127

МІЖНАРОДНИЙ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ АКАДЕМІКА СТЕПАНА ДЕМ’ЯНЧУКА

КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ

«ЗАТВЕРДЖЕНО» на засіданні Вченої ради Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука Голова Вченої ради, професор ____________ А.С.Дем’янчук Протокол № ___ від «___» __________ 2011 року

ДЕРЖАВНИЙ ІСПИТ

З СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ

Програма для студентів

спеціальності 7.010107 Практична психологія

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри педагогіки Протокол № ___ від «___» ___________ 2011 року Завідувач кафедри педагогіки __________ проф. Дем’янчук А.С.

Розглянуто і схвалено на засіданні Ради Інституту педагогічної освіти Протокол № ____ від «___» __________ 2011 року Директор Інституту педагогічної освіти ___________ проф. Лісова С.В.

Рівне – 2011

Державний іспит з соціальної педагогіки: Програма для студентів спеціальності 7.010100 Практична психологія /Упорядники: доц. Сокаль В.А., доц. Мельничук Л.Б., . – Рівне: Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, 2012.

УПОРЯДНИКИ:

Сокаль В.А. – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука

Мельничук Л.Б. - кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука

Пояснювальна записка

Державний іспит з соціальної педагогіки є важливим завершальним етапом у підготовці фахівця – соціального педагога та одним із методів перевірки знань студентів з дисциплін педагогічного циклу зі спеціальності 7.01010 «Практична психологія», спеціалізація «Соціальна педагогіка».

В програму державного іспиту включені питання з нормативної частини циклу професійно-орієнтованої (професійної та практичної) підготовки навчального плану, таких як: соціальна педагогіка, соціально – педагогічна робота в закладах освіти, технології соціально – педагогічної діяльності. Виділені питання для державного екзамену дають змогу перевірити рівень професійної свідомості випускника, глибину теоретичної бази його майбутньої професійної діяльності, зокрема оволодіння знаннями з історії соціальної педагогіки, усвідомлення стану її розвитку на сучасному етапі, знання про напрями, механізми соціально-педагогічних проблем формування особистості та технології соціально – педагогічної роботи, розвитку відносин у колективі та соціальній групі, соціально-педагогічні проблеми окремих груп населення. Це дасть можливість перевірити стан підготовки майбутніх соціальних працівників, виявити їх вміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватись у швидкому потоці наукової інформації з соціальної педагогіки, виявити рівень оволодіння випускниками методикою соціально-педагогічної діяльності з різними соціальними групами клієнтів.

На іспиті студенти повинні продемонструвати знання основ теоретичних положень соціальної педагогіки та технологій соціально – педагогічної діяльності, розуміння їхнього зв’язку з науковими положеннями педагогіки, психології, шкільної практики; вміння робити порівняльний аналіз технологій соціальної роботи в різних країнах.

Свої відповіді студенти повинні ілюструвати конкретними прикладами, проявляючи вміння використовувати основну науково - методичну літературу.

Оцінювання відповіді студентів проводиться згідно існуючого положення, за чотирибальною системою: ”відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”.

Оцінювання відповіді студентів проводиться за існуючими сталими вимогами і нормами. Проте слід враховувати фундаментальність і нетрадиційність, педагогічне бачення і конструктивний підхід відповідаючого, його інтелект і, нарешті, інтелігентність. Студенти можуть висловлювати власні, відмінні від викладених у посібниках з соціальної педагогіки, судження, які слід проаналізувати, визначаючи їх раціональність, і які слід всіляко заохочувати.

На державному екзамені перевіряється також вміння випускників грамотно, логічно і послідовно доводити суть питання, використовуючи наукову термінологію і символіку.

При підготовці до державного екзамену студенти повинні бути ознайомлені з його програмами і вимогами до відповіді.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Соціальна педагогіка як галузь педагогіки. Соціальна педагогіка, як наука. Основні етапи історії соціальної педагогіки. Об'єктивний характер педагогічних закономірностей. Мета, завдання та функції соціальної педагогіки. Взаємини соціальної педагогіки з соціальною роботою. Структура соціальної педагогіки. . Соціальна педагогіка у системі сучасного педагогічного знання. Принципи та методи соціальної педагогіки. Міжпредметні зв'язки соціальної педагогіки.

