного індексу свідчить про зрушення вегетативної рівноваги в бік переваження симпатичного відділу нервової системи, а зменшення - парасимпатичного. Норма для дорослих людей в стані спокою ± 10%.

Визначити величину BI так, як це вказано у методиці проведення роботи у людей різного віку. На підставі отриманих результатів зробити висновок про активність відділів вегетативної нервової системи у людей різних вікових груп. Результати дослідів занести до таблиці 3.

Таблиця 3.

Досліджувані показники Група дослід- жуваних (вік, стать)	АТд, мм.рт.ст.	ЧСС, уд/хв.	ВІ, %

Питання для самоконтролю:

1. Чому вважають, що дослідження показників серцево-судинної системи дозволяє оцінювати стан регуляторних систем організму?

2. В які періоди онтогенезу спостерігається підвищена активність симпатичної нервової системи?

3. Якими особливостями нервової регуляції функцій характеризуютъся люди зрілого віку?

4. Який з відділів вегетативної нервової системи с найбільш активним у людей похилого віку?

5. Які відмінності в стані регуляторних систем характерні для людей чоловічої та жіночої статі одного віку на різних етапах онтогенезу?