6.2 Поняття й основні елементи податку

Податок – обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу.

Збір (плата, внесок) – обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

У попередньому питанні говорилося про єдиний підхід при встановленні різних податків і зборів і згадувались обов’язкові елементи податку. Серед них:

1) платники податку;

2) об’єкт оподаткування;

3) база оподаткування;

4) ставка податку;

5) порядок обчислення податку;

6) податковий період;

7) строк та порядок сплати податку;

8) строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Під час установлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

Зупинимося на суті кожного з них.

Платники податків – фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів.

Кожний із платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Податковим кодексом введене поняття «податковий агент». Податковий агент – особа, на яку покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені для платників податків.

Об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

Податковий обов’язок – обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені законодавством. Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором.

База оподаткування – конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об’єкта оподаткування. База оподаткування  це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються для кожного податку окремо.

Ставка податку – розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування. Ставки податку бувають абсолютні (специфічні) та відносні (адвалерні).

Абсолютна (специфічна) – ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

Відносна (адвалорна) – ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосування відповідних коефіцієнтів.

Податковий період – установлений період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.

Базовий податковий (звітний) період  період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку.

Податковим періодом може бути: календарний рік; календарний квартал; календарний місяць; календарний день.

Податкова пільга  передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності відповідних підстав. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Строк сплати податку та збору – період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочення; розстрочення; податкового кредиту.

Порядок сплати податків та зборів. Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім окремих випадків, передбачених законодавством.

Порядок сплати податків та зборів установлюється для кожного податку окремо. Також окремо для кожного податку встановлюються строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

У практиці оподатковування існує три основних способи стягнення податків:

1. кадастровий;

2. вилучення податку до одержання власником доходу;

3. вилучення податку після одержання власником доходу.

Кадастр – це реєстр, що містить перелік типових об'єктів (землі, доходів), що класифіковані за зовнішніми ознаками, і встановлює середню прибутковість об'єкта оподатковування. До зовнішніх ознак відносять, наприклад, при земельному податку – розмір ділянки.

Згідно із другим способом, податок обчислюється й утримується бухгалтерією юридичної особи, що виплачує дохід суб'єктові податку (при виплаті прибуткового податку).

Третій спосіб передбачає подачу платником податків у податкові органи декларації про отримані доходи.

Ще хотілося б зупиниться в даному питанні на такій неосяжній частині системи оподатковування, як обов'язки й відповідальність платників податків.

Основні з обов’язків платника податків:

1) стати на облік у контролюючих органах;

2) вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

3) подавати до контролюючих органів декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

4) сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством;

5) подавати на письмову вимогу контролюючих органів документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів;

6) подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв’язку з отриманням податкових пільг та напрями їх використання;

7) виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки та інші.

За порушення законів з питань оподаткування в Україні застосовуються такі види юридичної відповідальності:

1) фінансова;

2) адміністративна;

3) кримінальна.

Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (див. тему 4).