Основні категорії соціальної педагогіки. Соціальна виховання. Соціальне середовище. Соціальна адаптація. Соціальна реабілітація. Соціальна профілактика. Соціальна допомога.

Соціальна-педагогічна діяльність. Поняття про соціально-педагогічну діяльність. Кваліфікаційні вимоги до соціального педагога. Форми соціальної роботи. Технології соціально-педагогічної роботи. Особливості соціально-педагогічної діяльності.

Зміст, структура та принципи соціально-педагогічної діяльності. Роль і місце соціально-педагогічної діяльності у сучасному суспільстві. Поняття «соціально-педагогічної діяльності» Зміст професійно-педагогічної діяльності. Структура професійно-педагогічної діяльності. Принципи соціально-педагогічної діяльності.

Функції соціально-педагогічної діяльності. Комунікативна функція. Діагностична функція. Попереджувально-профілактична функція. Соціально-терапевтична функція. Корекційно-реабілітаційна функція. Соціально-терапевтична функція.

Зміст і структура професійно-етичної культури соціального педагога. Зміст професійно-етичної культури соціального працівника. Компоненти професійно-етичної культури. Система цінностей в аксіологічному компоненті професійно-етичної культури. Технологічний компонент професійно-етичної культури.

Становлення та розвиток соціальної педагогіки за рубежем.

Н. Наторп – засновник соціальної педагогіки як науки. Обґрунтування предмету соціальної педагогіки. Розробка системи соціального виховання. Розвиток теорії і практики соціальної роботи у США, Великобританії, Німеччині, Нідерландах, Ізраїлі, Швейцарії, Японії. Професійна підготовки соціальних педагогів за рубежем на сучасному етапі.

Становлення та розвиток вітчизняної соціальної педагогіки.

Специфіка і загальна характеристика основних етапів розвитку соціальної педагогіки. Народна педагогіка у системі соціального виховання. Формування системи соціального виховання у Київській Русі. Вплив братств на зміцнення соціального виховання на Україні. Соціальне виховання у Запорізькій Січі. Домінування релігійного виховання в епоху Середньовіччя. Вітчизняна громадська опіка у системі соціального виховання. Особлива роль мистецтва у системі національного виховання. Виховання сиріт. Становлення вітчизняної педології. Формування радянської системи соціального виховання. Розвиток соціального виховання у 60-80- ті роки ХХ ст. Відновлення соціальної педагогіки у 90-х роках ХХст. Становлення соціально-педагогічної теорії та практики на Україні. Проблеми та перспективи розвитку. Підготовка професійних кадрів. Основні напрямки державної молодіжної політики в Україні. Характеристика молоді. Функції державної молодіжної політики. Завдання державної молодіжної політики в Україні. Основні напрямки державної молодіжної політики.

Становище молоді в основних сферах життєдіяльності. Молодь, як соціальна група. Соціальний портрет молоді. Стан здоров’я молоді. Становище молоді у сфері освіти. Участь молоді у фізкультурно-оздоровчій роботі. Система ціннісного світу молоді. Самореалізація особистості молоді. Студентство як соціальна група. Типологія студентства. Адаптація студентства до навчання у ВНЗ.

Захист прав дитини, як соціально-педагогічна проблема. Дитинство, як стадія життєвого циклу людини. Зміст соціальної політики у галузі охорони дитинства. Основні принципи Конвенції ООН про права дитини. Соціально-правова діяльність соціального педагога у системі освіти в Україні.

Стратегія управління діяльністю волонтерських груп. Групи волонтерів. Студентство, як одна із груп волонтерів. Характер і специфіка роботи волонтерів. Напрямки підготовки волонтерів. Програма роботи волонтера.

Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості. Відкрита соціально-педагогічна система. Вплив факторів соціально-педагогічної системи на процес соціального становлення особистості. Функції соціально-педагогічної системи. Напрямки і зміст діяльності соціально-педагогічних інститутів. Технологізація соціально-педагогічної роботи. Компоненти технологічного рівня соціальної роботи.

