Тема 4.1 Поняття економіки природокористування

На розв'язання практичних екологічних проблем спрямована діяльність урядів більшості країн світу. У розвинутих країнах гостро стоїть питання про скоро­чення техногенного тиску на навколишнє середовище і умови життя. У країнах з низьким рівнем доходів пере­важне значення мають проблеми виживання, боротьби з голодом, бідністю і хворобами, проте і тут все гостріше постають загальні питання екологізації господарської діяльності.

Природний і створений людством матеріальний світ становлять навколишнє середовище, в якому людина як суспільне явище задовольняє свої потреби і, в свою чергу, суттєво впливає на стан довкілля. Навколишнє середовище завжди було необхідною умовою і складо­вим елементом процесу відтворення матеріальних цін­ностей, в якому воно одночасно виконувало функції природних ресурсів і життєвого простору.

Відтворюючи природні ресурси і навколишнє середо­вище, суспільство водночас відтворює свої продуктивні сили. Деградація довкілля скорочує забезпеченість ви­робництва сировиною, ускладнює технологічні цикли і погіршує загальний стан екологічних систем.

Екологічні фактори неодноразово ставали причиною багатьох кризових ситуацій в історії людства. Екологіч­ні вимоги все частіше відіграють важливу роль у від­носинах між державами, загострюють боротьбу за рин­ки виробництва і постачання продукції, стають бар'є­ром на шляху імпорту в країни екологічно незахищених промислової, сільськогосподарської та іншої про­дукції.

Взаємовідносини суспільства з навколишнім середо­вищем значно загострилися в останні десятиріччя, коли обсяги втручання в природу почали суттєво впливати на екологічну рівновагу.

Зростання чисельності населення, прискорення тем­пів розвитку продуктивних сил, залучення значних обся­гів природних ресурсів у суспільне виробництво акти­візують процес занепаду природи, спричинюють непе­редбачені зміни клімату. Останнім часом природні ка­тастрофи і стихійні лиха мали місце в усіх великих регіонах світу. Під впливом діяльності людини поверхня планети розігрівається (парниковий ефект). Все це значно посилює екологічний ризик.

Взаємозв’язок екології і економіки

Навколишнє природне середовище і соціально-економічні системи невіддільні одне від одного.

По-перше, людське суспільство є носієм взаємообумовлених соціальних і природних цінностей. По-друге, пріоритетним напрямом господарської діяльності є створення таких умов для використання природного капіталу, які б за­безпечували повноцінне існування і розвиток суспіль­ства. Тому охорона навколишнього середовища і ра­ціональне використання природних ресурсів — не кон'­юнктурний фактор і не самоціль, а об'єктивна необхід­ність, що випливає з умов соціально-економічного роз­витку.

Пошук ефективних взаємозв'язків між економікою і навколишнім середовищем, між потребами соціально-економічного розвитку і поліпшенням екологічних умов існування людини має неабияке теоретичне значення.

Розвиток світової економіки і зміни в навколишньо­му середовищі визначаються характером їх взаємодії, при цьому традиційні напрями впливу економічного розвитку на якість життя не завжди збігаються з інте­ресами природо користувачів. За цих умов регулювання відносин між продуктивними силами та існуючими макро- і мікроекосистемами потребує послідовного вдоско­налення за рахунок залучення економічних важелів впливу на стан навколишнього середовища. Тільки за на­явності чіткої уяви щодо еколого-економічного характеру цих відносин і ефективності інвестицій у здійснення захо­дів у галузі комплексного природокористування можливе справді наукове формування якості навколишнього се­редовища.

Завдання економіки природокористування

Економіка охорони навколишнього середови­ща вивчає економічні відносини і закономірності залу­чення природних ресурсів до процесу відтворення мате­ріальних цінностей та еколого-економічність, ефектив­ність цього процесу з метою визначення основних на­прямів розвитку продуктивних сил і забезпечення жит­тєво важливих потреб людини. Завдання економіки охорони на­вколишнього середовища випливають з об'єктивних законів роз- витку суспільства і вирішуються на всіх рівнях управління і регулювання. До них належать:

• визначення існуючих взаємозв'язків між потребами соціально- економічного розвитку, станом навколишньо­го середовища і умовами існування людей;

• визначення загальних збитків від забруднення на­вколишнього середовища;

• розробка перспективних напрямів структурної пере­будови виробництва на базі екологічних пріоритетів;

• прогнозування розвитку продуктивних сил відповід­но до можливого стану навколишнього середовища;

• економічна оцінка природних ресурсів;

• формування єдиної територіально-галузевої системи управління екологічним господарством незалежно від форм власності на природні ресурси і підпорядкування господарських структур;

• розробка і вдосконалення основ управління, плану­вання, регулювання й економічного стимулювання при­родокористування та охорони навколишнього середо­вища;

• розробка основних положень з планування, обліку і калькулювання екологічних витрат на виробництві;

• розробка екологічних вимог до інвестування і ве­дення господарської діяльності;

• розробка положень з еколого-економічного експер-тування схем, прогнозів і програм розвитку продуктив­них сил, проектів будівництва (реконструкції) і техніч­ного переозброєння виробництва;

• розробка фінансово-кредитних важелів стимулюван­ня природоохоронної діяльності;

• розробка еколого-економічних атласів і кадастрів території, створення єдиного кадастру природно-ресурс­ного потенціалу.

Функції економіки природокористування

Сутність економіки охорони навколишнього середовища як однієї з структур суспільних відносин знаходить свій вияв у виробничій, просторовій і еколого-економічній функціях.

Виробнича функція економіки охорони навколишньо­го середовища ґрунтується на діалектичній єдності при­роди і матеріального виробництва. Використовуючи природні ресурси у формі, придатній для їх наступної переробки, суспільство споживає ці ресурси з метою задоволення своїх потреб і відтворення (при нагоді) природного капіталу.

Просторова функція економіки охорони навколиш­нього середовища ґрунтується на територіальному зо­нуванні природно-промислових комплексів і територій відповідно до існуючих об'єктів і тих, що проектуються, і значною мірою залежить від розбіжностей у природ­них умовах виробництва, існуючих можливостях енерго-, паливо- і водопостачання, від перспектив містобу­дування, демографічних і урбанізаційних факторів.

Еколого-економічна функція економіки охорони на­вколишнього середовища відбиває процес екологізації виробничих відносин. Ця функція означає, що подаль­ший розвиток продуктивних сил може відбуватися ли­ше за умов обов'язкового застосування екологічних принципів і методів господарювання.