Фінансування заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи

Фінансування комплексу заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення в 1999 році, як і в минулі роки, здійснювався в умовах значного дефіциту коштів, що виділяються на ці цілі. Так, у 1996 році вона забезпечена на 53,4%, у 1997 році - 44,2%, у 1998 році на -57,3%, а у 1999 році - на 29,0%.

У зв'язку з нестачею коштів було прийнято рішення щодо фінансування виключно невідкладних заходів та першочергових робіт згідно з визначеними Колегією пріоритетами, пов'язаних з реалізацією положень Законів України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали.

Кількість населених пунктів

Рік паспортизації	Дози опромінення, мЗв за рік
	< 0.5	0.5-0.99	> 1.0
1997	1350	359	452
1998	1332	375	447
1999	1375	380	406

Радіаційний захист населення

На забруднених територіях проводиться масовий контроль сільськогосподарської продукції на всіх етапах її виробництва. Щорічно за програмою "Система радіаційного контролю" виконується 1.3 -1.5 млн. вимірів вмісту цезію і стронцію. В роботах по радіаційному контролю продуктів харчування на всіх етапах їх виробництва беруть участь близько тисячі лабораторій та радіологічних постів 7 міністерств та відомств.

Основні наслідки аварії

Викид радіонуклідів 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції у колишній Українській Республіці Союзу Радянських Соціалістичних Республік, недалеко від теперішніх кордонів Бєларусі, Російської Федерації й України відбулася найбільш серйозна аварія в історії ядерної промисловості. Реактор був зруйнований. Сумарна активність усього радіоактивного матеріалу, викинутого під час аварії, складає відповідно до оцінок, біля 1,2ґ 1019 Бк. У викидах містилося біля 3% палива, що знаходилося в реакторі під час аварії, а також до 100% інертних газів і 20-60% летучих радіонуклідів.

Особливостями аварії на ЧАЕС є:

• викиди радіоактивних матеріалів продовжувалися на протязі близько 10 доби;

• радіонуклідний склад матеріалу, викинутого під час аварії, був складним.

Найбільше значення з радіологічної точки зору мають радіоактивні ізотопи йоду (131,132,133Ї і цезію (134,137): ізотопи йоду, які мають короткий період напіврозпаду, мали найбільший радіаційний вплив у початковий період аварії; ізотопи цезію-137 і стронцію-90, періоди напіврозпаду яких складають десятки років, будуть робити більший радіаційний вплив у наступний період. Кількісні оцінки активностей основних радіонуклідів, що містяться у викидах такі: 131І ~ 1,3-1,8ґ 1018 Бк; 134Cs ~ 0,05ґ 1018 Бк, 137Cs ~ 0,09ґ 1018 Бк. Ці величини відповідають приблизно 50-60% 131І, що знаходився в активній зоні реактора в момент аварії, і біля 20-60% двох радіоактивних ізотопів цезію.

В довкілля були викинуті крім продуктів ділення матеріали, що діляться (паливо), внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Безперечним пріоритетом у фінансуванні заходів, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, у 2000 році був соціальний захист громадян. Для цієї мети було витрачено 1574,2 млн. грн., що складає 86,8% загального обсягу видатків з Фонду.

Зони радіоактивного забруднення

В 1991 Верховна Рада України затвердила Національну  Конвенцію проживання населення на територіях України з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення.

Території України були поділені на Зони в залежності від рівня радіоактивного забруднення:

1. Зона відчуження: 30-км Зона навкруги Чорнобильської атомної станції.

2. Зона безумовного (обов'язкового відселення): рівень забруднення Сs-137 складає 15 Сіkm2 та Рu - 0.1 Сїkm2.

3. Зона гарантованого добровільного відселення: рівень забруднення Сs-137 - 5-5 Сіkm2, Sr-90 - 0.15 - 3 Сіkm2, Рu - 0.01 - 0.1 Сi/km2.

4. Зона посиленого радіаційного контролю: рівень забруднення Сs-137 - 1-5 Сіkm2, Sr-90 - 0.02 - 0.15 Сіkm2, Рu - 0.005 - 0.01 Сіkm2.

Зони радіоактивного забруднення (км2)

	Перша зона	Друга зона	Третя зона	Четверта зона	Всього
Площа (км2)	2122	2003	22619	26710	53454

На сьогоднішній день близько 2,3 млн. осіб проживає на забруднених територіях.

Характеристика радіологічного стану

Протягом 1986-1999 років ретельно і ґрунтовно досліджувався радіологічний стан у зонах радіоактивного забруднення. Вжиті контрзаходи та процеси самоочищення природного середовища призвели до зменшення вмісту радіонуклідів в об'єктах навколишнього середовища, в продукції сільського господарства, що в свою чергу призвело до зменшення формування дозових навантажень зовнішнього та внутрішнього опромінення в 2-3 рази.

Розподіл населених пунктів за розрахунковими дозами опромінення, визначеними за матеріалами дозиметричної паспортизації.

Забруднення навколишнього середовища

Радіоактивні речовини, що містилися у викидах в атмосферу, широко поширилися і випали на поверхню землі, їх можна було вимірювати практично в усій Північній півкулі Землі. Було забруднено близько 150,000 км2 територій України, Росії та Білорусі.

О ФИЗИЧЕСКОЙ ПРИРОДЕ, МОЩНОСТИ И ЦЕНТРЕ ОЧАГА ВЗРЫВА 26.04.86 НА 4-М ЭНЕРГОБЛОКЕ ЧАЭС

Чечеров КП (РНЦ "Курчатовский институт")

Априорное моделирование аварийных процессов в условиях отсутствия достоверных исходных данных в 1986 г., возможно, было единственным методом, способным хотя бы временно удовлетворить потребность в оценке происшедших и вызывающих опасения грядущих событий. Однако уверенность в том, что гипотетические представления не могут заменить знание фактического послеаварийного состояния энергоблока, РУ, ядерного топлива, предопределили необходимость и направленность экспериментальных исследований, в спектре которых за прошедшие годы не убавилось ни одной линии, т.е. все вопросы 1986 г. остаются незакрытыми, а первоначальные модели, по-прежнему, требуют либо веры, либо доказательности, без чего вместо научно обоснованных заключений остаются мнения.

В результате многократного повторения априорных представлений 1986 года о начале и развитии аварии, у авторов [1] в 1998 г. по итогам (их) публикаций [1-6] сложилось устойчивое мнение, что разрушение реактора вызвали два тепловых взрыва, которые последовали за катастрофически быстрым увеличением мощности реактора. Эти два тепловых взрыва послужили причиной начального выброса радиоактивности в атмосферу [1].

Что подтверждает априорную модель и что же не удовлетворяет в "устойчивом мнении"? По существу необходимо рассмотреть главные канонизированные постулаты: сколько было взрывов, где именно, как это было определено, каких взрывов, каковы их причины, какие параметры были для них характерны - после чего, возможно, появится иной подход к оценкам других аспектов чернобыльской аварии.