2. Морально-психологічне забезпечення наступу.

Наступ є вид бою. Він проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості. Сутність наступу полягає в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів в глибину його бойового порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості.

В залежності від обстановки та завдань наступ може вестися на противника, який обороняється, наступає або відходить.

Наступ на противника, який обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу.

Наступ на противника, який наступає, здійснюється шляхом зустрічного бою.

Наступ на противника, який відходить, здійснюється шляхом його переслідування.

Наступ на противника, який обороняється з ходу, може здійснюватися:

з вихідного району, району зосередження, місць постійної дислокації, навчальних центрів, районів навчань та у ході розвитку бойових дій у глибині наступу.

Вихідний район призначається батальйону з площею до 10 кв км і займається поротно з засобами підсилення. Рота розташовується у вказаному їй районі вздовж маршруту висування, застосовуючи підготовлені укриття, захисні та маскуючи властивості місцевості.

Для забезпечення своєчасного і організованого висування, розгортання і переходу в атаку роті (батальйону) призначаються маршрути висування, вихідний пункт (рубіж), пункти (рубежі) розгортання у ротні, взводні колони, рубіж переходу в атаку, а при здійсненні атаки у пішому порядку для механізованих підрозділів, крім того, і рубіж спішування.

Маршрут висування, як правило, вказується від вихідного пункту (рубежу) до пункту (рубежу) розгортання у відповідні колони, після чого підрозділи прямують колонними шляхами.

Вихідний пункт (рубіж) призначається для своєчасного початку висування підрозділів з вихідного району. Віддаленість вихідного пункту (рубежу) від вихідного району може досягати 5-10 км, що забезпечує витягування колони батальйону з засобами підсилення та початок руху з заданою швидкістю.

Рубіж розгортання у ротні колони призначається для початку розгортання колони батальйону в ротні колони і висування їх на свої напрямки атаки. Він має бути поза досяжністю вогню ПТКР, гармат і танків противника, ведучих стрільбу прямою наводкою, та може призначатися в 4-6 км від переднього краю оборони противника.

Рубіж розгортання у взводні колони призначається за можливістю за складками місцевості в 2-3 км від переднього краю оборони противника і має виключати ураження колон вогнем протитанкових засобів ближньої дії, гармат, БМП та іншої зброї піхоти.

Рубіж переходу в атаку вибирається так, щоб висування до нього підрозділів здійснювалося скрито, а віддалення його забезпечувало ведення дійсного вогню з основних видів зброї і дозволяло підрозділам безупинно, на максимальній швидкості досягати переднього краю оборони противника у вказаний час (“Ч”). Він може призначатися на віддалі до 600 м від переднього краю оборони противника, а інколи і більше.

Механізована (танкова) роти можуть наступати у першому ешелоні батальйону, складати його другий ешелон або резерв, діяти у головній похідній заставі, обходячому, спеціальному і розвідовальному загонах.

Бойові завдання роті (батальйону) визначаються старшим командиром.

Роті вказуються найближче завдання та напрямок продовження наступу.

Батальйону першого ешелону бригади (полку) вказуються найближче завдання, подальше завдання і напрямок продовження наступу, батальйону другого ешелону – найближче завдання та напрямок продовження наступу.

Показниками бойового завдання є ширина фронту наступу та його глибина.

Розрахунок бойових можливостей показує, що механізована (танкова) рота здібна наступати на фронті до 1 км, а на ділянці прориву – на фронті до 500 м.

Механізований (танковий) батальйон наступає, як правило, на фронті до 2 км, а на ділянці прориву бригади (полку) – на фронті до 1 км.

Глибина бойового завдання роти і батальйону знаходиться у тісній залежності від його змісту.

Найближче завдання роти першого ешелону, у тому числі і танкової роти, приданої механізованому батальйону, як правило, полягає в знищенні противника в опорному пункті взводу першого ешелону і оволодінні ним.

Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося виконання найближчого завдання батальйону.

Найближче завдання роти другого ешелону при її введенні в бій може полягати у завершенні знищення противника разом з ротами першого ешелону в опорних пунктах у глибині оборони і оволодінні першою позицією.

Напрямок продовження наступу роти другого ешелону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось виконання подальшого завдання батальйону.

Найближче завдання батальйону першого ешелону, як правило, полягає у знищенні противника в опорних пунктах рот першого ешелону на своєму фронті наступу та оволодінні ними; подальше завдання – в розвитку наступу, розгромі противника у взаємодії з сусідніми батальйонами в глибині району оборони і оволодінні першою позицією.

Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося виконання подальшого завдання бригади (полку).

Найближче завдання батальйону другого ешелону при вводі його в бій може полягати у завершенні розгрому разом з батальйонами першого ешелону бригадних резервів противника і оволодінні їх рубежем.

Напрямок продовження наступу батальйону другого ешелону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося виконання подальшого завдання бригади (полку).

Підготовка наступу починається із отриманням завдання від старшого командира і включає:

• організацію бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань підрозділам, організацію взаємодії, вогневого ураження противника, всебічного забезпечення бою і управління);

• підготовку батальйону (роти) до виконання бойового завдання;

• підготовку вихідного району;

• організацію і проведення виховної роботи:

• практичну роботу командира батальйона (роти), його заступників і штабу батальйону у підлеглих підрозділах;

• інші заходи.

Конкретна робота по організації наступу залежить від конкретної обстановки та способа переходу у наступ на противника, що обороняється.

Основні зусилля в ході наступу спрямовані на досягнення рішучих, ініціативним дій о/с по повному та своєчасному виконанню бойового завдання. Це досягнення:

- безперервністю морально-психологічного впливу на весь о/с наступальних військ;

- підтриманням та нарощуванням наступального пориву;

- формуванням морально-психологічної переваги над противником;

- турботою про безперебійне забезпечення бойових дій всім необхідним;

- особливою увагою усіх суб’єктів морально-психологічного забезпечення до частин і підрозділів, які діють на напрямку головного удару і виконують найбільш важливі задачі;

- зміцненням морально-психологічному стану особового складу, вихованні у військовослужбовців ініціативи, самовідданості та твердої рішучості у досягненні перемоги над противником;

- оперативним роз’ясненням військовослужбовцям поточних бойових задач і змін обстановки що відбулися, особливостей найближчих бойових дій своїх військ та військ противника;

- мобілізацією особового складу на завоювання оперативної переваги у повітрі, нанесення ефективних масованих ракетно-авіаційних ударів по противнику;

- нищівним розгромом основних угрупувань військ противника та його резервів;

- оволодінням усіма важливими районами та рубежами оборони, місцями базування авіації, ракетних військ та іншими важливими об’єктами;

- здійсненням морально-психологічного супроводу дій повітряних (морських) десантів;

- морально-психологічним забезпеченням безперервної взаємодії між частинами ї з’днаннями, що поступають, а також тими, що здійснюють прикриття наступаючих військ;

- мобілізацією особового складу на ефективне використання озброєння і техніки для прориву оборони, оточення і знищення противника;

- активним використанням результатів вогневого ураження противника, успіхів сусідів для розвитку наступу;

- виявленням і ефективним ураженням об’єктів інформаційно-психологічного впливу на війська противника;

- підтриманням з’єднань і частин другого ешелону (резерву) в постійній готовності до введення в бій;

- наращуванням бойової активності в/с, які діють в розвідці, передовому загоні (авангарді).

Проведення заходів морально-психологічного забезпечення має за мету формування та підтримання морально-психологічної переваги над противником, створення позитивних соціально-психологічних умов наступальних дій.

Морально-психологічна перевага над противником - це рівень морально-психологічного стану військ, який характеризується:

- свідомим ставленням особового складу до причин, характеру, мети війни та покладених на Збройні Сили завдань;

- впевненістю в перемогу над ворогом в будь-яких умовах обстановки;

- позитивним ставленням до дій військово-політичного керівництва держави;

- високим ступенем розуміння необхідності виконання отриманих бойових завдань;

- вірою в свої сили, підготовленість, майстерність, бойовий досвід;

- повною довірою до своїх командирів;

- впевненістю у товарищах та колективі, готовністю до взаємовиручки;

- відсутністю сумніву у надійності та бойовій ефективності штатної зброї і бойової техніки;

- добрим самопочуттям, подоланням страху та боязливості перед поставленим бойовим завданням.

Високі морально-патріотичні, психологічні та бойові якості військовослужбовця проявляються в наступальному бою перш за все в сформованості наступального пориву - глибоко усвідомленному устремлінню та бажанню воїнів щляхом активних та рішучих дій знищити противника та досягти повної перемоги в бою.

