Міністерство освіти і науки України

Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка

Кафедра практичної психології

Індивідуальне науково-дослідне завдання з дисципліни «Філософія психології»

Виконала:

студентка 0067 групи

ІПП

Волошко Аліна

Перевірила:

К. філософ. наук, доцент

Щербакова І. М.

Суми – 2015р.

11. Проблема єдності і цілісності психологічного знання.

Всі спроби XX століття вирішити проблему єдності знання, породивши побічно безліч цікавих філософських рішень, виявилися невдалими. Жодна з них не мала шансів продемонструвати свою переконливість і витримати натиск методологічного скептицизму. При реалізації програми єдності вирішальне значення набувало питання про можливість за допомогою логіко-лінгвістичних операцій перевести вираження однієї мови (теорії) на мову іншої теорії.

Рішення проблеми єдності знання міцно пов'язано зі зміною уявлень про реальність, з фундаментальною перебудовою наших установок на розуміння її структурності. Тільки тоді відбудеться подолання феноменологізму, невідворотно притаманного системному підходу.

Підстави для формування нової установки є. Такою може бути програма, що має свої витоки в натурфілософії Гете, в його вченні про органічність як сутності цілого. Виразниками цього підходу в XX столітті, якщо мати на увазі представників раціональної філософії, були В.Буркамп, 0.Шпанн, М.Леше та ін. Погляди на світ як органічне ціле ми знаходимо і в працях Н.0.Лосского. При цьому слід підкреслити з усією певністю, що вчення про органічність світу як цілого не має нічого спільного ні з біологізаторством, ні з вульгарним віталізмом. Цю програму, що дає новий підхід до вирішення проблеми єдності знання, ми називаємо есенціалістською, протиставляючи феноменалізму системного підходу. Крім того, що згідно з її установки знання трактується як органічна цілісність, вона стверджує принцип його предметної визначеності. Головну причину непереборної роздробленості знання можна констатувати як його деонтологізацію. Деонтологізація означає втрату глибинних інтуїтивних осмислень і почуття предметної значимості того, що іменується знанням. Завдання полягає в реонтологізаціі науки, в тому, щоб затвердити онтологічні підстави знання, замінити формальну логіко-аналітичну критику його досвідом перебування його онтологічної значущості, тобто повернути йому предметність.

Єдність знання не в його системності, а в його цілісності як органічної взаємовизначності його частин. Знаходячи принципи іншого світорозуміння, ми отримуємо можливість створити новий тип наукоучення, який вирішує проблему єдності знання, як проблему створення його нового типу, а не як знаходження нового систематизуючого прийому.

12. Проблема наукового факту в психології.

Елементарною формою наукового знання є науковий факт. Як категорія науки факт може розглядатися як достовірне знання про одиничне. Наукові факти генетично пов'язані з практичною діяльністю людини, відбір фактів, що становлять фундамент науки, так само пов'язаний з повсякденним досвідом людини. У науці фактом визнається не всякий отриманий результат, оскільки, щоб прийти до об'єктивного знання про явище, необхідно провести безліч дослідницьких процедур та їх статистичну обробку (тобто врахувати взаємодію таких факторів дослідження як зовнішні обставини, стан приладів, специфіку досліджуваного об'єкта, можливості і стан дослідника і т.д.). Формування факту – синтетичний процес, завдяки якому відбуваються особливого роду узагальнення, в результаті чого виникають поняття.

Наукове дослідження починається із фіксування, нагромадження фактів, які піддають теоретичному аналізу.

Психологічний факт – одержаний у процесі спостереження, експерименту дослідження результат.