Методика проведення роботи

Завдання 1. Визначення належних величин показників зовнішнього дихання.

1. Життєва ємність легенів (ЖЄЛ) - максимальний об’єм повітря, який можна видихнути після максимального вдиху.

ЖЄЛ= ДО + РОВд + РОВид.

Належну життєву ємність легенів (НЖЄЛ) для людей зрілого та похилого віку розраховують за формулами:

для чоловіків: НЖЄЛ,л=(зріст, см0,052)-(вік0,022)-3,6;

для жінок: НЖЄЛ,л=(зріст, см0,041)-(вік0,018)-2,68.

Для визначення НЖЄЛ у дітей шкільного віку застосовують модифіковані формули:

для хлопців 8-12 років: НЖЄЛ,л=(зріст, см0,052)-(вік0,022)-4,6;

для хлопців 13-16 років: НЖЄЛ,л=(зріст, см0,052)-(вік0,022)-4,2;

для дівчат 8-16 років: НЖЄЛ,л=(зріст, см0,041)-(вік0,018)-3,7.

2. Дихальний об’єм (ДО) - об’єм повітря, який людина вдихає або видихає при спокійному диханні. В нормі складає 10% ЖЄЛ.

3. Резервний об’єм вдиху (РОВд) - максимальний об’єм повітря, який можна вдихнути додатково після спокійного вдиху. В нормі складає 55% ЖЄЛ.

4. Резервний об’єм видиху (РОВид) - максимальний об’єм повітря, який можна видихнути додатково після спокійного видиху. В нормі складає 35% ЖЄЛ.

5. Залишковий об’єм (ЗО) - об’єм повітря в легенях, після максимального видиху. ЗО становить 25-30% від величини ЖЄЛ.

6. Функціональна залишкова ємність (ФЗЄ) - об’єм повітря в легенях, що залишається після спокійного видиху. ФЗЄ = ЗО + РОВид.

7. Загальна ємність легенів (ЗЄЛ) - об’єм повітря в легенях після максимального вдиху. ЗЄЛ=ЖЄЛ+ЗО

8. Хвилинний об’єм дихання (ХОД) - об’єм повітря, який проходить через легені за 1 хв.

ХОД(мл/хв)=ЧДДО, де ЧД - число дихальних pyxiв за 1 хв (частота дихання), ДО - дихальний об’єм, мл.

9. Максимальна вентиляція легенів (МВЛ) - об’єм повітря, який може пройти через дихальну систему протягом 1 хв при максимально інтенсивному диханні. Дocлiджyвaний повинен дихати якомога глибше та частіше. Належна величина максимальної вентиляції легенів (НМВЛ) для людей з 15 poків розраховується за формулою:

НМВЛ=0,5НЖЄЛ35, де НЖЄЛ належна величина життєвої ємності легенів, 35 - максимальна частота дихання здорової людини.

Належну величину МВЛ для дітей до 15 років розраховують шляхом множення НЖЄЛ на віковий коефіцієнт, що характерний для даного віку (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Коефіцієнти для розрахунку належних величин максимальної вентиляції легенів у дітей шкільного віку

Стать	Коефіцієнти для вікових груп
	7-11 років	12-14 років
Хлопці Дівчата	20,5 21,7	23,5 19,8

10. Альвеолярна вентиляція легенів (АВЛ) - об’єм вдихуваного повітря, який надходить до альвеол за 1 хв. Для визначення потрібно знати дихальний об’єм, величину "мертвого простору" i частоту дихання. "Мертвий пpocтip" - це пpocтip повітряносних шляхів, у яких не відбувається газообмін. Величина його у дорослих людей в середньому 150 мл.

АВЛ = (ДО - MП)ЧД.

11. Коефіцієнт вентиляції легенів (КВЛ) - це вiднoшeння об’єму повітря, що надійшло в легені при вдиху, до об’єму повітря, який вже знаходився в цей час у легенях. Обчислюється за формулою:

КВЛ = (ДО - МП)/(ЗО + РОВид).

12. Життєвий показник (ЖП) - відношення ЖЄЛ до маси тіла. Обчислюється за формулою:

ЖП=

Фактичні величини показників зовнішнього дихання, як правило, не перевищує ±10-15% від належних.

Завдання 2. Вивчення показників зовнішнього дихання методом спірографії.

Готують спірограф до роботи згідно інструкції. Мундштук спірографа протирають змоченою спиртом ватою. Для виключення носового дихання досліджуваному на ніс накладають спеціальний зажим, після чого він спокійно дихає у спірограф. Включають стрічкопротяжний механізм спірографа та лічильник часу.