Під час наступу психологічно важливо якомога раніше дати вихід напруженню воінїв, конкретно залучити їх до знищення противника, що обороняється. Тому ще до безпосереднього зіткнення з противником, під час вогневої підготовки, доцільно дати команду особовому складу механізованих підрозділів вести вогонь зі стрелкової зброї. Це дасть бійцям значний емоційний розряд, повне відчуття участі в розгромі противника, стане запорукою стійкої морально-психологічної переваги.

Саме тому в морально-психологічном забезпеченні наступу велике значення мають безперервні активні бойові дії, безупинність атакуючих зусиль на всю глибину оборони противника. Адже коли противнику вдається зупинити атакуючі війська, то це вже серьозна передумова вриву всього наступу. В цьому випадку у особового складу вплинає психологічний злом, його наступальний порив швидко спадає, особливо коли поряд з’являються у великий кількості поранені і вбиті бійці. Таки втрати в ході стрімного наступу непомітні, тому що вони залишаються позаду.

Не менш важливим є досягнення безперервності наступу на всю глибину операції. Удари по противнику, що наращуються одним за одним, не дають йому змоги прийти в себе, організуватися з метою поновлення опору та все більшеруйнують його морально-психологічний стан, значно знищують волю до опору. Тому й зрозуміло, що найбільші втрати в обороні , відносно втрат військ, що наступають, противник отримує не тоді, коли здійснюється прорив його оборони, а вже при відступі, при веденні бою на резервних позиціях, а ще більше в оточенні. Ось тому, в умовах коли противник деморалізований, значно порушена система оборони, управління та зв’язку, в основному і здійснюється досягнення мети наступу.

Велике значення в наступі має формування у особового складу постійної готовності до дій в умовах раптово виникаючих бойових завдань. Це виникає із швидкоплинності наступальних дій, частин та різних змін обстановки, що потребують від наступаючих швидкої орієнтації в будь-яких умовах, уміння за короткий час перейти від одних дій до зовсім інших.

Успішне ведення наступального бою неможливе без твердої військової дисципліни. Це обумовлено тім, що на озброєнні військ з’явились колективні види зброї, застосування яких вимагає узгоджених та чітких дій кожного воїна. Зросло значення строгої виконавчої дисципліни для координації дій частин та підрозділів по місцю та часу, точності та єдності бойової роботи військовослужбовців усіх категорій.

Необхідним завданням морально-психологічного забезпечення є формування у особового складу морально-психологічної готовності до дій в умовах застосування противником нових засобів ураження. Це стосується в першу чергу можливості протистояти високоточній зброї, що діє в автоматичному режимі.

Характер сучасного наступального бою вимагають від морально-психологічного забезпечення високої оперативності в постановці задач, широкої ініціативи її організаторів та провідників, їх вміння самостійно визначати найбільш оптимальні форми і методи впливу на особовий склад.

Важливо також враховувати, що умови сучасного наступального бою, такі як висока маневреність та швидкоплінність дуже затрудняють перестановку офіцерів виховної роботи. А в складі тактичного повітряного десанту, в передових, рейдових загонах така перестановка взагалі неможлива.

Значне місце в морально-психологічном забезпеченні наступального боюналежить узагальненню та розповсюдженню передового досвіду. Найбільш ефективним способом для цього є його практична демонстрація з використанням штатної техніки на місцевості, що схоже на ту, де прийдеться вести бойові дії.

Безпосереднім організатором морально-психологічного забезпечення в батальйоні (роті) є заступник командира по роботі з особовим складом. Під час планування та організації заходів морально-психологічного забезпечення він підтримує постійну взаємодію зі штабом підрозділу.

Під час підготовки до бойових дій заступник командира по роботі з особовим складом на підставі рішення командира батальйону (роти) виробляє пропозиції щодо морально-психологічного забезпечення, ставить завдання психологу батальйону, командирам підрозділів, їх заступникам з гуманітарних питань, розробляє план морально-психологічного забезпечення бойових дій, організує взаємодію в інтересах морально-психологічного забезпечення; здійснює контроль, надання допомоги і несе особисту відповідальність за виконання заходів морально-психологічного забезпечення; доповідає командиру про виконання завдань морально-психологічного забезпечення.

У пропозиціях командиру батальйону (роти) щодо морально-психологічного забезпечення визначаються: головне завдання морально-психологічного забезпечення бойових дій і напрямок зосередження його основних зусиль; оцінка обстановки і морально-психологічного стану особового складу; заходи морально-психологічного забезпечення і порядок їх виконання.