Шляхом максимального згинання кінцівок

Щоб зупинити кровотечу із судин плеча, валик підкладають у підпахову ямку, а руку, зігнуту в лікті, прив'язують до тулуба, обмо­туючи бинт навколо грудей.

При пораненнях судин гомілки і підколінної артерії ногу згина­ють у колінному суглобі, поклавши попередньо на згинальну повер­хню суглоба валик з тканини, гомілку прив'язують до стегна.

Для зупинки кровотечі із судин стегна і пахової області нижню кін­цівку згинають у колінному та тазостегновому суглобах, так, що стегно підтягується до живота. У паховий згин кладеться валик, і вся кінцівка закріплюється пов'язками через гомілку і ділянку попереку.

Метод згинання кінцівок у суглобах не можна використовувати при

внутрішньосуглобових переломах та інших пошкодженнях суглобів. Кровотеча із внутрішніх органів виникає внаслідок сильних ударів.

Ознаки:

• утворення синця на місці травми;

• м'які тканини над місцем травми болісні, опуклі на дотик (на­ приклад, "твердий живіт" при внутрішній кровотечі у черевну поро­жнину);

• частий слабий пульс;

• часте дихання;

• бліда шкіра, прохолодна на дотик;

• нудота, блювання;

• непритомний стан.

У таких випадках треба негайно викликати лікаря, а до його при­ходу створити потерпілому повний спокій. До місця можливої трав­ми покласти грілку з льодом. Без дозволу лікаря потерпілому не мо­жна давати пити.

Евакуацію таких потерпілих потрібно проводити з особливою обережністю і першочергово.

Накладання пов'язок

Для захисту ран від можливого ураження бактеріями, отруйними або радіоактивними речовинами на неї накладають пов'язку, яка складається з куска стерильної марлі або бинта, потім іде шар вати і закріплюють пов'язку за допомогою бинта. При перев'язці бинт слід тримати у правій руці, а лівою рукою утримувати пов'язку і розправляти ходи бинта. Бинт розгортають не відриваючись від пов'язки, зліва направо, наступним ходом перекриваючи попередній наполо­вину. Пов'язка накладається не дуже туго (крім тих випадків, коли потрібна спеціальна давлюча), щоб не порушувати кровообіг. Щоб бинт не сповзав, на початку і в кінці бинтування роблять закріплю­ючі ходи, бинтування проводять від найбільш вузької частини тіла до найбільш широкої (знизу вверх).

Для накладання пов'язки зручно користуватись індивідуальним перев'язувальним пакетом (І П П), який складається з:

1. бинта;

2. 2-х ватно-марлевих подушечок ;

3. чохла (гумового);

4. шпильки, (див. рис. № 8)

Рис. № 8. Будова індивідуального перев'язувального пакета (ППІ)

Розкривши пакет виймають бинт і подушечки так, щоб не торка­тись їх внутрішньої поверхні руками; подушечки накладають внут­рішньою стерильною поверхнею на рану, а при наскрізних поранен­нях - на вхідний і вихідний отвір, а потім прибинтовують їх. Кінець бинта закріплюють шпилькою.

Види пов'язок:

1. При пораненнях волосистої частини голови - накладається пов'язка у вигляді "чепця" (рис. №9).

Рис. № 9. Пов'язка на волосисту частину голови "чепець"

2. При пораненні шиї, гортані чи потилиці - накладають хрестоподібну пов'язку (див. рис. № 10).

Рис. № 10. Хрестоподібна пов'язка на потилицю

3. При великих ранах голови та їх розташуванні на ділянці обличчя краще накладати пов'язку вигляді "вуздечки" (див. рис. №11).

Рис. № 11 Пов'язка "вуздечка"

4. На ніс, чоло, підборіддя накладають пращевидну пов’язку (рис.№ 12).

Рис. № 12 Пращевидна пов'язка

5. На груди накладають спіральну чи хрестоподібну пов'язку (див. рис. № 13, 14).

