2. КримінальНий процесуальний закон. ЙОго чинність у просторі, у часі і щодо осіб

Кримінальний процесуальний закон — це нормативно-правовий акт, ухвалений або ратифікований представницьким вищим органом державної влади — Верховною Радою України, що регулює досудове розслідування і судове провадження після надходження до компетентних державних органів відомостей про кримінальні правопорушення.

Дія закону у просторі може бути територіальною і екстериторіальною. Кримінальне провадження на території України здійснюється за правилами КПК незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.

Територіальна дія кримінального процесуального закону окреслена територією держави Україна і визначається державним суверенітетом.

Екстериторіальна дія закону регулюється міжнародними договорами і передбачає поширення законодавства певної держави за межами її території. Вона відома як право екстериторіальності держав — порядок, відповідно до якого установи або фізичні особи, що перебувають на території іншої держави, розглядаються як такі, що перебувають на власній національній території і підвладні законам і юрисдикції власної держави.

Правом екстериторіальності користуються військові кораблі та літаки, що із дозволу держави перебування знаходяться на її території, але розглядаються як частина території держави прапора або розпізнавальних знаків. Право екстериторіальності завжди використовується для обґрунтування дипломатичних привілеїв, якими наділяються дипломати і члени їх сімей.

Під час кримінального провадження процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями кримінального процесуального закону, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ч. 1 ст. 1 КПК). Загальним є правило: закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи (ч. 1 ст. 58 Конституції). Це правило надає визначеності і стабільності кримінальним процесуальним відносинам, бо учасники кримінального процесу орієнтуються у своїй діяльності на чинний кримінальний процесуальний закон.

Складність вирішення питання про застосування кримінального процесуального закону у часі обумовлена тією обставиною, що кримінальне провадження за конкретним фактом вчинення злочину є тривалим. Під час провадження у кримінальній справі може набути чинності не один закон. У цьому разі не потрібно повторно виконувати усі процесуальні дії. Порядок кримінального провадження визначається тією нормою права, що діє в момент здійснення процесуальної дії чи ухвалення процесуального рішення. Що стосується допустимості доказів, то вона визначається законом, що діяв на час їх отримання.

Зворотна дія кримінального процесуального закону має місце у разі, коли він скасовує чи пом’якшує кримінальну процесуальну санкцію.

Окремими законами можуть встановлюватися спеціальні правила їхньої дії у часі. Так, згідно зі ст. 5 Закону від 1 жовтня 1996 р. "Про застосування амністії в Україні" (у редакції Закону від 2 червня 2011 р. «Про внесення змін до Закону «Про застосування амністії в Україні» та інших законодавчих актів) дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання законом про амністію чинності.

Прикладом поширення дії норм кримінального процесуального права на суспільні відносини, що виникли до набрання правовими нормами чинності, є ст. 85 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 р.^*, згідно з якою дія цієї Конвенції поширюється і на правовідносини, що виникли до набрання нею чинності.

На порядок дії кримінального процесуального закону за колом осіб поширюється загальне правило: закон діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб’єктами відносин, на які він розрахований. Процесуальний закон поширюється на всіх громадян України. Згідно зі ст. 5 Закону України від 18 січня 2001 р. "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України, є: 1) паспорт громадянина України; 2) свідоцтво про належність до громадянства України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 4) тимчасове посвідчення громадянина України; 5) проїзний документ дитини; 6) дипломатичний паспорт; 7) службовий паспорт; 8) посвідчення особи моряка; 9) посвідчення члена екіпажу; 10) посвідчення особи на повернення в Україну^**.

Законом "Про громадянство України" вихід із громадянства України не допускається, якщо особі, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили і підлягає виконанню (ч. 14 ст. 18 Закону).

Окрім того, кримінальне провадження щодо особи, яка користується дипломатичним імунітетом, може здійснюватися за правилами КПК лише за згодою такої особи або за згодою компетентного органу держави (міжнародної організації), яку представляє така особа, у порядку, передбаченому законодавством України та міжнародними договорами України (ч. 2 ст. 6 КПК)