
- •1. Анатомiчнi, фiзiологiчнi, гістологічні, патофізіологічні вiдомостi з теми:
- •2.Актуальність теми.
- •3.Конкретні цілі.
- •4. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми.
- •5. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття:
- •Визначення поняття
- •Загальні патогенетичні механізми шоку
- •Класифiкацiя шоку:
- •Загальні принципи інтенсивної терапії шокових станів
- •Характеристика та особливості терапії деяких видів шоку
- •6. Завдання для самоконтролю.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ
Навчальна дисципліна |
Хірургія |
Модуль № |
4 |
Змістовний модуль № |
7 |
Тема заняття |
Тема 3: Шок у хірургічних хворих. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікувальна тактика. |
Курс |
6 |
Факультет |
Медичний, медико-профілактичний |
1. Анатомiчнi, фiзiологiчнi, гістологічні, патофізіологічні вiдомостi з теми:
Кров’яне русло складається з серця, системи судин різного функціонального рівня “артерії - капіляри - вени”, об’єднаних у два круги кровообігу. Об’єм циркулюючої в кров’яному руслі крові (ОЦК) досить сталий, може фізіологічно змінюватись у нешироких межах за рахунок тонусу резистивних артерій і приблизно розраховується так: 80 мл/кг для чоловіків і 70 мл/кг для жінок, що складає для чоловіка масою 70 кг 5,6 л. Місткість венозної системи набагато перевищує місткість артеріальної (у венах знаходиться до 80% всієї крові). Тонус резистивних артерій регулюється нейро- та гуморальним впливом: підвищується адренергічною симпатичною нервовою системою та вазопресорними стресовими гормонами (адреналін, норадреналін, кортикостероїди); знижується холінергічною симпатичною та парасимпатичною нервовою системою, недоокисленими продуктами клітинного метаболізму, окисом азоту NO.
Розподіл рідини в організмі (загальна рідина організму складає близько 60% маси тіла):
Внутріклітинна рідина (перший рідинний простір) - 55% від загальної рідини,
Зовні клітинна рідіна (другий рідинний простір) – 45% від загальної рідини, який складається з:
Інтерстиційної (міжклітинної) рідини - 20% від загальної рідини,
Порожнини тіла містять - 17,5% від загальної рідини,
Внутрісудинна рідина (плазма, т.т. без еритроцитів) - 7,5% від загальної.
Резистентність органів і тканин до гіпоксії досить різна і залежить від багатьох факторів: інтенсивності метаболізму в клітинах, фази мітотичного циклу клітини, агресивності середовища, наявності ферментів анаеробного циклу, тощо. Нирки переносять гіпоксію тривалістю до 1,5 – 2 годин, після чого розвиваються некротичні зміни канальцевого епітелію. Печінка може бути безпечно виключена з кровотоку лише на 40 – 60 хвилин. Найменш резистентна до гіпоксії тканина мозку. Відсутність адекватної перфузії головного мозку протягом 5-7 хвилин веде до незворотного пошкодження і смерті кори мозку (тому мозок є “найбільш центральним”, головним органом).
2.Актуальність теми.
Шок, як критичний стан, є тяжким наслідком багатьох захворювань та патологічних станів, що зустрічаються в клінічній практиці. Знання патофізіології шоку, базових елементів невідкладної допомоги та принципів інтенсивної терапії сприятиме попередженню розвитку та виникнення несприятливих наслідків його перебігу в практичній діяльності майбутнього лікаря.
Термін „шок” має англійське, а також французьке походження і означає „удар”, „поштовх”, „потрясіння”. Він був уведений в медичну термінологію у 1832 році англійським лікарем Джеймсом Латта (який вперше застосував внутрішньовенне введення сольового розчину при холері) для визначення, як писав автор, „травматичних депресій життєвих функцій”.Таким чином, вперше, слово „шок” застосували для опису гіповолемічного шоку(ГШ).
Шок – патологічний процес, який розвивається у відповідь на вплив надзвичайних подразників і супроводжується прогресивним порушенням життєво важливих функцій нервової системи, системи кровообігу, дихання, обміну речовин і деяких інших функцій. Іншими словами це зрив компенсаторних реакцій.
Шок - найголовніша причина смерті постраждалих в перші хвилини та години з моменту отримання травми, виникнення кровотечі або впливу на організм інших факторів агресії.
При клінічних проявах шоку, результат лікування залежить від багатьох чинників, однак основними є обсяг і якість первинної допомоги, а також час, від початку якого ця допомога була надана.
Мета заняття: навчити студентів сучасним стандартам діагностики, диференціальної діагностики, оцінки прогнозу та лікування хворого з гіповолемічним шоком в умовах стаціонару.