Рис. №13. Спіральна пов'язка на Рис.14. Хрестоподібна пов’язка

грудну клітку на груди

6. На верхні кінцівки накладають спіральні, колосовидні, хрестоподібні пов'язки.

7. На палець - спіральні пов'язки (див. рис. №15а).

8. При ушкодженні долоні чи тильної поверхні кисті пов'язку на­ кладають, починаючи з фіксуючого ходу на зап'ясті, а далі по тилу кис­ті, потім знову через долоню по тилу кисті косо на зап'ястя, далі ходи повторюють; пов'язку закріплюють на зап'ясті (див. рис. №15 б).

9. На ліктьовий суглоб пов'язку накладають 2-3-ма ходами бинта через ліктьову ямку і далі спіральними ходами бинта, поперемінно накладаючи їх на передпліччя і плечі з перехрещуван­ ням у ліктьовій ямці (див. рис. №15 в)

а б в

Рис. №15. Накладання пов’язок: а) спіральна пов’язка на палець, б) хрестоподібна пов’язка на кисть, в) спіральна на ліктьовий суглоб

10. На плечовий суглоб ~ накладають, починаючи від здорової сторони з пахвової западини по грудях і зовнішній поверхні ушкодженого плеча позаду через западину під пахом на пле­че; по спині через здорову западину під пахом далі на груди і, повторюючи ходи бинта, доки не закриють весь суглоб, закріплю­ють кінець на грудях шпилькою (див. рис. №16).

Рис. № 16. Пов’язка плечовий суглоб

11. Пов'язку на ділянку п'яти накладають першим ходом бинта через найбільш виступаючу її частину, далі, чергуючи, вище і нижче першого ходу бинта, а для фіксації роблять косі і вось-

миподібні ходи бинта.

12. На гомілковостопний суглоб накладають восьмиподібну по­в'язку (див. рис. №17).

Рис. №17. Восьмиподібна пов’язка на гомілковостопний суглоб

Пов'язку на колінний суглоб накладають, починаючи з кругового ходу бинта через надколінну чашечку, а потім ходи бинта поперемінно йдуть вище і нижче, перехрещуючись у ямці під коліном.

13. Накладання пов'язок при проникаючих ранах живота і гру­дей мають деякі особливості. Так, при проникаючій рані живота із рани випадають нутрощі. Вправляти їх заборонено, рану слід закри­- ти стерильною серветкою; на серветку зверху слід покласти м'яке ватномарлеве кільце і накласти не надто тугу ватно-марлеву пов'язку. Постраждалому з проникаючим пораненням живота не можна давати пити, а дозволяється тільки змочити губи водою. Негайно викликати лікаря.

14. При проникаючих пораненнях грудної клітки на рану треба накласти внутрішньою стерильною поверхнею прогумовану оболонку, а на неї стерильні подушечки індивідуального перев'язувального паке­та (ІПП) і туго (на видиху) забинтувати. За відсутністю ІПП герметична пов'язка може накладатись з використанням лейкопластиру. Смужки лейкопластиру, починаючи з 1-2 см вище рани черепицеподібно приклеюють до шкіри, закриваючи всю поранену поверхню. На лейкопластир накладають стерильну серветку чи стерильний бинт у 3-4 шари, далі вату і туго забинтовують, (див. рис. №18).

Рис. № 18. Лейкопластирна пов'язка при проникаючому пораненні грудної клітки

Надання першої допомоги при переломах,

травматичному шоку, синдромі тривалого

стискання, опіках, замерзанні, відмороженні,

загальному переохолодженні,

при ураженні електричним струмом,

при утопленні та інших нещасних випадках

Переломи

Перелом - це порушення цілісності кісток.

Ознаки перелому:

1. Різкий біль у місці перелому;

2. Припухлість у місці перелому ;

3. Патологічна рухливість у місці перелому;

4. При відкритих переломах можуть спостерігатись кісткові уламки в рані;

5. Супроводжується скороченням (іноді викривленням) кісток у місці перелому;

6. При переломах кісток черепа можлива кровотеча з вух ;

7. При переломах ребер болючість при диханні і характерний хруст в місці перелому при дотику.

