2) Увага

Увага – це концентрація свідомості на якому-небудь об’єкті чи діяльності з своєчасним відвертанням від всього іншого.

В залежності від волі розрізняють пасивну і активну увагу. Пасивна увага виникає без свідомого вольового зусилля під впливом зовнішніх подразників (сильний звук, яскраве світло) і триває до тих пір, коли вони діють. Пасивна увага робітника виникає при зміні шуму у добре знаному ним працюючому механізмі.

Активна увага – це свідома увага, яка виникає від вольового зусилля і завжди спрямована на сприйняття об’єктів і явищ з наперед поставленою метою. В діяльності робітника активній увазі належить основна роль, завдяки їй він свідомо сприймає необхідні об’єкти виробничої обстановки, що забезпечує безпеку праці.

3) Мислення

Мислення – це процес пізнання, спрямований на розкриття загальних і суттєвих властивостей, ознак, предметів, явищ та зв’язків між ними. Здатність мислити дає нам можливість пізнавати те, що ми безпосередньо не спостерігаємо, передбачати хід подій, результати наших власних вчинків. Мислення в трудовій діяльності означає здатність людини правильно і швидко робити висновки, приймати рішення стосовно завдань, які виникають в процесі роботи, в тому числі й по забезпеченню безпеки праці.

Як індивідуальні особливості мислення людини треба вказати: глибину думки, її послідовність, самостійнсть, критичність, гнучкість і швидкість.

4. Ризик і обережність

Ризик – це можлива небезпека чогось або дія навмання, сміливості, відваги в сподіванні на щасливий результат. Психологи визначають ступінь ризику як відношення уявлення про небезпеку до уявлення про фактори, які протистоять небезпеці.

Обережність – є набутою психічною якістю, результатом свідомого і дисциплінованого відношення до праці. Необережними рахуються дії, які виходять за рамки вимог правил безпеки. Найчастіше вони відбуваються через недисципілнованість або незнання працівником суті технологічних процесів і пов’язаних з ними потенційних небезпек.

Деколи необережні дії бувають наслідком анатомо-фізіологічних і психічних тедоліків людини або результатом звикання до небезпеки. Необережна дія може безпосередньо викликати небезпечну ситуацію, що, в свою чергу може загрожувати життю та здоров’ю працюючих чи навколишнього природного середовища.

4. Сенсомоторні реакції

Сенсомоторні реакції – це зворотні дії людини на усякі відчуття, які сприймаються органами чуттів. Реакція характеризується правільністю, точністю і своєчасністю. Час реакції збільшується з віком. Часом досвід і вміння прогнозувати ситуацію компенсує реакцію, але це не завжди вдається. Якщо за приклад взяти професію водія, то досліди також показцють, що та всіх маршрутах зростає збільшення часу реакції відмічалося після 4-х годин роботи. Це пов’язано з ростом втоми водіїв.

4. Воля

Воля – це здатність людини керувати своїми діями і вчинками. Вона виражається в мотивованих діях, які завжди спрямовані на досягнення свідомо поставленої мети. Мотив – це відповідь на запитання, чому людина хоче добитися поставленої мети. Основними вольовими якостями є: дисциплінованість, самоволодіння, рішучість і настирливість.

Дисциплінованість – це підкорення своїх дій вимогам громадського обов’язку, добросовісне виконання службових обов’язків. Дисциплінованість робітнтика з позицій охорони праці виглядається в точному виконанні інструкцій та стандартів з безпеки праці.

Недисциплінованість – це свідоме порушення встановлених правил, інструкцій та вимог з безпеки праці.

Самоволодіння – вміння в будь-яких умовах управляти воїє розумовою діяльністю, почуттями і вчинками. Самоволодіння людини виражається в її здатності не піддаватися страху в небезпечних, критичних ситуаціях.

Рішучість – це здатність швидко оцінювати ситуацію, приймати рішення і без вагань виконувати їх. Рішучість є важливою умовою діяльності людини в аварійній ситуації, особливо при дефіциті часу. Протилежний стан називається розгубленістю.

Наполегливість – це здатність довго і наполегливо до кінця впроваджувати прийняте рішення. Від наполегливості необхідно відрізняти впертість, тобто необгрунтовану наполегливість, коли людина при виконанні вольової дії не зважає на думку інших людей і з новими обставинами, які вимагають нових рішень.

4. Здібність

Здібність – це істотні психофізіологічні властивості особистості, що проявляються в цілеспрямованій діяльності і зумовлюють її успіх. Розрізняють загальні та спеціальні здібності. Особливі здібності називають таланти. Найвищий ступінь розвитку здібностей називають геніальністю. Природні можливості розвитку здібностей кожної людини називають задатками. Здібність – це реалізовані в тому чи іншоиу напрямі і тією чи іншою мірою задатки людини. Індивідуальна своєрідність задатків кожної людини визначає обдарованість – здатність людини до розвитку певних здібностей.