Питання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте систему оподаткування в Україні.

2. Назвіть недоліки існуючої системи оподаткування.

3. Розкажіть про класифікацію податків.

4. Які функції виконують податки? Їх суть.

5. Назвіть та охарактеризуйте основні елементи податку. Наведіть приклади основних елементів податку.

6. Податок з доходів фізичних осіб. Об’єкт оподаткування. Основні ставки. База оподаткування.

7. Податкова соціальна пільга з податку на доходи фізичних осіб. Її розмір та застосування. Хто має право на отримання податкової соціальної пільги?

8. Податкова знижка з податку на доходи фізичних осіб. Сфера та порядок її застосування.

9. Податок на прибуток підприємств, його роль і місце в податковій системі. Платники, об`єкт оподаткування, ставка податку.

10. Склад доходів при визначенні податку на прибуток підприємства.

11. Склад видатків при визначенні податку на прибуток підприємства.

12. Пільги з податку на прибуток підприємств..

13. Податок на додану вартість: сутність та значення.

14. Методика включення ПДВ до ціни товарів, послуг, робіт. Визначення бази оподаткування.

15. Ставки та платники ПДВ. Порядок сплати податку до бюджету.

16. Пільги з ПДВ.

17. Акциз як форма непрямого оподаткування. Платники акцизного податку. Об’єкт акцизного податку.

18. Визначення суми акцизного податку за різними за формою ставками. Пільги з акцизного податку, порядок сплати акцизного податку до бюджету.

19. Плата за землю. Його платники та об’єкти оподаткування.

20. Ставки з плати за землю.

21. Пільги з плати за землю.

22. Спрощена система оподаткування. Єдиний податок. Платники і ставки. Хто не може перейти на єдиний податок?

23. Які податки не сплачують платники єдиного податку?

24. Фіксований сільгоспподаток. Об’єкт, платники, ставки. Хто не може перейти на фіксований сільгоспподаток?

ТЕМА 7

ДЕРЖАВНІ ЦІЛЬОВІ ФОНДИ

Питання 7.1 Загальна характеристика державних цільових фондів.

Питання 7.2 Розмір єдиного соціального внеску.

Питання 7.3 Пенсійний фонд України. Його характеристика.

Питання 7.4 Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, пов'язаними з похованням.

Питання 7.5 Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Питання 7.6 Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань.

Ключові терміни

Соціальне страхування, загальнообов’язкове державне соціальне страхування, застрахована особа в системі загальнообов’язкового соціального страхування, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, мінімальний страховий внесок.

7.1 Загальна характеристика державних цільових фондів

Державні цільові фонди – це сукупність фондів коштів, що перебувають у розпорядженні центральних і місцевих органів влади.

Державні цільові фонди є однією з ланок державних фінансів, порядок їх формування й витрати регламентуються законодавчими актами (Законом України «Про державний бюджет» на поточний рік, законами України, що регламентують діяльність державних цільових фондів).

Існування державних цільових фондів є необхідним і пов'язано з таким:

1. у органів державної влади й управління, що формують цільові фонди, з'являються додаткові джерела фінансування своїх функцій;

2. існування єдиного централізованого фонду коштів недостатньо для задоволення всіх державних потреб;

3. з'являється можливість із більшою ефективністю проводити контрольну роботу за цільовим використанням державних коштів.

Державні цільові фонди в теорії можуть створюватися:

1. шляхом відділення з державного бюджету окремих витрат, що мають велике значення;

2. шляхом формування спеціальних фондів із самостійними джерелами доходів.

Джерелом державних цільових фондів (як державного, так і місцевих бюджетів) є національний доход країни. А мобілізацію коштів здійснюють через спеціальні внески (найчастіше обов'язкові), позики, кредити, спрямування коштів з бюджету й т.д.

Залежно від напрямків використання коштів розділяють фонди:

• економічні (колишній Державний інноваційний фонд);

• соціальні (Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та ін.).

За часом дії виділяють тимчасові й постійні.

Цільові фонди деякою мірою доповнюють Державний бюджет, мають строго цільове призначення й на інші цілі не використовуються.

Соціальні фонди становлять систему соціального страхування. Соціальне страхування – це самостійна галузь страхування, що охоплює сукупність відносин з приводу формування й використання колективних страхових фондів, призначених для виплати відшкодування при постійній або тимчасовій втраті працездатності або місця роботи.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов'язків і гарантій, що передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у випадку хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття по незалежним від них причинам, а також у старості й в інших випадках, передбачених законодавством, за рахунок грошових фондів, формованих шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим їм органом (роботодавцем), громадянами, а також бюджетних і інших джерел, передбачених законодавством. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування зображене на рисунку 7.1. В Україні ще не прийнятий закон про медичне страхування.

Соціальне страхування можна собі уявити як соціальну систему, що має на меті створення загальнонаціональної організації взаємодопомоги обов'язкового характеру, що зможе діяти з найвищою ефективністю лише в тому випадку, якщо вона буде всеохоплюючою як з погляду охоплення нею населення, так і з погляду покриття ризиків. Кінцева мета полягає в реалізації плану, що захищав би всю сукупність населення від всієї сукупності факторів нестабільності.

Застрахованою особою в системі загальнообов’язкового соціального страхування є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

страхувальниками в системі загальнообов’язкового соціального страхування є – роботодавці та інші особи, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

В Україні ведеться Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування – організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Р исунок 7.1 – Загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Він побудований на основі системи персоніфікованого обліку платників внесків до Пенсійного фонду України (у ПФУ система персоніфікованого обліку працює ще з 2000 року).

єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Консолідований внесок введений в дію з 1 січня 2011 р. до 1 січня 2011 р. внески до чотирьох фондів соціального страхування (без медичного) сплачувалися підприємствами окремо до кожного, наприклад, підприємства сплачували до ПФУ 33,2% нарахувань на фонд оплати праці, до Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (ФСС) – 1,4 %, до Фонду соціального страхування на випадок безробіття (ФБ)– 1,6 %, до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (ФНВ)– від 0,2 % до 13,6 % в залежності від класу професійного ризику виробництва (виділяється 67 класів професійного ризику виробництва). Утримання із заробітної плати найманих працівників теж робились окремо за кожним фондом: до ПФУ утримувалось 2 % нарахованої зарплати, до ФСС – 0,5 або 1 % , до ФБ – 0,6 % (а до ФНВ утримання із заробітної плати працівників не здійснювалися).

максимальна величина бази нарахування єдиного внеску – максимальна сума доходу застрахованої особи, що на початок 2011 р. дорівнювала п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (протягом 2011 року ця сума змінювалася відповідно до зміни прожиткового мінімуму і становила з 1.01 – 14115 грн (941*15), з 1.04 – 14400 грн (960*15), а з 01.10 повинна була дорівнювати 14775 грн (985*15), але у зв’язку з останніми змінами в законодавстві з 1 жовтня 2011 р. максимальна сума, на яку нараховується страховий внесок стала дорівнювати 17 прожитковим мінімумам, тобто 985*17=16745 грн, а з 1 грудня 2011 р.: 1004*17=17068 грн.

мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Мінімальна зарплата на 2011 р. дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працезданих осіб: з 1 січня – 941 гривна, з 1 квітня – 960 гривен, з 1 жовтня – 985 гривен, з 1 грудня – 1004 гривни.