Типологія позашкільних освітньо-виховних закладів та їх специфіка. Характеристика позашкільних установ для дітей та молоді. Принципи організації позашкільної соціально-виховної роботи. Групи позашкільних установ. Сучасні тенденції розвитку позашкільних установ. Напрямки та профілі діяльності позашкільних установ.

Дитячі заклади оздоровлення та відпочинку. Дитячі оздоровчі заклади з цілодобовим перебуванням дітей. Типи дитячих закладів оздоровлення та відпочинку. Організація життєдіяльності школярів у оздоровчих закладах. Особливості діяльності в оздоровчо-виховних закладах.

Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності. Місце і роль сім’ї у соціальному вихованні людини. Сучасні тенденції розвитку сім’ї, їх вплив на виховання дітей, соціальне формування дорослих. Особливості духовного впливу сім’ї та стилю сімейних стосунків на різних етапах розвитку особистості. Протиріччя між сімейним та соціальним вихованням. Види соціально-педагогічної діяльності із сім’єю. Допомога у зміцнення та розвитку внутрісімейних стосунків. Соціальний захист сім’ї та її членів. Функції сучасної сім’ї. Типологія сімей. Напрямки та зміст соціально-педагогічної роботи з проблемними сім’ями. Робота з молодими сім’ями по стабілізації сімейних стосунків. Допомога батькам у розв’язанні проблем сімейного виховання. Фактори ефективності соціально-педагогічної роботи із сім’єю

Діяльність соціального педагога у закладах для дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. Організаційні засади діяльності соціального педагога з дітьми-сиротами. Захист прав та інтересів дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. Основні напрямки діяльності соціального педагога. Прийомна сім’я, як позитивне соціальне середовище для дитини. Юридичне оформлення прийомної сім’ї Дитячий будинок сімейного типу в системі захисту дітей-сиріт. Юридичне оформлення дитячого будинку сімейного типу.

Соціальна робота з дітьми та молоддю з особливими потребами. Робота з молодими інвалідами. Основні завдання у роботі з молоддю з особливими потребами. Соціальна підтримка дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування. Система роботи з дітьми, які залишилися без батьківського піклування. Основні форми роботи соціальної допомоги дітям сиротам.

Девіантна поведінка дітей та молоді. Девіантна поведінка, як форма дезадаптації молоді. Причини виникнення девіантної поведінки дітей та молоді. Делінквентна поведінка підлітків. Адиктивна поведінка та її види. Причини підліткової проституції. Суїцидальна поведінка та її причини.

Особливості педагогічної профілактики адиктивної поведінки підлітків. Первинна педагогічна профілактика. Вторинна профілактика та її завдання. Третинна педагогічна профілактика. Зміст роботи школи щодо запобігання зловживань наркогенних речовин. Програма вивчення особистості школяра. Профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі.

Соціально-педагогічна підтримка в’язнів. Кримінально-виконавча система України. Проблеми злочинності у державі. Основні напрямки перевиховання підлітків. Функції соціального педагога у петенціарних установах. Найхарактерніші особливості контингенту виправних установ.

Соціально-педагогічна робота з пенсіонерами та з бездоглядними дорослими людьми. Чинники довголіття та повноцінного життя. Цикл тривалості старіння та його стадії. Особливості соціального патронату людей похилого віку. Шляхи реалізацій функцій соціального педагога з людьми похилого віку. Досвід соціально-педагогічної підтримки безпритульних дорослих.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) /А.Й.Капська, О.В. Безпалько, Р.Х. Вайнола. – К., 2002. – С.5-17.

2. Архипова С.П., Майборода Г.Я.. Тютюннник О.В. Методи технології роботи соціального педагога. / С.П. Архипова, Г.Я. Майборода, О.В.. Тютюнник, – К., 2011. – 491 с.

3. Безпалько Ольга Володимирівна. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / О. В. Безпалько ; М-во освіти і науки України, Київський міськ. пед. ун-т ім. Б. Д. Грінченка. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 208 с.

