137

ЛЕКЦІЯ № 1. Поняття охорони праці.

Питання:

1. Зміст поняття «охорона праці».

2. Соціально-економічне значення охорони праці.

3. Мета і завдання предмету “Охорона праці”.

4. Комісія з питань охорони праці в установах освіти.

5. Додаткові вимоги при підготовці робітників для виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Вступ

Людина незалежно від освіти, віку, трудової діяльності і т.п. намагається прожити довге життя при відмінному стані здоров’я. З дитячих років вона часто-густо набуває навички самозбереження, самовиживання, так би мовити, природним шляхом, без спеціального навчання. В наш час замало задовольнятись тими інстинктами самозбереження, котрі дістались нам від природи, від батьків чи шляхом аналізу особистого досвіду: адже стрімко росте кількість небезпек, як природньо виникаючих, так і технічного, кримінального характеру.

Небезпека життєдіяльності у всіх її аспектах (і перш за все особистої) відноситься до найбільш важливих серед інших негараздів країни. Досить переконливо підтверджують це цифри: на 3-му місці після серцево-судинних і онкологічних захворювань стоїть смертність від травм і нещасних випадків. До того ж гинуть в основному діти, підлітки і зовсім молоді люди (віком від 2 до 40 років).

В чому причини того, що відбувається? Їх багато, але головна – необізнаність населення в галузі безпеки, невміння вірно діяти не тільки в надзвичайних ситуаціях, а перш за все в повсякденному житті (вдома, в школі, в дорозі, на роботі, під час відпочинку і т.п.).

Через засоби масової інформації світ дізнається про різні трагедії: повені забирають життя; під автомобільними колесами щохвилини на всіх континентах гинуть декілька чоловік. В 99% випадків потерпілі гірко стинають плечима. А відбувається це перш за все з їх власної вини. Адже, щоб врятувати життя, не потрібно бути спеціалістом по виходу з надзвичайних ситуацій. Потрібно інше: з дитинства виховувати повагу до свого тіла, створити структурно закріплену мотивацію – Забезпечення Безпеки Життєдіяльності. Скептицизм і консерватизм у питаннях безпеки, а також безтурботне “Це не моя біда і зі мною подібне навряд чи станеться” спонукають до загальної необхідності упровадження в життя аксіоми: ”Ніколи не рахуйте, що якщо екстремальні ситуації зустрічаються рідко, то вони не загрожують вам взагалі”.

Охорона праці та безпека життєдіяльності – предмет надзвичайно об’ємний і включає в себе цілий ряд необхідних та різноманітних відомостей. Це школа життя. Цей предмет не готує людину до життя, а показує життя в усіх його проявах, в тому числі і в надзвичайних, екстремальних, стресових ситуаціях, в ситуаціях, пов’язаних з виникненням пожеж, дорожньо-транспортних пригод і т.д.

Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Ці слова належать нашій Конституції. Україні потрібні здорові, працездатні громадяни, які були б здатні підняти життя українського народу на значно вищий рівень. Ось чому можна поважати себе. Держава непокоїться і турбується про забезпечення нормальних умов для праці та життєдіяльності свого населення. Серед таких держав знаходиться і Україна.

Програма курсу «Охорона праці та безпека життєдіяльності» складена на основі законів України про охорону праці, охорону здоров’я, забезпечення санітарного благополуччя, охорони навколишнього природного середовища, пожежну безпеку, дорожний рух та інших відповідних нормативних документів.

Охорона праці та безпека життєдіяльності – наука, що вивчає проблеми безпеки перебування людини в оточуючому середовищі під час трудової та іншої діяльності. Завданням цієї науки є розробка методів прогнозування, виявлення та ідентифікації шкідливих факторів, вивчення їх впливу на людину і навколишнє середовище, розробка заходів і способів захисту людини в процесі праці, а також передбачає вивчення основних положень міжнародного права з питань захисту людей, загальних питань безпеки життєдіяльності, взаємодії людини з навколишнім середовищем у повсякденній діяльності.

1. Зміст поняття «охорона праці»

Поняття «охорона праці» визначено статтею 1 Закону України «Про охорону праці». Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Головною метою охорони праці – є створення на кожному робочому місці безпечних умов праці, умов безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм людини і, як наслідок, зниження виробничого травматизму та професійних захворювань.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту працівників, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Зміст поняття “охорона праці” містить в собі також питання соціального страхування трудівників від нещасних випадків і професійних захворювань, права працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я, відшкодування моральної шкоди, а також охорону праці жінок, неповнолітніх, інвалідів та ін.

