116

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Г.С. СКОВОРОДИ

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Дипломна робота розвиток архітектури міста харкова кінець хіх – перша половина хх століття

Роботу виконала слухач інституту

післядипломної освіти

Сірик Ірина Сергіївна

Науковий керівник: кандидат іст. наук, доцент кафедри історії України

Овчаренко Володимир Павлович

Рецензент: кандидат іст. наук, доцент кафедри історії України

Колода Володимир Васильович

Харків – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ АРХІТЕКТУРНОГО ОБЛІКУ МІСТА У 1860-1917 РОКАХ…………………………………………………………….. 9

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗБУДОВИ МІСТА ЯК СТОЛИЦІ УРСР І ВЕЛИКОГО НАУКОВО-ІНДУСТРІАЛЬНОГО ТА КУЛЬТУРНОГО ЦЕНТРУ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД……………….. 25

РОЗДІЛ 3. ЗМІНИ В АРХІТКТУРОМУ АНСАМБЛІ МІСТА В ХОДІ ПІСЛЯВОЄННОЇ РОЗБУДОВИ……………………………………. 47

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….. 69

МЕТОДИЧНИЙ РОЗДІЛ…………………………………………...…. 74

ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ ІСТОРІЇ….. 82

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ……..….. 93

ДОДАТКИ……………………………………………………………….. 98

ВСТУП

«Архітектура - це літопис світу:

вона говорить тоді, коли вже

мовчать і пісні і перекази ...»

М.В. Гоголь

Обставини життя будь-якого поселення залишають зримий слід в його плануванні та забудові. Риси минулого, що накладаються одна на одну, інколи примхливо переплетені, надають кожному місту неповторної індивідуальності. Чим старішим є місто, тим звичайно більш своєрідно та яскраво проявленими є особливості його обличчя. Великі історичні зміни, як правило, найбільш помітно відбиваються на обличчі міста, дати проявлення нових рис співпадають з подіями, які їх зумовили. Нові напрямки в містобудуванні та архітектурі порою зароджуються перед наступом зламних дат, віддзеркалюючи їхнє назрівання, а розквіт і старіння стилів звичайно віддзеркалюють подій, що їх визначають.

Архітектура (лат. architectura від др.- греч. Αρχι - старший, головний і др.- греч. Τέκτων - будівельник , тесляр) - мистецтво проектувати і будувати будинки та інші споруди (також їх комплекси), створюють матеріально організоване середовище, необхідну людям для їхнього життя і діяльності, відповідно до призначення, сучасними технічними можливостями і естетичними поглядами суспільства.[5]

Більше трьох століть налічує історія Харкова - одного з найбільших індустріальних, наукових і культурних центрів країни. Архітектурний Харків багатоликий. У ньому поєднуються непорушні елементи природної ситуації, поди якої послідовно формувалися у планувальній структурі і змінної в часі забудови, яка у свою чергу наклала своєрідний відбиток на вигляд площ і вулиць. У Харкові утворилося порівняно багато архітектурних ансамблів, здійснених в уніфікованому стилі.

З центром міста контрастує вид забудови периферійних територій , що утворилася протягом останнього півстоліття. У ній є будинки, зведені за серіями типових проектів, одноманітно - знеособлений характер яких оживляють вкраплення громадських будівель, побудованих за індивідуальними проектами.

Сьогочасна архітектурна теорія й практика, створюючи просторове середовище людського помешкання, шукає ради в тому, щоб відроджувати традиції, враховуючи національні, культурні, регіональні, соціально-психологічні риси. Наново переосмислюється досвід минулих поколінь, значущість потреби зберігати й розвивати національні риси в сьогочасній архітектурі. Ці пошуки обумовлені культурно-політичним становищем. Україна переживає добу, коли має встановлюватися та зміцнюватися її державність, рости національна самосвідомість її народу. З цього погляду вивчити й далі розвинути національні й місцеві особливості в українській архітектурі - це завдання, що з вузькофахового перетворюється на завдання загальнокультурного виміру й значущості.