Після реєстрації звичайних дихальних рухів досліджуваному пропонують виконати: а) після спокійного видиху - максимально можливий додатковий видих (з метою визначення РОВид); б) після спокійного вдиху - максимально можливий додатковий вдих (з метою визначення РОВд), в) після максимального вдиху - максимально можливий видих для визначення ЖЄЛ.

Для визначення вcix зазначених об’ємів на спірограмі вимірюють висоту зубців, що відповідають конкретному параметру в мм i розрахунок проводить за формулою:

N₁=N₀k,

де N₁ - значення показника в мл, N₀ - висота зубця показника, що визначається в мм, k - калібровочний коефіцієнт, що визначається за паспортом спірографа. Частоту дихання (ЧД) визначають підраховуючи на спірограмі кількість дихальних pyxiв за 1 хв.

Для визначення максимальної вентиляції легенів (MBЛ) досліджуваному пропонують дихати в дихальну систему спірографа з максимальною глибиною та частотою протягом 1 хв. Величину МВЛ визначають за шкалою спірографа.

Оформити протокол досліду. Дослідити показники зовнішнього дихання в стані спокою у людей різного віку. Результати дослідів занести до таблиці (табл. 5.4). Розрахувати за формулами належні величини показників зовнішнього дихання. Порівняти фактичні показники з індивідуальною нормою та величинами, що характерні для людей зрілого віку. Зробити висновки.

Таблиця 5.4

Показники зовнішнього дихання	Показники норми для людей зрілого віку	Індивiдуальна норма	Фактична величина
ЧД, вид/хв	12-16
ДО, мл	400-500
ХОД л/хв	5,5-6,5
АВЛ, л/xв	3,8-4,6
РОВд, л	1,4-1,8
РОВид, л	2,25-2,75
ЖЄЛ, л	4-5
ЖП, мл/кг	64-68
КВЛ	0,07-0,09
ЗО, л	1,0-1,3
ФЗЄ, л	3,25-4,8
ЗЄЛ, л	5-6
МВЛ, л/хв	70-90

Завдання 3. Дихальні проби.

Відхилення фактичних показників зовнішнього дихання від належних величин можуть бути пов’язані з розвитком патологічних змін дихального апарату. Ці зміни зумовлюють затримку розвитку дихальної функції у дітей, а також пригнічення дихання у людей зрілого та похилого віку.

Підставою для проведення дихальних проб є зниження MBЛ, яка відображає резерви дихальної функції. Подальшим етапом дослідження є діагностика типу порушення дихальної функції. Виділяють два типи порушень вентиляції - рестриктивний та обструктивний.

До рестриктивного типу порушень вентиляції відносять yci патологічні стани, при яких знижуються дихальні екскурсії легенів. Такі порушення спостерігаються при ураженнях легеневої паренхіми, плевральних спайках, остеохондрозах зчленувань ребер. З метою визначення порушень даного типу визначають окружність грудної клітки на максимальному вдиху та видиху. Для цього сантиметр проводять безпосередньо через піхвову ямку (досліджуваний має тримати руки вздовж тіла). У чоловіків зрілого віку різниця в нормі складає 7-10 см, а у жінок - 5-8 см.

Обструктивний тип порушень вентиляції обумовлений звуженням повітряносних шляхів, тобто підвищенням їx аеродинамічного опору. Подібні стани спостерігаються при накопиченні в дихальних шляхах слизу, набуханні їx слизової оболонки, спазмі бронхіальних та атрофії дихальних м’язів. При цьому опір видиху підвищується, тому легкість легенів та ФЗЄ у них збільшується.

Діагностування даного виду порушень роблять за допомогою тесту Тіффно. Для цього на спірографі спочатку реєструють ЖЄЛ, а потім вимірюють ОФВ (об’єм форсованого видиху) за 1 сек. Досліджуваному пропонують зробити максимальний вдих, затримати ненадовго дихання, а потім видихнути як можна швидше та глибше. В подальшому за спірограмою обчислюють кількість повітря, що видихається за 1 сек. Визначену величину ОФВ виражають в процентах до ЖЄЛ. Норма для людей віком 20-50 років - 70-80%, а дітей шкільного віку та літніх людей - 65-70%.

Питання для самоконтролю:

1. Які фактори зумовлюють зміни величини належної життєвої ємності легенів протягом онтогенезу?

2. В які вікові періоди спостерігається найбільш інтенсивна вентиляція легенів в стані спокою?

3. В які вікові періоди резервні можливості дихальної системи максимальні, мінімальні?

4. 3 якого віку визначаються статеві особливості дихання у дітей? Чим це можна пояснити?

5. В які вікові періоди підвищена вірогідність розвитку порушень дихання рестриктивного та обструктивного типу?