Виробники тролейбусів:

Україна:

• Київський завод електротранспорту, м. Київ

• Серійний завод «Антонов», м. Київ

• Львівський автобусний завод, м. Львів

• Електрон (концерн), м. Львів

• Південний машинобудівний завод, м. Дніпропетровськ

• Луцький автомобільний завод (Богдан), м. Луцьк;

• Чернігівський автобусний завод, м. Чернігів

• Одеський автоскладальний завод, м. Одеса

• Дніпропетровський ремонтний завод електротранспорту, м. Дніпропетровськ

Росія:

• ЗАТ «Тролза» (колишній ЗіУ), м. Енгельс, Саратовська область;

• ВАТ «Башкирський тролейбусний завод» (БТЗ), м. Уфа;

• ВАТ «Транс-Альфа» (Вологодський механічний завод), р. Вологда;

• Московський тролейбусний завод (МТрЗ) — філія ГУП «Мосгортранс», м. Москва;

• ВАТ «Тушинский машинобудівний завод» (ТМЗ), м. Москва;

• ТОВ «Лікінський автобусний завод» (Група ГАЗ), м. Лікіно-Дульово, з грудня 2007 р.;

• ЗАТ «Волгоградський завод транспортного машинобудування» (ВЗТМ), м. Волгоград.

Білорусь:

• «Белкоммунмаш» (БКМ), м. Мінськ;

• Мінський автомобільний завод (МАЗ), м. Мінськ.

• ТОВ «Етон» Мінська область (виробництво тролейбусів «МАЗ-Етон»)

Чехія:

• «Škoda» Пльзень;

• «Solaris Bus & Coach Cegelec» Острава;

• «SOR» Острава;

• «Bogdan-Cegelec» Острава.

• «Zliner» Злін.

Польща:

• «Solaris Bus & Coach»;

• «Bogdan-Ursus»

В Україні станом на 2013 рік діє 42 тролейбусні системи, тим самим Україна посідає друге місце в світі за кількістю тролейбусних систем (після Росії).

Перший пасажирський тролейбус в Україні був виготовлений на КЗЕТ в 1936 році.

Найбільша і найстаріша тролейбусна система України розташована у Києві.

Найдовшим тролейбусним маршрутом у світі є міжміський маршрут Сімферополь — Алушта (52 км) — Ялта (86 км) в Криму.

Тролейбус, як і автобус, рухається по автомобільній дорозі з твердим покриттям, що дозволяє використовувати існуючу дорожню мережу міста без переобладнання.

Електрика до рухомого складу подається через контактну мережу від тягових підстанцій. Контактна мережа тролейбуса розділена на секції, ізольовані одна від одної за допомогою секційних ізоляторів. Кожна секція підключається до однієї або двох (зрідка) тягових підстанцій за допомогою підземних або повітряних фідерних ліній. Така схема дозволяє вибірково відключити окрему секцію в разі її пошкодження або для проведення ремонтних робіт.

Зупинки тролейбуса зазвичай поєднані з автобусними, однак при великому пасажиропотоці вони можуть бути роздільними або навіть багатопозиційними (кожна позиція для свого маршруту). В Україні, на відміну від більшості країн, для позначення зупинки тролейбусу існує спеціальнийдорожній знак.

Тим не менш, тролейбус потребує більш якісних доріг, ніж автобус або автомобіль: поганий стан дорожнього покриття не тільки погіршує комфортність руху і прискорює знос підвіски, але й може викликати сходження штанг з контактних дротів, яке іноді призводить до коротких замикань і пошкодження контактної мережі. Так, в Україні тролейбус повинен експлуатуватися на дорогах категорій Т або П з покриттям капітального типу, відповідних ДСТУ.

Контактна мережа тролейбуса двохдротова — на відміну від контактної мережі трамвая, де в якості другого проводу використовуються рейки, і як наслідок, значно складніша і важча. Дроти розташовані на відносно невеликій відстані один від одного, і тому повинні бути обов'язково захищені від зближення. Крім цього, вони повинні також бути ізольовані в місцях перетинань контактних мереж, що вимагає влаштування стрілок і спеціальних перетинів з трамвайною або іншою тролейбусної лінією, і більш ретельного регулювання натягу щоб уникнути захльостування дротів при сильному вітрі.