4. Богданова І.М. Соціальна педагогіка./ І.М. Богданова – К., 2008. – 343 с.

5. Волкова Н.П.Педагогіка./ Н.П. Волкова. - К.: Академія, 2001.

6. Горшкова О.А. Опыт социальной работы за рубежом./ О.А. Горшкова – М.:ГАСБУ, 2009. – 45 с.

7. Громова О.Н. Конликтология: Курс лекций./ О.Н. Громова. - М., 2000.

8. Державна програма "Освіта" ( Україна ХХІ ст.)

9. Державні стандарти загальної середньої освіти в Україні. - К., 1997.

10. Жигайло Н.І. Соціальна педагогіка./ Н.І. Жигайло. – Львів, 2007.-256 с.

11. Заверко Н.В. Соціальна педагогіка./ Н.В. Заверко. – К., 2011. – 239 с.

12. Закон України "Про освіту". - К., 1991.

13. Закон України "Про освіту": Відомості Верховної Ради.: - К., 21.05.96. - №21. - С.254.

14. Інноваційні підходи до застосування технологій у соціально-педагогічній роботі [Текст]: матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., Черкаси, 15-16 лют. 2009 р. /Черкас. нац. ун-т ім. Б. Хмельницького; [редкол.: О.А. Біда та ін.]. – Черкаси: [Вид. від. ЧНУ], 2009. – 239 с.

15. Капська А.Й. Соціальна педагогіка. /А.Й..Капська – К., 2005.

16. Капська А.Й. Соціальна педагогіка. /А.Й..Капська – К., 2006. – 468 с.

17. Капська А.Й. Соціальна педагогіка. /А.Й..Капська – К., 2011.

18. Карпенчук С.Г. Теорія та методика виховання. / С.Г. Карпенчук. - К., 1997.

19. Коваль Л.Г. Соціальна педагогіка/Соціальна робота: Навч.Посібник/ Л.Г. Коваль. - К., 1997.

20. Конституція України //Прийнята на п"ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, - К.: Просвіта, 1996.

21. Концепція позакласної виховної роботи в загальноосвітній школі. - К. 1991.

22. Концепція середньої загальноосвітньої школи України //Інформаційний збірник Міністерства освіти України, 1992. - №4. - С.12.

23. Макаренко А.С. Книга для родителей./ А.С. Макаренко - К.: Радянська школа, 1987. - 382 с.

24. Макаренко А.С. О воспитании в семье.-/ А.С. Макаренко. - М., 1955 - 437 с.

25. Насилие в семье: с чего начинается семейное неблагополучие: Научно-методическое пособие / Под ред Л.С. Алексеевой. - М., 2000.

26. Попович Г.М. Соціальна робота в Україні і за рубежем: Навчально-методичний посібник/ Г.М. Попович. – Ужгород: Гражда, 2006. – 134 с.

27. Сорочинська В.Є. Організаційна робота соціального педагога./ В.Є. Сорочинська – К.:Кондор, 2010. – 198 с.

28. Соціальна педагогіка. Частина 1. Основи соціальної педагогіки: Конспект лекцій /укл. А.О.Малько.- Х., 1998.

29. Соціальна робота з молоддю в Україні. Збірник інформаційно-методичних матеріалів /За заг. ред. І.Д.Звєрєвої. — К.: АТ “Столиця”, 2007. — 152с.

30. Социальная педагогика: Курс лекций/ Под общ..ред М.А.Галагузовой. - М., 2000.

31. Степанов В.Г. Психология трудных школьников./ В.Г. Степанов. Уч.пособие. - М., 2001.

32. Мудрик А.В. Социальная педагогіка/ А.В. Мудрик .- М., 1999.

33. Оржеховська В.М., Хілько Т.В., Кириленко О.В. Посібник з самовиховання./ В.М. Оржеховська, Т.В. Хілько, О.В. Кириленко —К.: ІЗМН, 2007. — 192 с.

34. Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка./ С.С. Пальчевський. Навчальний посібник. – К., 2005.

