8.6 Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

Стаття 49 Закону України “Про охорону праці” передбачає відповідальність працівників за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок.

І. Дисциплінарна відповідальність працівників за порушення трудової дисципліни, за невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків, у тому числі в галузі охорони праці, полягає в тому, що винний працівник вимушено несе невигідні для нього наслідки у зв’язку з наскладеним на нього дисциплінарним стягненням.

а) Одним з конкретних порушень законодавства про охорону праці, за яке власник має право притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, є ухилення його від проходження обов’язкового медичного огляду.

б) Створення працівниками перешкод для діяльності представників професійних спілок, спрямованої на виконання цих повноважень, є підставою для притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Ст.147 Кодексу законів про працю України встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана та звільнення з роботи.

За кожне порушення трудових обов’язків може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні дисциплінарного стягнення власник повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

ІІ. Адміністративна відповідальність настає за будь-які посягання на загальні умови праці, крім випадків, коли, з одного боку, такі порушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності, з іншого боку, - якщо відсутні підстави для звільнення від адмінвідповідальності за правопорушення чи відсутні обставини, що виключають адміністративну відповідальність.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку.

Адміністративна відповідальність регулюється Кодексом про адміністративні правопорушення і передбачає накладання штрафу у розмірі від 4 до 15 мінімальних зарплат.

Окрему групу становлять протиправні винні (умисні або необережні) дії чи бездіяльність, спрямовані на створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і представників професійних спілок. До них відносяться зокрема: ухилення осіб, які представляють власників чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органі, представників від участі в переговорах щодо укладання, зміни чи доповнення трудового договору, угоди, умисне правопорушення встановленого законодавством строку початку таких переговорів абр незабезпечення роботи комісій з представників сторін чи примирних комісій у визначений сторонами переговорів строк; порушення чи невиконання зазначеними особами зобов’язань щодо колективного договору, угоди; ненадання таким особам інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод.

ІІІ. Матеріальна відповідальність робітників і службовців регламентується ст.ст.130-138 Кодексу законів про працю України та іншими нормативними актами.

Загальними підставами для такої відповідальності є наявність прямої дійсної шкоди, вина працівника, протиправні дії працівника, а також наявність причинного зв’язку між винними і протиправними діями працівника та завданою шкодою. На працівника може бути покладена матеріальна відповідальність при наявності всіх перелічених умов, відсутність хоча б однієї з них виключає матеріальну відповідальність працівника.

Притягнення працівника до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності за дії, якими заподіяно шкоду, не звільняє його від матеріальної відповідальності.

Законодавство передбачає різні види матеріальної відповідальності залежно від того, чи є діях працівника, якими порушено правила охорони праці озника кримінального злочину чи ні. При наявності в його діях ознак злочину на працівника може бути накладено повну матеріальну відповідальність, а при відсутності таких ознак на працівника накладається обмежена відповідальність в межах його середнього місячного заробітку.

В той же час працівник звільняється як від кримінальної так і матеріальної відповідальності, якщо ним заподіяна шкода в стані крайньої необхідності або ж в стані необхідної оборони.

IV. Кримінальна відповідальність настає за порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, якщо це порушення створило небезпеку для життя або здоров’я громадян. Стаття 135 КК України передбачає таку міру покарання як виправні роботи або штраф до 15 мінімальних розмірів заробітної плати. При цьому винуватці несуть відповідальність за створення небезпеки для життя і здоров’я не тільки працюючих, але й для усіх громадян, які знаходять на підприємстві, у тому числі стажисти, студенти-практиканти і навіть сторонні особи.

Відповідальність за порушення спеціальних правил, що забезпечують безпеку гіничих, будівельних робіт або на вибухонебезпечних підприємствах складають окремі самостійні склади злочину, які передбачені статтями 218, 219 і 220 КК України.

Злочинам, передбаченим ст. 218 КК України, є порушення правил безпеки гірничих робіт, якщо могло спричинити людські жертви чи інші тяжкі наслідки і карається позбавланням волі на строк до 3-х років або виправними роботами на строк до 2-х років. Якщо ті ж дії спричинили людські жертви або інші тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк до 8-ми років.

Стаття 219 КК України передбачає кримінальну відповідальність за порушення правил проведення будівельних робіт, будівельних і санітарних правил, а також порушення правил експлуатації будівельних механізмів, якщо воно заподіяло шкоду здоров’ю людей або завідома могло сприячинити людські жертви чи ніші тяжкі наслідки, у вигляді позбавлення волі на строк до 1 року, виправних робіт на той же строк або штрафу в розмірі до 20-ти мінімальних розмірів заробітної плати. Якщо те саме діяння спричинило людські жертви або інші тяжкі наслідки, - позбавлення волі на строк до 5-ти років або виправні роботи на строк до 2-х років.

Окремим видом кримінального злочину, передбаченого ст.220 КК України, є порушення виробничо-технічної дисципліни або правил, що забезпечують безпеку виробництва та вибухонебезпечних підприємствах, що карається позбавленням волі на строк до 1 року або виправними роботами на той же строк або штрафом у розмірі до 25 мінімальних розмірів заробітної плати. Те саме діяння якщо воно спричинило людські жертви або інші тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк до 10 років.

Питання до теми лекції № 8:

1. Фізіологія праці.

2. Предмет вивчення психології безпеки праці.

3. Особливості психологічної діяльності людини під час праці.

4. Алкоголізм і безпека праці.

5. Система управління охороною праці.

6. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.