Ключові терміни

Фінансова система, фінансова система за внутрішньою структурою, фінансова система за організаційною побудовою.

2.1 Поняття фінансової системи

Фінансова система являє собою сукупність відносин як усередині підприємств, галузей, держави, так і між підприємствами, галузями, державами у процесі створення, розподілу й використання ВВП і національного доходу (грошових фондів і нагромаджень). Це сукупність окремих сфер фінансових відносин, які пов'язані між собою.

Фінансова система розглядається з двох сторін: за внутрішньою (змістовною) структурою й організаційною побудовою.

За внутрішньою структурою фінансова система – це сукупність дещо відособлених сфер і ланок, що відображають специфічні форми й методи фінансових відносин.

За організаційною побудовою фінансова система – це сукупність фінансових органів й інститутів, що керують грошовими потоками.

2.2 Фінансова система за внутрішньою структурою

Внутрішня структура фінансової системи відображає об'єктивну сукупність фінансових відносин і є загальною для всіх країн. Вона складається зі сфер і ланок. Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин, а ланки – їх відособлену частину (див. рис. 2.1).

Внутрішня структура фінансової системи охоплює такі сфери: фінанси суб'єктів господарювання, державні фінанси, міжнародні фінанси, фінансовий ринок і деякі економісти до цієї системи відносять страхування.

Сфера фінансів суб'єктів господарювання відображає рух грошових потоків підприємств. Оскільки вони мають загальні принципи організації й методи здійснення фінансової діяльності, то ця сфера не розділяється на окремі ланки. Існують певні особливості, пов'язані з формою власності й галузевою специфікою. Однак вони не настільки істотні, щоб на їх підставі виділяти окремі ланки. Ці особливості впливають на організацію фінансових відносин, але не змінюють їх сутності.

Рисунок 2.1 – Фінансова система України за внутрішньою структурою

Сфера державних фінансів, що характеризує фінансову діяльність держави, поділяється на такі ланки: бюджет держави, державний кредит, фонди цільового призначення, фінанси державних підприємств.

Сфера міжнародних фінансів відображає перерозподільчо-обмінні відносини й централізацію ресурсів на світовому рівні. Вона складається із двох частин – міжнародних фінансових відносин і безпосередньо міжнародних фінансів. Міжнародні фінансові відносини опосередковуються через міжнародні розрахунки, які, у свою чергу, базуються на використанні двох валют і встановленні валютного курсу. Нині процеси курсоутворення, купівлі й продажу необхідних валют пов'язані з функціонуванням валютного ринку, що формує специфічну ланку міжнародних фінансів. Безпосередньо міжнародні фінанси містять дві ланки – фінанси міжнародних організацій і міжнародні фінансові установи.

Сфера фінансового ринку охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару. За формою ресурсів фінансовий ринок поділяється на ринок грошей і ринок капіталів. Функціонування фінансового ринку забезпечується через відповідні установи - банки, інституціональних інвесторів, фондові біржі.

Відособленою ланкою фінансової системи є страхування. Воно не належить до конкретної сфери й займає проміжне місце між мікро- і макрорівнями.

Національні фінансові системи відображають структуру фінансів окремих країн. До їх складу входять:

• фінанси суб'єктів господарювання;

• страхування;

• державні фінанси;

• внутрішні валютний і фінансовий ринки.

Світова й регіональні фінансові системи складаються із двох рівнів:

• національні фінансові системи країн світу або окремого регіону;

• міжнародні фінанси, які відображаються в централізованих на світовому або регіональному рівнях коштах і фінансових ресурсах.

Побудова фінансової системи виходить із необхідності вирішення таких завдань:

• формування, концентрація й оптимальне розміщення достатніх для виробництва певного обсягу ВВП фінансових ресурсів;

• досягнення максимальної ефективності використання наявних фінансових ресурсів - максимізація обсягів виробленого ВВП на основі вибору раціональної структури форм фінансового забезпечення;

• встановлення оптимальних пропорцій розподілу й перерозподілу виробленого ВВП із метою повного забезпечення потреб громадян, підприємств, держави;

• всебічне сприяння залученню всіх тимчасово вільних коштів і отриманих доходів через установи фінансового ринку на потреби фінансового забезпечення виробництва ВВП;

• формування страхових фондів з метою забезпечення відшкодування втрат фінансових ресурсів і доходів і встановлення максимальних передумов для використання коштів даних фондів у кругообігу ресурсів.