2. Соціально-економічне значення охорони праці

Охорона праці тісно пов’язана з економікою. Створення безпечних і здорових умов праці сприяє підвищенню продуктивності та зниженню собівартості продукції. Підвищення продуктивності відбувається за рахунок регулярного виходу на роботу, зниження стомлюваності працюючих протягом робочого часу, його раціонального використання. Собівартість продукції знижується при зменшенні витрат на компенсацію втрат робочого часу в зв’язку з тимчасовою або стійкою непрацездатністю, а також при зниженні витрат на сплату пільг за роботу в несприятливих умовах.

У Законі “Про охорону праці” вперше в історії України економічні заходи управління охороною праці зведені до рангу державної політики. Цим Законом у суспільстві стверджуються принципово нові взаємовідносини, що базуються на економічному механізмі управління умовами праці – формуванні у власника (роботодавця) економічної зацікавленості в проведенні заходів щодо поліпшення умов праці.

Основні економічні методи управління охороною праці:

• диференційовані тарифи на соціальне страхування залежно від рівня виробничого травматизму, ступеня шкідливості умов праці, ступеня ризику виробництва;

• фінансування охорони праці;

• економічне стимулювання.

1.3 Мета і завдання предмету “Охорона праці”

Мета вивчення цього курсу – дати студентам знання щодо загальних питань законодавства з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, електробезпеки, гігієни праці, способів надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках, аваріях тощо.

Програма складається з дев’яти розділів:

1. Основні положення Закону України “Про охорону праці”.

2. Законодавство України про охорону праці.

3. Психологія безпеки праці.

4. Вибухонебезпека виробництв і вибухозахист.

5. Пожежна безпека.

6. Електробезпека.

7. Гігієна праці та виробнича санітарія.

8. Надання першої допомоги потерпілим у разі нещасного випадку.

9. Організаційно-технічні заходи щодо профілактики, попередження, локалізації та ліквідації наслідків техногенних аварій і катастроф.

Науково-технічний прогрес повинен супроводжуватись поліпшенням умов праці, ліквідацією на багатьох виробництвах тяжкої ручної праці, виведення працівника з зони шкідливого виробництва, широкого впровадження ефективних методів забезпечення безпеки праці.

Але, на жаль, науково-технічний прогрес приніс людству і численні лиха.

Людина-творець прогресу стала його заложником. В нашій країні, як свідчить газета “Голос України” № 151 від 17 серпня 1999 року, за вісім років на вугільних шахтах загинуло понад три тисячі гірників.

По роках кількість загиблих на шахтах України з 1991 року:

1991 – 346 осіб;

1992 – 459; 1996 – 342;

1993 – 381; 1997 – 290;

1994 – 423; 1998 – 358;

1995 – 339; 1999 (за шість місяців) – 187 осіб.

Із 219 шахт України 95 відсотків – газові, 70 відсотків – небезпечні за вибухами вугільного пилу, 45 відсотків – небезпечні за газодинамічними явищами, 30 відсотків – небезпечні за самозапаленням вугілля.

Проте раптові вибухі хоча й загрожують великими жертвами, та не вони є головною причиною смертей під землею. Особливість національного травматизму є те, що 95 відсотків випадків трапляються через порушення правил безпеки, низьку кваліфікацію виконавців. Додайте сюдиморальне й фізичне застаріння шахтного фонду – і питання, чому кожен мільон тонн видобутого вугілля України обходяться в 4-5 людських життів, а за кордоном у десятеро менше, - видасться риторичним.

Коефіцієнт частоти смертельного травматизму на мільон тонн видобутого вугілля:

1994 – 3,6; 1997 – 3,9;

1995 – 3,7; 1998 – 4,4;

1996 – 4,0; 1999 (за 6 місяців) – 4,7.

Охорона праці є татею, на якій тривалий час намагаються “зекономити” керівники вугільних підприємств. Наприклад, на шахтах Донецької області забезпеченість засобами індивідуального захисту слідуюча: світильниками – на 67 відсотків від потреби, саморятувальниками – на 77, респіраторами – на 71, фільтрами до них – на 42, спецодягом – на 42, спецвзуттям – на 43 відсотки.

Близько 90 відсотків усіх професійних захворювань в Україні становлять профзахворювання шахтарів. На компенсаціях збитків, завданих здоров’ю робітників, витрачається коштів у 5-6 разів більше, ніж на поліпшення умов краці.

За даними ЦК профспілки працівників вугільної промисловості, в Україні витрати роботодавців на поліпшення умов та охорону праці щороку зменшуються в середньому на 10%. Матеріальні збитки від аварій і виробничого травматизму в галузі досягнень 1 мільярд гривень на рік. На попередження нещасних випадків виділяється у 20 разів менше.

Крім того (жкрнал “Охорона праці”, № 5, 1999 р.) в 1998 році в Україні на виробництві травмовано понад 47 тисяч чоловік, з них смертельно – 1551, отримали професійні захворювання 3,7 тисяч чоловік. Допущено понад 41 тисячу пожеж.

В умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам працює понад 3,4 млн. чол. З порушенням технічних вимог охорони праці експлуатується понад 800 тисяч машин, механізмів і пристроїв. В аварійному та технічно незадовільному стані перебуває майже 42 тисячі будівель і споруд.

Забезпеченість працюючих спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту не досягає 40-50 відсотків.

У зверненні учасників ІІ-ої Всеукраїнської науково-практичної конференції з охорони праці до Кабінету Міністрів та Верховної Ради України наголошується, що щодня на виробництві травмується майже 200 чоловік, з яких 30 стають каліками, 5 гинуть, а 22 отримують професійні захворювання.

Наша держава вже в 1990 році розробила Концепцію удосконалення управління охороною праці. Враховуючи, що стан охорони праці відбивається практично на всіх показниках життя суспільства (тривалості життя людей, стану їх здоров’я, генофонду, збереження національного багатства), при розробці Концепції враховані такі основні принципи:

1. Обов’язкове забезпечення безпеки людини, пріоритет життя і здоров’я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, установи, організації.

2. Плата за ризик. Розрахунки показують, що нещасні випадки коштують у декілька десятків разів дорожче, ніж вартість заходів по їх попередженню. Не випадково в багатьох розвинених країнах інвестування в заходи по охороні праці вважаються вигідним бізнесом.

3. Добровільність і прийнятість ризику. Він означає, що ніхто не має право посилати людину на ризик без її згоди.

4. Правове регулювання ризику, тобто наявність державних законів, які встановлюють систему заборон і норм попередження нещасних випадків і професійних захворювань, а також обов’язкову відповідальність за порушення цих законів.

5. Доступність і відкритість інформації з питань охорони праці.

14 жовтня 1992 року Верховна Рада України прийняла Закон “Про охорону праці”, який має велике соціально-економічне значення, бо торкається життєвих інтересів близько 30 млн. громадян України, і передбачає чітку систему державного управління охороною праці – від уряду, при якому створена і функціонує Національна рада по забезпеченню безпечної життєдіяльності населення, до підприємства.

4. Комісія з питань охорони праці в установах освіти

   Згідно зі ст. 26 Закону України “Про охорону праці” в установах освіти з кількістю працюючих 50 і більше чоловік створюється комісія з питань охорони праці.

Мета створення такої комісії – залучення до співробітництва і узгодженого вирішення питань в галузі управління охороною праці представників адміністрації і представників профспілки.

На основі Типового положення розробляється за участю сторін і на загальних зборах (конференції) затверджується Положення про комісію з питань охорони праці цієї установи.

До складу комісії входить рівна кількість представників від адміністрації та від трудового колективу.

Комісія має право здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці, а основним її завданням є захист законних прав та інтересів працівників в сфері охорони праці. Аналізуючи стан безпеки та умов праці в установі освіти Комісія виробляє пропозиції для включення до колективного договору конкретних питань з охорони праці та використання коштів фонду охорони праці.

На засіданні комісії обирається її голова. Члени комісії виконують свої обов’язки на громадських засадах.

Від трудового колективу установи освіти до складу Комісії рекомендуються працівники основних професій, уповноважені трудових з питань охорони праці і обов’язково представники профспілки.

Основні права комісії:

• створювати робочі групи з числа членів комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці з залученням до їх складу на договірній основі за погодженням сторін відповідних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;

• одержувати від окремих співробітників, служб, відділів, кафедр, факультетів та ін., профспілкового комітету інформацію, необхідну для виконання функцій і завдань, передбачених Типовим положенням;

• здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про охорону праці безпосередньо в структурних підрозділах закладу, забезпеченням обслуговуючого персоналу, викладачів та студентів засобами колективного та індивідуального захисту та станом використання санітарно-побутових приміщень тощо;

• вільного доступу в усі приміщення закладу освіти і обговорення з працюючими та студентами питань охорони праці;

• встановлювати ступінь вини потерпілого в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням керівника закладу та профспілкового комітету, при вирішенні питання про розмір одноразової допомоги, коли нещасний випадок стався внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці і факт наявності його вини встановлено комісією з розслідування нещасних випадків;

• делегувати своїх представників для участі у розв’язанні разом з представниками державного нагляду за охороною праці конфліктів, пов’язаних з відмовою співробітника виконувати доручену роботу з мотивів небезпечної для його здоров’я чи життя виробничої ситуації в закладі, де відсутня профспілкова організація.

Комісія роботу свою планує (на квартал, півріччя чи рік). Проводить засідання в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал.

Рішення комісії оформляються протоколами і мають рекомендаційний характер, впроваджуються в життя наказами керівника закладу освіти.

Комісія не менше одного разу на рік звітує про свою роботу на загальних зборах (конференції) колективу учбового закладу