35. Українська народна педагогіка. - К.: ІЗМН, 1997. - 232 с.

36. Фіцула М.М. Педагогіка. / М.М. Фіцула - Тернопіль, 2001.

37. Шептенко П.А., Воронина Г.А. Методика и технология работы социального педагога. / П.А. Шептенко, Г.А. Воронина,- М., 2001 - 204 с.

Програмні питання до ЕкЗАМЕНУ

1. Предмет та завдання соціальної педагогіки.

2. Передумови виникнення соціальної педагогіки в Україні.

3. Кваліфікаційні вимоги до соціальних педагогів.

4. Розвиток соціальних інститутів у США та Франції.

5. Соціальна освіта у Німеччині та Нідерландах.

6. Соціально-педагогічна діяльність в Японії та Ізраїлі.

7. Соціально-педагогічна робота у Фінляндії та Швеції

8. Соціалізація особистості, як мета соціальної педагогіки.

9. Соціальне середовище.

10. Соціальне виховання .

11. Соціальна адаптація.

12. Соціальна реабілітація.

13. Соціальна профілактика.

14. Соціальна допомога.

15. Принципи соціально-педагогічної діяльності.

16. Характеристика комунікативної функції соціально-педагогічної діяльності.

17. Характеристика організаторської функції соціально-педагогічної діяльності.

18. Характеристика прогностичної функції соціально-педагогічної діяльності.

19. Характеристика діагностичної функції соціально-педагогічної діяльності.

20. Характеристика попереджувально-профілактичної функції соціально-педагогічної діяльності.

21. Характеристика корекційно-реабілітаційної функції соціально-педагогічної діяльності.

22. Характеристика соціально-терапевтичної функції соціально-педагогічної діяльності.

23. Професійно-етична культура соціального працівника.

24. Державна молодіжна політика. Завдання та напрямки державної молодіжної політики.

25. Державна молодіжна політика у соціально-економічній сфері.

26. Державна молодіжна політика у соціально-політичній сфері.

27. Державна молодіжна політика у галузі освіти.

28. Державна молодіжна політика у сімейно-побутовій сфері.

29. Державна молодіжна політика стосовно молодіжних організацій.

30. Системи центрів соціальних служб для молоді в Україні.Український державний центр соціальних служб для молоді та його структура.

31. Головні завдання та зміст роботи соціальних служб для молоді.

32. Волонтерська діяльність в Україні. Створення мотивації волонтерських груп.

33. Дитинство, як соціальний етап розвитку особистості.

34. Соціальна політика в галузі захисту прав дитини. Основні напрямки роботи соціального працівника з проблеми захисту прав дитини.

35. Молодість як стадія життєвого циклу. Соціалізація молоді. Молодіжна субкультура.

36. Поширення асоціальних проявів у поведінці молоді.

37. Система ціннісних орієнтацій молоді.

38. Найважливіші соціальні проблеми молоді.

39. Освіта молоді. Студентське самоврядування .

40. Діяльність, як одна із умов соціалізації особистості.

41. Соціальна робота у навчально-виховних закладах.

42. Сучасні тенденції розвитку позашкільних закладів.Форми та напрями роботи позашкільних закладів.

43. Дитячі заклади оздоровлення та відпочинку, та їх діяльність. Типи оздоровчих закладів для дітей.

44. Функції та основні параметри сучасної сім’ї.

45. Типологія сімей.

46. Напрями та зміст роботи соціального працівника із сім’єю. Робота з молодими сім’ями по стабілізації сімейних стосунків.

47. Допомога батькам у розв’язанні різноманітних проблем сімейного виховання.

48. Соціально-педагогічна робота з інвалідами.

49. Соціальна підтримка дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківської опіки..Види соціальної роботи із дітьми-сиротами.

50. Форми сімейного влаштування дітей-сиріт. Прийомна сім’я.

51. Опіка та піклування. Причини позбавлення батьківських прав.

52. Девіантна поведінка дітей та молоді. Причини виникнення девіантної поведінки.

53. Делінквентна поведінка дітей та молоді.

54. Адиктивна поведінка молоді.

55. Причини та особливості дитячої проституції.