Вивчення міської культури рідного міста є актуальною темою, адже понад 60% населення мешкає у містах. Простір міської культури виріс на ґрунті матеріального та духовного світу міста, а архітектурний ландшафт є важливою складовою міського середовища. Реконструкція міського середовища за археологічними даними міст античності дає змогу науковцям відтворити не тільки особливості господарської діяльності, побутового життя, але й мікрокосмос самого мешканця.

Сьогодні дослідження архітектурного образу відкриває перед істориками нові горизонти, що призводить до багатовимірності досліджень. Сучасним етнологам та історикам, при усьому бажанні, неможливо відмахнутися від здобутків суміжних наук, адже поєднавши інформації, здобуті під різним кутом вивчення, можна відтворити повну картину тогочасного міста.

Актуальність дослідження полягає в тому, що сучасна розбудова міста вимагає урахування не лише вимог сучасності, а й історичної спадщини. Місто, як живий організм зростає, розвивається, «дорослішає», і архітектура перероджується, отже старовинні будівлі руйнуються ще не присвятивши нас у свою історію походження. Сьогодні не існує комплексного дослідження з обраної теми, тому розглядаючи її можна говорити про її не лише культурне а й історичне значення.

Історіографічну базу роботи можна умовно поділити на три групи:

- дослідження історії міста. Це, насамперед, робота видатних харківських істориків Д.І. Багалія та Д.П. Міллера «Історія міста Харкова за 250 років його існування»[3]. У другому її томі міститься спеціальний розділ «Відгуки про Харків сучасників», де дається огляд праць мандрівників, що писали про Харків, таких як І.М. Долгоруков, П.Сумороков, академік І.Т. Коль, барон А. Гакстатгаузен та інші. Автори не йдуть далі короткого переказу праць цих авторів, проте намагаються дати цілісну картину Харкова у світлі джерел мемуарно-описового характеру. Сюди також відносяться Гусев А. Н. «Харьков, его прошлое и настоящее» [9], Лейбфред А. Ю., Полякова Ю Ю. «Харьков: От крепости до столицы»[25] , Потраков С. В. «Харьковские полки. Три века истории»[34], Алферова. Г. В. «Города ХVIII – ХIХ веков»[1], Красовицкий Б. М. «Столичный Харьков – город моей юности»[22], які розкривають сутність історичних подій, що відбувались у місті у зазначений період;

- дослідження архітектури та містобудування: Бондаренко Б. «Каменная летопись: История градостроительства и архитектуры Харькова»[4], Кодин В. А, Ерошкина Е. А. «Храмы Слобожанщины»[21], Кроль Ю., Зайцев Б. «Московский район г. Харьков. История и современность»[23], Алферов И. А., Антонов В. Л., Любарский Р. Э. «Формирование город ской среды (на примере Харькова)»[2], Шпара П. Е. «Записки архитектора»[61], Шубович С. А. «Градосторительство первой промышленной революции»[63], Грінченко О. І., Губіна С. Л. «Історія Харківської забудови»[8], «Харьков: Справочная книга» Н. Т. Дьяченко, А. М. Кумака [59], які інформують про розвиток архітектури та містобудування у Харкові, розкривають основні принципи забудови міста;

- публіцистичні видання з питань архітектури та містобудування у місті: Кеворкян Н. «Первая столица: Рассказы о городе»[20], Саратов І. Ю. «Звідки, Харкове, ім’я твоє? // Прапор» та «Що ми знаємо про харківські вулиці? // Прапор»[37], без інформації, яку несуть ці джерела, картина була неповною – вони містять у собі детальні описи авторів проектів, спогади очевидців та художні втілення.

Аналіз наявних наукових розробок та досліджень з обраної нами теми показує, що цілий ряд питань залишається або зовсім не розкритими, або частково розкриті, або тільки поставлені. Все це визначає актуальність теми, необхідність її дослідження

Предмет дослідження – архітектурний та містобудівельний ансамбль споруд та будівель міста Харкова.

Об’єктом дослідження є процес віддзеркалення історичного розвитку Харкова в архітектурній спадщині міста.

Мета дослідження - полягає в побудові часо-просторової моделі історичного розвитку архітектурно-планувальних рішень Харкова у кінці ХІХ – першій половині ХХ століття, також визначення можливих напрямків розвитку даної моделі на шляху до підвищення естетичного рівня архітектурно-художнього  образу сучасного міста.