Види переломів:

• закриті (не порушують цілісність шкіряних покривів);

• відкриті (в місці перелому видно рану, можлива кровотеча).

Перша допомога при переломах:

1. Забезпечити нерухомість (це зменшує біль і запобігає подальшому зсуву кісткових уламків) за допомогою транспортної іммобілі­зації. Будь-яка транспортна іммобілізація складається з 3-х частин:

а) шини (металеві драбинчасті і сітчасті, фанерні).Фанерні шини виготовлені з тонкої фанери, їх використовують для іммобілізації верхніх та нижніх кінцівок. Металеві шини досить легкі і міцні. Сіт­- часту шину виготовляють з м'якого тонкого дроту, вона добре моде­люється, але не досить міцна, це і є обмеженням для її широкого використання. Можна використовувати підручні матеріали: палиці, дощечки, шматки фанери, картону, можна прибинтувати верхню кінцівку до тулуба, а нижню - до здорової ноги (аутоіммобілізація).

б) прокладки ;

в) фіксуючі пов'язки.

Правила накладання шин:

а) шину (жорстку) ні в якому разі не накладають на голе тіло, а тільки на м'яку прокладку (вата, бинт);

б) при накладанні шини слід обов'язково забезпечити нерухомість хоча б 2-х суглобів - одного вище місця перелому, другого нижче місця перелому, а при переломах великих кісток (стегнової, плечевої) навіть 3-х.

в) при відкритих переломах вправлення уламків не проводять, накладають стерильну пов'язку і кінцівку фіксують в тому положенні, в якому вона знаходиться на момент пошкодження.

2. Ушкоджену кінцівку не можна витягувати.

3. При переломі кісток передпліччя необхідно досягти нерухомості у ліктьовому та променево-зап'ясному суглобах. Іммобілізацію проводять драбинчатою або сітчатою шиною. Шину спочатку потріб­ но виміряти по здоровій руці. Накладають на зовнішню поверхню пошкодженої кінцівки від середини плеча до кінчиків пальців. Ліктьовий суглоб згинають під прямим кутом, в долоню вкладають валик, шину прибинтовують до кінцівки і руку підвішують на хустці.(рис.№19)

Рис. №19. Іммобілізація передпліччя (а, б); підвішування на косинці (в).

2. При переломі плечової кістки потрібно зігнути пошкоджену руку у плечовому суглобі, у ямку під пахом покласти валик. Шина повинна фіксувати 3 суглоби: плечовий, ліктьовий та променево-зап'ясний, тому один кінець шини виходить косо на плече (до середи­ни спини), а інший - до кінчиків пальців. Потім шину прибинтовують до кінцівки, руку підвішують на хустці (або бинті), (див. рис. №20).

Рис. 20. Іммобілізація при переломі плечової кістки

2. При переломі стегна потрібно зафіксувати 3 суглоби: стегновий, колінний, гомілковостопний. Для цього застосовується шина, яка складається з 2-х дерев'яних планок різної довжини (1,7 м та 1,45 м) і шириною 8 см, дерев'яної підставки для стопи і палички-закрутки зі шнуром.

Довгу планку накладають на зовнішню поверхню стегна від ямки під пахом, а іншу - на внутрішню поверхню. До стопи приби­нтовують "підошву", яка має кріплення для шнура. Після накладан­ня шини шнур закручують (до натягу). Шину закріплють бин­тами, рушничками, хусточками або косинками (див. рис. № 21).

Рис. № 21. Іммобілізація при переломі стегна

Якщо нема можливості накласти шину, пошкоджену ногу прибинтову ють до здорової.

Рис 22. Пошкоджену ногу прибинтовують до здорової

6. При переломі гомілки шини накладають від середини стегна до стопи. Помічники тримають випрямлену пошкоджену ногу: один за стегно, другий за стопу (див. рис.. № 23).

Рис.№23. Іммобілізація гомілки