56. Суїцидальна поведінка та її мотиви.

57. Особливості педагогічної профілактики адиктиваної поведінки підлітків.

58. Види педагогічної профілактики.

59. Профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі.

60. Соціально-педагогічна робота з людьми похилого віку.

1. Соціа́льна педаго́гіка — галузь педагогіки, що вивчає закономірності соціально-культурної адаптації людини, групи, суспільства з метою гармонізації, гуманізації їх взаємовідносин на внутрішньо-, між- та надособовому рівні. Соціальна педагогіка є галуззю педагогіки. Основна категорія яку вона розглядає — соціалізація особистості (входження особистості в соціальне середовище, прийняття норм, цінностей та правил цього середовища).

Соціальна педагогіка в Україні це — досить молода спеціальність, яка зараз знаходиться на етапі розвитку. Як спеціальність та навчальна дисципліна вона була введена в університетські кола в 90-х роках 20 ст.

Основне завдання соціальної педагогіки, як навчальної дисципліни полягає у підготовці кваліфікованих фахівців соціальних педагогів, вивчення різних проблем у галузі педагогічних наук. Як спеціальність допомогає особистості у вирішенні різних життєвих ситуацій, що виникають протягом життєвого шляху особистості.

Соціальна педагогіка як термін введена в обіг німецьким педагогом Дістервергом в середині 19 століття. Основоположники соціальної педагогіки Ноль і Боймер вважали, що соціальна педагогіка являє собою соціальну допомогу знедоленим дітям і профілактику правопорушень середі неповнолітніх. На думку німецького дослідника П.Наторпа соціальна педагогіка вирішує проблеми інтеграції усіх виховних сил суспільства з метою підвищення культурного рівня населення В Україні провідними теоретиками і практиками соціальної педагогіки традиційно вважалися А.С. Макаренко та В.О. Сухомлинський.

Предметом соціальної педагогіки є дослідження, організація та керівництво впливами соціального середовища на формування духовності людини, групи, суспільства в цілому

Метою соціальної педагогіки є створення у соціумі умов для позитивного розвитку особистості, цілеспрямована гуманізація між-та надособових стосунків у суспільстві, гармонізація духовної та матеріальної структур в соціумі.

Основні завдання соціальної педагогіки:

1. Самостійне дослідження та узагальнення досягнень дотичних наук щодо процесу соціального формування особистості, групи, суспільства.

2. Створення умов в соціумі для духовного становлення, розвитку та реалізації в соціумі людини, групи, суспільства.

3. Організація гуманної, демократичної системи соціального виховання в суспільстві.

4. Розробка механізмів регуляції та корекції ставлення: а) особистості до себе, іншої особистості, групи, суспільства, природи; б) групи до особистості, суспільства, природи; в) суспільства до особистості, групи, природи.

5. Дослідження перспектив розвитку соціальної педагогіки в нашій країні та за рубежем.

Прикладні завдання соціальної педагогіки:

1. Формувати в свідомості людини любові до ближнього і всього живого,

добра, справедливості.

2. У випадку кризи ставити за мету вийти з неї, визначити шляхи виходу з цієї кризи, визначити мету життя, навчити людей спілкуванню.

3. Розвивати прагнення пізнавати навколишній світ, людину в ньому; розуміти унікальність, духовні та фізичні особливості, права і обов’язки людини в суспільстві.

4. Розвивати почуття власної гідності, самостійності і впевненості у собі.

5. Навчити людей вирішувати конфлікти опираючись на моральні та правові норми суспільних відносин, які діють у соціумі.