Завдання дослідження:

- простежити процес формування архітектурного образу Харкова як промислового, культурного та наукового центру України у поставлених хронологічних рамках;

- з'ясувати причинно-наслідкові зв’язки між історичними подіями та технікою забудови міста;

- дослідити політичні, культурні, соціальні умови зведення споруд та будівель міста;

- охарактеризувати основні стилі та напрямки в архітектурі Харкова кінця ХІХ – початку ХХ століть;

- визначити роль архітектури та будівництва у дослідженні історії рідного краю.

Хронологічні межі дипломної роботи охоплюють три періоди: перший – 1861- 1917, другий – 1917-1941, третій – 1941-1950. Перший період – це період розвитку капіталістичних відносин у місті, який супроводжувався інтенсивним зростанням торгівлі, промисловості, кредитно-фінансової діяльності. Умовною датою початку цього періоду може вважатися відкриття в 1869 році в Харкові залізничного сполучення, а кінцем — 1917 рік; другий – 1917-1941 роки. В границях цього насиченого драматичними подіями періоду можна відокремити такий відрізок часу: з 1917 по 1934 рік, коли Харків був столицею України та період з 1935-1941 роки, Харків напередодні Другої Світової війни – один з найбільших промислових та культурних центрів УРСР; третій - 1945—1957 роки, коли місту довелось пережити відновлення поруйнованого міського господарства; та десятиліття після 1945 року, коли у Харкові у зв’язку з триваючим збільшенням населення виникали нові великі житлові масиви на вільних від забудови територіях, значно збільшувалася загальна площа міста і розвивалась його інфраструктура.

Територіальні рамки дипломної роботи – місто Харків, але для розуміння суті досліджуваної наукової проблеми допускаємо вихід за визначені рамки.

При написанні роботи було використано проблемно-історичний, статистико-аналітичний та проблемно-хронологічний методи дослідження в тих межах, в яких вони дали можливість з’ясувати проблему й досягти поставленої мети. Аналіз документів і матеріалів, оцінка подій і явищ проводилася з урахуванням вимог загально дослідницьких принципів історизму та наукової об’єктивності.

Відповідно до теми, завдань та мети дослідження добиралися і аналізувалися джерела. Використані нами носії первинної інформації — історичні джерела — можливо віднести до 3-х груп: архівні документи, газетні статті та спогади безпосередніх учасників подій — мемуари. До архівних документів пояснювальна записка до Генерального плану міста 1934-1938 р.р.[10] та управлінські документи про діяльність Гіпрограду.[11]

Газетні статті - Магальник Г. «Харьков и харьковчане //Странички истории // Вечерний Харьков»[28], Савин А. «Аэрофлот: страницы истории // Красное Знамя»[35], Саппа М. «Харківські підземелля // Вечірній Харків»[36], Фролов С. «Харьков и харьковчане. Начало и конец века в Харькове// Вечерний Харьков»[50].

Особливого значення набувають мемуари Касьянова А. М. «Харьков: Архитектурно-исторический очерк»[17] та «Харьков»[18], тому що ця людина безпосередньо була учасником забудови міста Харкова, оскільки він займав посаду головного архітектора міста Харкова з 1943 по 1950 роки. В цілому джерельна база є достатньою для підготовки дипломного дослідження.

Результати дослідження можуть бути використані для збереження та розвитку національних традиції в архітектурній практиці: розробляючи проекти реставрації будівель; в охоронних заходах стосовно до наявних архітектурних пам'яток цієї доби в процесі їхньої реставрації й реконструкції; щоб застосувати отримані результати в перспективному історичному проектуванні розвитку міста, з метою зберегти генетичну лінію національних особливостей в архітектурі України; у навчальному процесі на історичних факультетах тощо. Значення роботи визначається такими можливостями використати їх в архітектурі, педагогіці та практиці: у передпроектних дослідженнях; у курсах історії архітектури та краєзнавства, реконструюючи об’єкти досліджуваного напряму, проектуючи нові об’єкти, в яких використовуватимуть риси українського самобутнього напряму.

Структура дипломної роботи визначається змістом і завданнями дослідження. Вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, методичної частини, списку джерел і літератури та додатків.