2. Фінанси установ соціальної сфери.

Особливості фінансів установ соціальної сфери полягають у наступному:

• Тут не виробляється матеріальний продукт і не створюється вартість, а лише виконуються роботи й надаються послуги;

• Процес надання послуг співпадає із процесом їх споживання, тобто в цій сфері не існує посередників, немає нагромадження робіт і послуг;

• Тут широко використовується висококваліфікована робоча сила;

• Найбільшу питому вагу у видатках установ соціальної сфери займає оплата праці;

• Платежі в бюджет є незначними або взагалі відсутні.

Основним джерелом фінансування установ соціальної сфери є кошти відповідного бюджету. Установи, що утримуються за рахунок коштів бюджетів називаються бюджетними. Це — школи, дитячі дошкільні заклади, лікарні, поліклініки, професійно-технічні училища, вищі навчальні заклади, державні органи влади і управління тощо. В більшості випадків перелічені заклади надають населенню послуги безкоштовно. Фінансовий план бюджетної організації складається у вигляді кошторису, це основний плановий документ.

Формування дохідної частини кошторису доходів і видатків установи здійснюється на основі розрахунків доходів із кожного джерела, що передбачаються у плановому періоді. У видатковій частині кошторису установи зазначається загальна сума витрат із розподілом їх за категоріями видатків економічної класифікації.

2. Фінанси некомерційних установ та організацій.

До некомерційних орг-й належать добровільні громадські формування.

Вони не сплачують податку на прибуток, користуються пільгами на деякі ін. податки та збори. Добровільні громадські формування об’єднують громадян на основі єдності інтересів для спільної реалізації своїх прав і свобод. Вони поділяються на: політичні партії та громадські орг-ї.

Осн.джерелом фін-х ресур-в політичних партій є вступні членські внески, благодійні пожертвування; громадських орг-й – вступні та членські внески, надходження від належних їм комерційних структур, від проведення екологічної, оздоровчої, аматорської, культурної, освітньої, релігійної та благодійної діяльності. Видатки громадських формувань пов’язані з необхідністю фінансування затрат щодо статутної діяльності, оплати праці штатного апарату, амін.-господ-х затрат , затрат на проведення культурно-масових заходів, тощо.

Видами громадських орг-й є професійні спілки, доброчинні фонди, творчі спілки, товариства сліпих.

Залежно від форм власності, передбачених законом, підприємства можуть бути приватними, комунальними, колек­тивними, державними, а також змішаними.

Залежно від способу утворення (заснування) та формуван­ня статутного фонду в Україні діють унітарні та корпоративні підприємства.

Унітарне підприємство створюється одним засновником. Унітарними є державні, комунальні, релігійні підприємства та підприємства, засновані на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, у тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Згідно з Господарським кодексом України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або грома­дянами шляхом об єднання їх майна й участі в підприєм­ницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Господарські товариства створюються і діють на підставі установчих документів (установчого договору, статуту).

Господарські товариства залежно від характеру інтеграції (осіб чи капіталу) та міри відповідальності за зобов'язаннями (повна чи часткова) поділяють: на повні, з обмеженою відповідальні­стю, додатковою відповідальністю, командитні, акціонерні.

Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) — це товариство, всі учасники якого займаються спільною під­приємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями підприємства всім своїм майном.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Учасники товариства несуть відповідальність у межах їхніх внесків.

Товариство з додатковою відповідальністю є господар­ським товариством, статутний фонд якого поділений на частки згідно з установчими документами. Учасники товариства не­суть відповідальність за зобов'язаннями у розмірі своїх внесків, а якщо їх не достатньо, то додаткову солідарну відповідальність У розмірі, кратному до внеску кожного учасника.

Командитним визнається товариство, яке включає поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується, внеском у майні товариства.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номіналь­ної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери відповідають за зобов'язання­ми товариства тільки в межах вартості належних ш акцій.

Акціонерні товариства можуть бути відкритими і закритими. Згідно з Господарським кодексом в Україні можуть створю­ватись і функціонувати два типи об'єднань підприємств:

1) добровільні;

2) інституціональні.

За умов ринкової економіки підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати науково-технічну, виробни­чу, комерційну та інші види діяльності й створювати доб­ровільні об'єднання, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

В Україні крім добровільних створюються й функціонують інституціональні об'єднання, діяльність яких започатко­вується у директивному порядку міністерствами (відомства­ми), органами самоврядування чи безпосередньо Кабінетом Міністрів України.

У народному господарстві України функціо­нують потужні державні корпорації, створені на базі колишніх галузевих міністерств. Інституціональні міжгалузеві об'єднан­ня підприємств та організацій діють в агропромисловому комп­лексі, будівництві, інших секторах економіки.

Підприємство, яке входить до інституціонального об'єднан­ня, не має права без згоди об'єднання виходити з його складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності.

Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпо­рації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціації — це договірні добровільні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності, чле­ни асоціації зберігають юридичну і фінансову самостійність. Асоціація не має права втручатись у господарську діяльність будь-якого з учасників.

Корпорації — це договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень для центрального регу­лювання діяльності кожного з учасників.

Консорціуми — це тимчасові статутні об'єднання промис­лового і банківського капіталу для досягнення загальної мети (здійснення спільного великого господарського проекту). Учас­никами консорціуму можуть бути державні та приватні фірми, а також окремі держави (наприклад міжнародний консорціум супутникового зв'язку). Учасники консорціуму зберігають юридичну і фінансову самостійність. У разі досягнення мети створення консорціуму він припиняє свою діяльність.

Концерни — це статутні об'єднання підприємств, що ха­рактеризуються єдністю власності та контролю. Об'єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства різних галузей економі­ки (промисловість, транспорт, торгівля, страхові компанії, банки). Після створення концерну суб'єкти господарювання втрачають самостійність. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Промислово-фінансові групи — це об'єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей еконо­міки, що утворюються за рішенням Кабінету Міністрів Украї­ни на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України. Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання.

Холдинги — це специфічна організаційна форма об'єднан­ня капіталів. Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), ви­знається холдинговою компанією. Між холдинговою компа­нією та її дочірніми підприємствами встановлюються відноси­ни контролю-підпорядкування відповідно до вимог Господар­ського кодексу України. Якщо з вини контролюючого підприєм­ства дочірнім підприємством було укладено (здійснено) не ви­гідні для нього угоди або операції, то контролююче підприєм­ство повинне компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки. Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності й буде визнане банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме контролююче підприємство.

Законом можуть визначатися й інші форми об'єднання інте­ресів підприємств: союзи, спілки тощо.