2. Передумови виникненя соціальної педагогіки в Україні

Дослідження видатного вітчизняного історика Грушевського свідчать, що безпосередніми предками українців є анти — союз давньослов'янських племен, які мешкали на території Середнього Придніпров'я у IV—VII ст. Євген Малюк, говорячи слідом за візантійцем Маврикієм — сучасником антів про характерні риси цього народу, зазначає, що ми, українці, можемо легко впізнавати в них себе: "Громадоправство, емоційність, брак авторитарної влади, головний і єдиний бог, хліборобська осіла культура. Люди рослі тілом, ні чорняві, ні біляві, волелюбні, гостинність майже культова, жінки чесні "понад міру" (смерть чоловіка вважають за власну), полонених згодом відпускають. Але: нетривкі, віроломні в договорах, "коли порізняться між собою, вже не погодяться ніколи". Не приймають спільного рішення, бо "кожен має свою думку". Багато князів

Християнський світогляд, опановуючи язичницьку свідомість мас, завдавав їй, з одного боку, руйнації, а з іншого — завдяки його величезній адаптивності і живучості народної традиції, відбувалося утворення складних ментально-психологічних фрагментів, які відображали синтез цих духовних потоків. Саме на такому ґрунті зародилася слов'янська гілка православно-християнського віровчення, яке, будучи запозиченим у Візантії, все ж мало національну та культурну специфіку. Прийняття Бога відбувалося без раціонального осмислення й обґрунтування, всі істини відкривало Святе Письмо, що не викликало сумнівів, бо це вважалося смертельним гріхом. Ця обставина позначилася на формуванні суспільних підходів до організації освіти, бо книжна грамота стала прерогативою саме церковних служителів.

Освіта Київської Русі IX— Х ет., на відміну від європейської, не розвинулася до гармонійної і стабільної системи, хоча християнство надало значного поштовху розвиткові національної культури та освіти, а також заклало нові морально-етичні та ідейно-смислові підвалини соціалізації молоді.. Вже в найдавніших літературних пам'ятках ("Ізборник Святослава" (XI ст.), "Проповіді" Григорія Богослова (XI ст.)) з'являються ознаки живої народної української мови з місцевими діалектами. Українські науковці стверджують, що виникнення цих пам'яток свідчить про початок якісних змін у самих підвалинах виховання, навчання, соціалізації молоді.. Наприклад, учені-спеціалісти схиляються до думки, що "Ізборник Святослава" є перекладом візантійських текстів, які стосувалися проблем педагогіки, етики, моралі, догматичного богослов'я. Збірник містить дидактичні матеріали з граматики, риторики, логіки, поетики, історії, географії, астрономії, медицини тощо, а також притчі та загадки. Інші збірники афоризмів "Бджола" та "Мудрість Менандра" містили положення про виховання особистості в дусі християнського благочестя, що мали, крім повчального характеру, ще й пізнавальний. Деякі з них добре нам відомі, наприклад: "Не місце красить людину, а людина місце", "Хто не працює — той не їсть", "Не копай яму іншому — сам до неї потрапиш".

У період розквіту Київської Русі цікавим свідченням про уявлення наших предків щодо соціального ідеалу особистості є проповідь Володимира Мономаха "Поученіє дітям", в якій ідея доброчинності має три джерела: покаяння, сльози і милосердя. Покаяння — це усвідомлення своїх вчинків, чесність із собою та людьми. Сльози — це жаль з приводу неблагодійних вчинків, чесне визнання своїх недоліків з метою їх виправлення, усвідомлення минущості людського життя, визнання переваги духовних цінностей над матеріальними. Милосердя увінчує ці чесноти і надає їм внутрішнього підґрунтя.

Однією з головних народних традицій соціалізації молоді було і залишається залучення її до праці ще з дитинства, зокрема для кожного дитячого віку визначалися певні трудові обов'язки, а також передбачалося набуття конкретних навичок і умінь. Безпосередня участь підростаючого покоління у продуктивній праці була і є найефективнішим засобом трудового виховання і суспільного становлення особистостей.

Особливо знаменним стало місто Львів, яке першим отримало таке право в Україні у 1366 р. У Львові було організовано першу братську школу (1586 р.), спочатку як грекослов'янську, а потім була введена і латина. Ця школа відповідала західноєвропейській школі середнього типу, і її навчальна програма базувалася на семи вільних науках з поетикою та риторикою включно. Наука у школі була доступною для "дітей усякого стану, убогим за прости Бога, а багатим за ровним датком". Освітньо-культурна діяльність братств була спрямована проти монополії у привілейованих верств населення на освіту.